2-2424/11   

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І м е н е м     У к р а ї н и

15 червня 2011 року                                                                          м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого  судді Гречаної С.І.

при секретарі Балясній І.С.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7

про припинення самовільного будівництва, зобов’язання відповідачів вчинити дії по укріпленню фундаменту будівлі,  -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року позивачі звернулися до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що вони є власниками квартир №12,№13, та №20,№21 в будинку АДРЕСА_2. В сусідньому дворі АДРЕСА_3 відповідачами розпочалися земельні роботи під будівництво, без затвердженого проекту та відповідних на то дозволів. Земельні роботи виконуються біля стін будинку АДРЕСА_2, що може призвести до порушення цілісності фундаменту будинку, та його руйнування.

          Ураховуючи викладене, позивачі уточненими вимогами просили зобов’язати відповідачів припинити самовільне будівництво, та вчинити дії по укріпленню фундаменту їхнього будинку.

         В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_5 вимоги позову підтримали з підстав викладених в заяві, просили про їх задоволення.

          Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнала. Суду пояснила, що роботи по будівництву у дворі АДРЕСА_3 у встановленому законом порядку погоджені, та ведуться на земельній ділянці яка належить  ОСОБА_6 на праві власності на підставі державного акту. Окрім цього зазначила, що позивачі не є власниками квартир №12,№13, та №20,№21 в будинку АДРЕСА_2, оскільки зазначені квартири ними були зруйновані, замість яких побудовано нове нежитлове приміщення, яке використовується позивачкою ОСОБА_1 під підприємницьку діяльність. Прав власності на новостворене майно у позивачів не зареєстровано. З цих підстав представник позивача вважає що права позивачів не порушуються та просила в позові відмовити за необґрунтованістю.  

          Представник Миколаївської міської ради проти задоволення позову заперечувала. Суду зазначила, що позивачі в розумінні ст. 331 ЦК України є власниками будівельних матеріалів, обладнання тощо, які були використані  в процесі будівництва АДРЕСА_2 (створення майна), оскільки станом на цей час державна реєстрація прав власності на створене майно не здійснена. Окрім того представник зауважила суд, що проектна документація реконструкції, будівництва квартир №12,№13, та №20,№21 в будинку АДРЕСА_2, у встановленому законом порядку не погоджувалася, земельна ділянка під цим будинком позивачам не виділялася, та знаходиться у загальній державній власності, розпорядження якою здійснює Миколаївська міська рада.

          Ухвалою суду в порядку ст. 45 ЦПК України до участі у справі залучалася Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (надалі Інспекція ДАБК), для подання висновку на виконання своїх повноважень.

          Представник Інспекції ДАБК на виконання своїх повноважень надала суду висновок, про те,  що на земельній ділянці, що є у власності ОСОБА_6 здійснюється будівництво на підставі Повідомлення про початок виконання будівельних робіт на які не вимагається дозвіл, таке повідомлення було отримано Інспекцією ДАБК у листопаді 2011 року. Претензій до виконання цих робіт станом на цей час у Інспекції ДАБК до відповідачів не має.

          Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, пояснення спеціаліста Комунального підприємства Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації, дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлені обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень сторін, позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності квартири №20, та №21 в буд. АДРЕСА_2, позивачу ОСОБА_5 у цьому ж будинку належать квартири №12, та №13. Відповідачу ОСОБА_6 належить на праві власності кв.1 АДРЕСА_3, що межує з будинкомАДРЕСА_2.

В осені 2011 року на території будинку АДРЕСА_3, розпочалися будівельні роботи з реконструкції господарських споруд зі збільшенням в розмірах та надбудовою другого поверху.

У відповідності до п. 16 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 30.09.2009 року №1104, діючого на час виникнення цих правовідносин, забудовник у власності або в користуванні якого знаходиться земельна ділянка, що  відведена для цієї мети, повідомляє Інспекцію ДАБК про початок будівельних робіт з наданням проектної документації, та інших висновків управлінь та служб.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 344 кв.м., розташованої по АДРЕСА_3,  що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку.        

26 листопада 2011 року відповідач ОСОБА_6 повідомив Інспекцію ДАБК повідомленням про початок виконання будівельних робіт, на які не вимагається дозвіл, про що в повідомленні проставлена відмітка Інспекції ДАБК про отримання. До повідомлення, ОСОБА_6 було додано проектну документацію,  висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.11.2010 року №05.03.02-07/91533, протокол експертизи проекту будівництва (реконструкції) від 24.11.2010 року № 1.2.1/3/7789, експертний висновок державного пожежного нагляду від 17.11.2010 року.

Таким чином вбачається, що відповідачем у встановленому законом порядку на земельній ділянці, що відведена для цієї мети, відбуваються будівельні роботи про які повідомлена Інспекція ДАБК, та претензій до виконання яких відповідачу не висуває. Інших належних та допустимих доказів не відповідності дій відповідача діючому законодавству позивачами не надано.                                                                                                                                                                             

У той же час, відповідно до наданих фото, матеріалів інвентарної справи БТІ та наданих позивачем доказів, у 2004 році позивачем ОСОБА_1, за свій кошт, без належно затвердженого проекту, та відведення земельної ділянки, розпочато реконструкцію належних їй на праві власності квартир №20, №21, в будинку АДРЕСА_2, з надбудовою другого поверху та мансарди. Пізніше позивачем ОСОБА_5 також реконструйовані належні йому на праві власності квартири №12, №13, внаслідок чого площа житлового будинку була збільшена, форма житлового будинку змінена, що можливо лише у випадку його знесення, та нового будівництва.

В даний час згідно технічної характеристики будівля є нежитловою, будівництво по якій закінчено, актом  державної  приймальної комісії прийнятий до експлуатації.   

Однак у державній реєстрації прав власності на новостворене майно розташоване по АДРЕСА_2, позивачам відмовлено, у зв’язку з невідповідністю площі нежитлової будівлі дозвільній документації.

          Так, згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України  право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.   

Абзацом 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.   

Згідно із ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.   

З огляду на вищевикладене вбачається, що за позивачами право власності на новостворене майно у встановленому законом порядку не зареєстровано, відсутній належно узгоджений проект цих робіт, що є безумовною ознакою вважати збудований об’єкт нерухомого майна самочинним, у зв’язку з чим відсутня підставність позивачів вимагати за цим позовом, оскільки згідно з вимогами ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна), особа вважається власником  матеріалів, обладнання тощо, які були використані  в процесі  цього будівництва (створення майна).   

Тому суд, вирішуючи в судовому засіданні підставність звернення позивачів із позовними вимогами про припинення самовільного будівництва, зобов’язання відповідачів вчинити дії по укріпленню фундаменту будівлі, приходить до висновку про їх безпідставність, у зв’язку з чим вважає в задоволенні позову слід відмовити.

Доводи позивача ОСОБА_1 про наявність дозволу на виконання будівельних робіт, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки у відповідності до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Представлений  суду Дозвіл на  виконання будівельних робіт №2469 від 12.04.2005р. з терміном дії до 25.09.2005 року (тобто отриманий вже після початку робіт) не містить в собі інформації про рішення містобудівної ради про узгодження проектної документації. Інших доказів належного узгодження проектної документації та відведення земельної ділянки для будівництва, позивачі суду не надали.

У відповідності до ст. 81, 88 ЦПК України судові витрати сплачені при пред’явленні позову.

           Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

  В позові ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про припинення самовільного будівництва, зобов’язання відповідачів вчинити дії по укріпленню фундаменту будівлі –відмовити за необґрунтованістю.

          Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 29 жовтня 2010 року шляхом заборони ОСОБА_6, ОСОБА_7 вчиняти дії з самовільного будівництва у дворі будинку АДРЕСА_3.

Рішення набирає законної сили через десять днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня проголошення рішення в порядку передбаченому ст.ст. 294-296 ЦПК України.  

Суддя                                                                                                                     С.І.Гречана