Ленінський районний суд м.Полтави

Справа №  2-225/11

Р І Ш Е Н Н Я

12.04.2011м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

                                        головуючого судді                    - Парахіної Є.В.,

                                        при секретарі                              - Томілович Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, в якому вказує, що є донькою відповідача та з його дозволу в серпні 2008 року зареєстрована в належній йому на праві приватної власності квартирі АДРЕСА_1. Наприкінці 2008 року вона виїжджала з місця проживання до м. Ужгород у зв’язку з працевлаштуванням, а коли повернулась 29.12.2008 року батько до квартири не впустив та неодноразово змінював замки. З того часу, незважаючи на численні звернення до ОСОБА_2 про вселення до квартири, де зареєстрована, й надання ключей від вхідних дверей, чула від нього відмову.

          Просить позов задовольнити, винести рішення про вселення її до квартири АДРЕСА_1, зобов’язавши відповідача ОСОБА_2 передати їй ключі від квартири та не чинити перешкод в користуванні нею.

          Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити з наведених в ньому підстав.

          Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що в належній йому квартирі в даний час з його дозволу без реєстрації проживають його діти ОСОБА_3, ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_5, крім того, одну кімнату він здає в найм. Донька ОСОБА_1 дійсно зареєстрована в спірній квартирі, проте він не хоче, щоб вона проживала в ній, оскільки не має роботи в м. Полтаві й забезпечена житлом в с. Зінці Полтавського району Полтавської області. Позивачка неодноразово зверталась до нього з проханням дати дозвіл мешкати в квартирі АДРЕСА_1, проте він заперечує проти цього й не має наміру передавати їй ключі від квартири.

          Після оголошеної в судовому засіданні перерви відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, не повідомивши про причини неявки.

          Треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечували проти задоволення позову, пояснюючи, що з дозволу батька ОСОБА_2 проживають в квартирі АДРЕСА_1 з 01.09.2010 року. Позивачка ОСОБА_1 їх рідна сестра та неодноразово зверталась до батька з проханням вселитись до цієї квартири й дати від неї ключі, проте він відмовляв.

          Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1

          Після оголошеної в судовому засіданні перерви треті особи до суду не з'явилися, надавши заяви з проханням розглядати справу без їх участі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Так, судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 переб4вали в зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також сина ОСОБА_4 та доньку ОСОБА_3.

ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1.

12.08.2008 року в спірній квартирі з дозволу власника ОСОБА_2 зареєстрована його донька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка до реєстрації й після цього деякий час постійно проживала в квартирі.

Наприкінці 2008 року вона виїхала з квартири АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_2 одну з кімнат здав в оренду й у неї виникли напружені стосунки з орендарем, а також в зв’язку з тим, що працевлаштувалась за межами м. Полтави.

Як пояснила позивач ОСОБА_1, повернувшись до м. Полтави, виявила, що на вхідних дверях квартири змінені замки, а звернувшись до батька з проханням вселити її до квартири, почула відмову в цьому. З того часу доступу до спірної квартири не мала, через відсутність ключем користуватись нею не мала можливості, на її неодноразові звернення до батька ОСОБА_2 про дачу дозволу вселитись та передати ключі від вхідних дверей останній відповідав відмовою. У вересні 2010 року батько вселив до цієї квартири її сестру ОСОБА_3 та брата ОСОБА_1 з дружиною, крім того, в квартирі мешкає квартирант, її ж прохання забезпечити користування житлом, в якому вона зареєстрована, батько ігнорує.

Вказані обставини підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 й фактично не спростував відповідач ОСОБА_2, який пояснив, що дійсно єдиною особою, яка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 є його донька ОСОБА_1, він не бажає, щоб вона в ній проживала й на неодноразові прохання вселити та дати ключі від квартири, відмовляв в цьому, оскільки в цій квартирі в даний час проживають його інші діти, які навчаються та працюють в м. Полтаві. Коли позивачка ОСОБА_1 працевлаштується в м. Полтаві, він не буде заперечувати, щоб вона також проживала у вищевказаній квартирі.

Як встановлено в ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди

Згідно ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Статтею 157 ЖК України встановлено, що членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Враховуючи вищенаведене, достовірно встановленим є той факт, що позивач ОСОБА_1 з 12.08.2008 року до цього часу зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, а відтак має право на користування нею, з грудня 2008 року не проживає у вказаній квартирі з об’єктивних причин - через перешкоди з боку власника квартири ОСОБА_2 Беручи до уваги, що відповідач у встановленому законом порядку з позовом щодо визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування спірною квартирою та зняття її з реєстрації за вказаною адресою в період з грудня 2008 року до часу розгляду справи судом не звертався, визнав той факт, що позивач не має можливості проживати в квартирі через його заперечення проти цього, й не надав доказів існування обставин, передбачених ст. 116 ЖК України, тобто правомірності її виселення з постійного місця проживання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та необхідність задоволення її позову в повному обсязі.

          На підставі  викладеного,  керуючись  ст. ст. 10, 60, 61, 130, 213-215, 319 ЦПК України,  суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1.

Зобов’язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від квартири АДРЕСА_1 та не чинити їй перешкод в користуванні квартирою.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь в розгляді справи, але не були присутні при проголошенні рішення – в 10-денни строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави   Є. В. Парахіна