Справа № 2-462/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.03.2011 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді   Мички Б.Р.

                        при секретарі   Диді М.І., Балух Д.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи ЛКП „Дністер”, ТзОВ „Перша приватна броварня „Для людей –як для себе!”, Львівська міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про демонтаж самочинно встановленої огорожі на прибудинковій території, позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТзОВ „Перша приватна броварня „Для людей –як для себе!”, про визнання права спільної часткової на частину огорожі, -

в с т а н о в и в:

Позивач Сихівська районна адміністрація ЛМР звернулася до суду з позовом, в якому з уточненням просить суд зобов’язати відповідачів демонтувати самочинно збудовану огорожу довжиною 40,95м (згідно плану) на прибудинковій території житлового будинку на АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що  відповідачі самочинно, без погодження в установленому порядку,  встановили огорожу на прибудинковій території, яка належить територіальній громаді м.Львова. Встановлення огорожі виконано з порушенням вимог Положення про порядок влаштування огорож у м.Львові, затвердженого рішенням Львівської міської ради  №412 від 07.05.2004 року. Згідно правил благоустрою і утримання територій м.Львова забороняється самовільно встановлювати тимчасові та постійні огорожі і відгородження. Адміністративною комісією Сихівської районної адміністрації ЛМР співвідповідача ОСОБА_4 за вчинене правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП. Розпорядженням голови Сихівської районної адміністрації ЛМР від 26.07.2010 року відповідачів було зобов’язано демонтувати самочинно встановлену огорожу до 01.09.2010 року, проте таке рішення залишається не виконаним, про що комісією ЛКП «Дністер» складено акт від 06.09.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просить його задоволити, з підстав наведених у позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_9 позов не визнали та просять в такому відмовити. В заперечення позовних вимог представник відповідача зазначив, що спірна огорожа на прибудинковій території  встановлена  близько 20-ти років тому, що обґрунтовує даними технічного паспорту про відсоток зносу огорожі, та була передана у власність мешканців будинку на АДРЕСА_1 згідно наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №197 від 25.05.2007 року «Про зняття з балансу міської ради житлових будинків, у яких приватизовано житло»та акту ЛКП «Дністер»від 5 червня 2007 року. Також представник позивача в заперечення позовних  вимог вказував на те, то спірна огорожа не може бути об’єктом самочинного будівництва, оскільки не є окремим об’єктом нерухомого майна. З цих же підстав представником відповідача була підтримано позовні вимоги  третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився та про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а відтак суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутності на підставі наявних доказів в матеріалах справи.

В ході судового розгляду справи третьою особою ОСОБА_6 подано позовну заяву в порядку ст.34 ЦПК України, в якій просить визнати за нею право спільної часткової власності на спірну частину огорожі будинковолодіння на АДРЕСА_1, оскільки їй, як співвласнику квартири №2 зазначеного будинку, вказана частина огорожі була передана у спільну сумісну власність з моменту прийняття наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради  №197 та оформлення акту від 05.06.2007 року.

Представник третьої особа –Львівської міської ради позов підтримала. Пояснила, що земельна ділянка, на якій розташована огорожа, є власністю територіальної громади м.Львова, у власність і користування нікому не передана, дозвільні документи на встановлення огорожі відсутні, що свідчить про її самочинне встановлення, у зв’язку з чим така  підлягає демонтажу.      

               Представник третьої особи - ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» позовні вимоги  Сихівської районної адміністрації ЛМР підтримала, проти позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 заперечила, обґрунтовуючи тим, що самочинно встановлена огорожа порушує права її довірителя, як співкористувача земельної ділянки, на якій вона встановлена.

Заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідка ОСОБА_10, яка ствердила що металева огорожа навколо будинковолодіння встановлена більше 20-ти років назад та частково була замінена на шиферобетонну, та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов Сихівської районної адміністрації ЛМР є підставним та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.  

                Відповідно до  вимог ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.  

              Пунктом 2.1 „Положення про порядок влаштування огорож земельних ділянок у м.Львові”, затвердженого рішенням Львівської міської ради №412 від 07.05.2004 року передбачено, що огорожі земельних ділянок повинні розташовуватись по межі земельних ділянок, визначених документами землекористування.

                Як встановлено судом, відповідачка ОСОБА_2  провела самовільне встановлення частини огорожі довжиною 16,55 м погонних без встановленого дозволу, на землях міськземфонду та не реагує на попередження відповідних житлово-комунальних служб (а.с.11,12,186) і розпорядження голови Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про демонтаж самовільно влаштованої огорожі (а.с.20).  

                З пояснень викладених у Протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_4 визнає факт проведення нею самочинної забудови та сплатила накладений на неї штраф згідно постанови №135 від 01.07.2010 року.

                Судом також встановлено, що сусіди прилеглих територій на облаштування відповідачкою огорожі заперечують.  

                Оскільки огорожу влаштовано самовільно, без встановленого дозволу, на земельній ділянці міськземфонду, що не була відведена для цієї мети, то така підлягає демонтажу відповідачкою.  

                Щодо позову третьої особи із самостійними вимогами, то в такому слід відмовити виходячи з наступного.

ОСОБА_6 звернулась до суду з самостійними позовними вимогами до відповідачів - Сихівської районної державної адміністрації та Львівської міської ради про визнання права спільної часткової власності на будинковолодіння на АДРЕСА_1, прилеглих господарських споруд, у тому числі огорожі, що складає 3/40 частки. Ухвалою суду від 30.12.2010р. позовні вимоги за винятком частини огорожі довжиною 40,95 м виокремлено у самостійне провадження.

                Огорожа у вигляді шифроблоку довжиною 16,55 м в силу її самовільного встановлення ОСОБА_4 та відсутністю погоджувальної державної реєстрації не може бути згідно ст.ст. 331, 376 ЦК України об’єктом визнання спільної часткової власності. Стосовно визнання права спільної часткової власності на решту частини огорожі, то позовні вимоги у такій редакції не можуть бути задоволеними з підстав відсутності предмету спору, оскільки позивач за первісним позовом настоював на зобов’язанні знесення огорожі довжиною 40,05 м, що встановлена із шифроблоку, а ОСОБА_6 просить визнати за нею право спільної часткової власності на огорожу з металевої сітки із зазначенням відповідної довжини.

На підставі ст.376 Цивільного кодексу України, п.2.1 Положення про порядок влаштування огорож земельних ділянок у м.Львові, затвердженого рішенням Львівської міської ради №412 від 07.05.2004 року, та керуючись  ст.ст. 10, 58-60, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в  и  р  і  ш  и  в:

          Позов Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про демонтаж самочинно встановленої огорожі на прибудинковій території задоволити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 демонтувати частину самочинно встановленої огорожі на прибудинковій території житлового будинку на АДРЕСА_1 довжиною 16,55 м від точки «А»до точки «Г»позначених на плані земельної ділянки доданому до акту ЛКП Дністер»від 09.03.2011 року.

В решті позовних вимог відмовити.

          В позові третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 про визнання права спільної часткової на частину огорожі -  відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

          Головуючий                                                                                          

          Оригінал. Виготовлено в одному екземплярі.