Справа №  1-162/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2011 року  Дубенський міськрайонний суд  Рівненської області в особі:

головуючого судді          А. О. Стадійчук   

при секретарі          Лаврик О.В.

за участю  прокурора          Чеботарьова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно справу по обвинуваченню

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, неповною середньою освітою, розлученого, не працюючого,  не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого за  ст.164  ч.1  КК  України  України,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 3 квітня 1998 року  підсудний ОСОБА_1  зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2, на утримання їх дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 2 лютого 1998 року і до її повноліття.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13 травня 2005 року ОСОБА_1 зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_4, на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 19 квітня 2005 року і до досягненням дитиною повноліття.

ОСОБА_1 маючи можливість сплачувати аліменти на утримання дітей з коштів, які міг отримувати від підприємницької діяльності та ведення підсобного господарства, злісно ухилявся від їх сплати, мір щодо свого працевлаштування не приймав, чим не виконував рішення суду.

В період з 1 листопада 2005 року по 1 червня 2011 року ОСОБА_1 не сплачував аліменти ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, за ним рахується заборгованість  13051 грн. 30 коп., а заборгованість ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_5, за період 1 квітня 2005 року по 1 червня  2011 року становить 11439 грн. 17 коп. Загальна сума заборгованості по аліментах становить 24 490 грн. 47 коп.

На неодноразові попередження відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції, про необхідність виконання свого батьківського обов’язку щодо сплати аліментів на утримання своїх неповнолітніх дітей та притягнення його до кримінальної відповідальності,  ОСОБА_1 не реагував і аліменти не сплачував.

Своїми діями підсудний ОСОБА_1 скоїв злочин передбачений  ч.1 ст.164  КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

В суді підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєному злочині визнав повністю, розкаявся та пояснив, що у нього не було можливості сплачувати аліменти так як він не міг працевлаштуватися, узяв свідоцтво на зайняття підприємницькою діяльністю, але підприємницькою діяльністю не займався. Останній раз сплатив  аліменти чотири роки назад, сплатив  100 грн.,

Крім визнання своєї вини підсудним у скоєному злочині, його вина повністю доведена  показами потерпілих,  матеріалами кримінальної справи.

Потерпіла ОСОБА_2 в суді пояснила, що ОСОБА_1 уже на протязі довгого часу не сплачує аліменти на утримання дочки ОСОБА_3. Як дочці було 14 років, то дав 360 грн. та подарував мобільний телефон, через деякий час купив куртку. На даний час дочка почала приїжджати в гості до батька, але він на неї негативно впливає, вона почала погано навчатися та не приходить додому ночувати.

Потерпіла ОСОБА_4 в суді пояснила, що ОСОБА_1 зобов’язаний сплачувати аліменти на дочку ОСОБА_5. З 2005 року їй сплатив 40 та 50 грн., та декілька разів по 18 грн.  Дочкою взагалі не цікавиться, вперше дочка батька побачила в суді.

Суд вислухавши покази підсудного, потерпілих, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ст.299 КПК України. Проти цього не заперечує прокурор, підсудний та потерпілі. Судом з’ясовано, що підсудний та потерпілі  правильно розуміють зміст цих обставин і не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз’яснено, що у даному випадку вони будуть позбавлені  права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Органи досудового слідства вірно кваліфікували злочинні дій підсудного  ОСОБА_1 за ст.164 ч.1 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду  коштів на утримання дітей (аліменти).

При визначенні виду та міри покарання підсудному, суд враховує характер скоєного злочину, особу винного який   позитивно характеризується і вважає, що до нього необхідно обрати міру покарання у виді обмеження волі на певний строк, так як підсудний перебуваючи в кримінально-виконавчій установі відкритого типу з обов’язковим  залученням до праці, буде заробляти кошти та частково погашати заборгованість по  аліментах.   

              На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 323, 324,327  КПК  України, суд,   

З А СУ Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.164 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (два) роки  обмеження  волі.

До вступу вироку у законну силу міру запобіжного  заходу засудженому ОСОБА_1 залишити попередню  -  підписку  про  невиїзд.

На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Рівненської області протягом 15 діб через Дубенський міськрайонний  суд.

                      Суддя :