Справа № 2-3229/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 pоку                                         м.Рiвне

    Рiвненський мiський суд в особi суддi Куцоконя Ю.П.,

      з участю: секретаря судового засідання Юхимчук О.Л.,

                представника позивача адвоката ОСОБА_2,

                представника ПАТ АБ «Укргазбанк»Скоковського А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»про визнання недійсним договору споживчого кредиту, -

                             В С Т А Н О В И В :

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала і просить суд визнати недійсним договір споживчого кредиту № 51/07/КЖ-Ф, укладений 26 квітня 2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ АБ «Укргазбанк»в особі директора Рівненської філії Обштира В.В.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вказаний кредитний договір був укладений позивачем під впливом обману, оскільки відповідач перед укладанням договору не надав позивачу інформацію про сукупну вартість кредиту, свідомо приховав цю інформацію. Якби позивач знала, що відсотки за користування кредитом, які вона має сплачувати щомісяця, вдвічі перевищують платіж по тілу кредиту, вона б не уклала такий договір. Про розмір відсотків позивач дізналася лише у травні 2011 року з позову банку до неї про стягнення заборгованості. Сплачуючи кошти за кредитним договором позивач не знала, яка сума йде на погашення тіла кредиту, а яка на погашення відсотків.

Представник ПАТ АБ «Укргазбанк»Скоковський А.М. в судовому засіданні позов не визнав і просить суд в позові відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На заперечення позовних вимог посилається на те, що позивач перед укладанням кредитного договору була ознайомлена з умовами кредитування і добровільно підписала кредитний договір. Вся необхідна інформацію позивачу була надана. Жодного обману чи недобросовісної конкуренції з боку банку не було. Позивач протягом двох років після укладення договору вносила по ньому платежі і жодних заперечень не мала.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, а тому позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 26 квітня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк»та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 51/07/КЖ-Ф, згідно якого позивач отримала кредит в сумі 45000 доларів США на строк з 26 квітня 2007 року по 25 квітня 2025 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12,5% річних.

Пунктом 3.3.1. кредитного договору встановлений обов’язок позивача повернути кредит не пізніше 25 квітня 2025 року шляхом щомісячного внесення платежу в розмірі 209 доларів США.

Згідно п.3.3.2. кредитного договору позивач зобов’язалася сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, виходячи з 12,5% річних, не пізніше останнього банківського дня місяця, а також в день закінчення строку, на який видано кредит. Механізм нарахування процентів, встановлений п.3.1.3., п.3.1.4., п.3.1.5., п.3.1.6. кредитного договору, передбачає нарахування процентів на залишок заборгованості за кредитом.

Протягом 2007-2008 років позивачем проводилась оплата по кредитному договору, в тому числі, окремо сплачувалися платежі в погашення кредиту та окремо сплачувалися проценти за користування кредитом, що підтверджується довідкою відповідача від 24 травня 2011 року та платіжними дорученнями в іноземній валюті.

Зокрема, з наданих відповідачем платіжних доручень в іноземній валюті № 3 від 25 травня 2007 року, № 4 від 31 травня 2007 року, № 5 від 26 червня 2007 року та № 6 від 27 червня 2007 року слідує, що позивачем, безпосередньо після укладення кредитного договору, 25 травня та 26 червня 2007 року в рахунок часткового погашення кредиту було сплачено по 209 доларів США, а 31 травня та 27 червня 2007 року в рахунок погашення процентів за кредитом було сплачено, відповідно, 477,24 доларів США та 459,82 доларів США. Згадані платіжні доручення підписані позивачем і свідчать про те, що погашення кредиту та сплата процентів проводилися в різні дні, суми вказаних платежів були визначені і були відомі позивачу.

Вказані обставини спростовують пояснення представника позивача в судовому засіданні щодо необізнаності позивача про фактичний розмір процентів, які вона мала сплачувати, а також спростовують посилання позивача у позові на те, що при здійсненні нею погашення кредиту їй не було відомо, яка сума зі сплачених нею коштів зараховувалась банком на погашення тіла кредиту, а яка на погашення процентів.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відсутність хоча б однієї з них при укладанні оспорюваного кредитного договору ні позивачем, ні представником позивача належними та достатніми доказами не доведена.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З досліджених по справі доказів слідує, що підстави для визнання недійсним укладеного між сторонами кредитного договору № 51/07/КЖ-Ф від 26 квітня 2007 року відсутні.

Відповідно до ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві і представник позивача у судовому засіданні посилаються на відсутність у кредитному договорі даних про розмір щомісячних платежів по сплаті процентів за користування кредитом.

Однак, відсутність таких даних у кредитному договорі, при визначенні конкретного механізму розрахунку процентів, суд не вважає підставою для визнання договору недійсним, як не вважає і обманом з боку відповідача в розумінні ст.230 ЦК України.

При цьому суд враховує, що позивач протягом півтора року після укладення договору окремими платежами проводила погашення кредиту і сплачувала проценти за користування кредитом, заперечень щодо розміру процентів не мала, а з позовом до суду звернулася лише після звернення відповідача до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки у зв’язку з невиконанням зобов’язань за договором.

Не приймає до уваги суд посилання представника позивача на Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, оскільки згадані Правила набули чинності після укладення сторонами кредитного договору.

На підставі ст.ст.203,204,1054 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,60,209, 212,214,215,218,223,292,294 ЦПК України, суд, -

                               В И Р І Ш И В :      

В позові ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про визнання недійсним договору споживчого кредиту відмовити за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                          Куцоконь Ю.П.