Липоводолинський районний суд Сумської області

                        Справа №  2-а-787/11

У Х В А Л А

08.07.2011

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого – судді Бутенка Д.В., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, –

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2011 рокуу позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовував тим, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 18 листопада 2004 року) має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Однак відповідач з 01 січня 2009 року сплачував їй вказане підвищення у розмірі меншому ніж гарантовано вказаним законом.  ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування їй підвищення пенсії та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплатити їй державну соціальну допомогу у розмірі відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року по  день прийняття постанови по справі.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок їй пенсії за період з 01 січня 2009 року по по  день прийняття постанови по справі підлягає залишенню без розгляду у зв’язку з пропуском позивачкою шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Так, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється  ухвала.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду, висловленого в тексті адміністративного позову, з вимогами за період з 01 січня 2009 року по по  день прийняття постанови по справі позивачка наводить те, що оскільки до 30.07.2010 року для звернення до суду з адміністративним позовом було встановлений річний строк, вона не могла бути обізнаною про його скорочення до шести місяців і могла обгрунтовано очікувати на захист свого права в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції , яка діяла до 30.07.2010 року). Щодо порушення річного та шестимісячного строків звернення до суду позивачка зазначила, що її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних  Законів України, про належні їй, як дитині війни, про виплати їй повідомлено не було, у зв’язку зі своїм похилим віком, незадовільним станом здоров’я, оскільки вона є інвалідом I групи, вона не мала змоги стежити за винесенням будь-яких змін в діючому законодавстві та, відповідно, перевіряти правомірність дій суб’єкта владних повноважень при виконання ним своїх обов’язків.

Проте, суд не вважає наведені обставини, такими, що свідчать про поважність причин пропуску позивачкою як річного, так і шестимісячного строку звернення до суду, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, яким положення Закону України "Про  внесення  змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року N 1691-VI та Цивільного процесуального   кодексу України,  визнані неконституційними,  втрачають чинність з дня ухвалення цим Судом цього Рішення, тому у ОСОБА_1 з 09 вересня 2010 року було достатньо часу звернутися до суду з адміністративним позовом з вказаними вище вимогами, проте це вона зробила більш ніж через шість місяців, не надавши доказів перебування на тривалому лікуванні, виїзду за межі території України та інших обставин, які об’єктивно, незалежно від її волі, перешкоджали зверненню до суду не подала У позовній заяві не навела жодних обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску нею як річного, так і шестимісячного строку звернення до суду, окремо заяву про поновлення строку звернення до суду вона не подавала. До цього, незнання законів (чинного законодавства з питань пенсійного забезпечення) ніяким чином не може свідчити про те, що вказані вище строки звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки ця обставина не звільняє позивача від юридичних наслідків несвоєчасного пред’явлення адміністративного позову до суду.

Також, суд вважає, що позивачка знала про наявність у неї права на надбавку до пенсії як дитині війни, встановленого ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», і мала можливість дізнатися про порушення цього права кожного місяця при отриманні (виплаті) нею пенсії.

Керуючись  ст.ст. 99, 22 (в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року), та ч. 2 ст. 99 (в редакції, яка діяла після 30.07.2010 року) ст. 100 КАС України, –

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період  з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги в п’ятиденний строк з дня отримання копії ухвали, з подачею копії скарги до апеляційного суду.

Суддя  Д. В. Бутенко

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого – судді Бутенка Д.В., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, –

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2011 рокуу позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовував тим, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 18 листопада 2004 року) має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Однак відповідач з 01 січня 2009 року сплачував їй вказане підвищення у розмірі меншому ніж гарантовано вказаним законом.  ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування їй підвищення пенсії та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплатити їй державну соціальну допомогу у розмірі відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року по  день прийняття постанови по справі.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок їй пенсії за період з 01 січня 2009 року по по  день прийняття постанови по справі підлягає залишенню без розгляду у зв’язку з пропуском позивачкою шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Так, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється  ухвала.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду, висловленого в тексті адміністративного позову, з вимогами за період з 01 січня 2009 року по по  день прийняття постанови по справі позивачка наводить те, що оскільки до 30.07.2010 року для звернення до суду з адміністративним позовом було встановлений річний строк, вона не могла бути обізнаною про його скорочення до шести місяців і могла обгрунтовано очікувати на захист свого права в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції , яка діяла до 30.07.2010 року). Щодо порушення річного та шестимісячного строків звернення до суду позивачка зазначила, що її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних  Законів України, про належні їй, як дитині війни, про виплати їй повідомлено не було, у зв’язку зі своїм похилим віком, незадовільним станом здоров’я, оскільки вона є інвалідом I групи, вона не мала змоги стежити за винесенням будь-яких змін в діючому законодавстві та, відповідно, перевіряти правомірність дій суб’єкта владних повноважень при виконання ним своїх обов’язків.

Проте, суд не вважає наведені обставини, такими, що свідчать про поважність причин пропуску позивачкою як річного, так і шестимісячного строку звернення до суду, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, яким положення Закону України "Про  внесення  змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року N 1691-VI та Цивільного процесуального   кодексу України,  визнані неконституційними,  втрачають чинність з дня ухвалення цим Судом цього Рішення, тому у ОСОБА_1 з 09 вересня 2010 року було достатньо часу звернутися до суду з адміністративним позовом з вказаними вище вимогами, проте це вона зробила більш ніж через шість місяців, не надавши доказів перебування на тривалому лікуванні, виїзду за межі території України та інших обставин, які об’єктивно, незалежно від її волі, перешкоджали зверненню до суду не подала У позовній заяві не навела жодних обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску нею як річного, так і шестимісячного строку звернення до суду, окремо заяву про поновлення строку звернення до суду вона не подавала. До цього, незнання законів (чинного законодавства з питань пенсійного забезпечення) ніяким чином не може свідчити про те, що вказані вище строки звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки ця обставина не звільняє позивача від юридичних наслідків несвоєчасного пред’явлення адміністративного позову до суду.

Також, суд вважає, що позивачка знала про наявність у неї права на надбавку до пенсії як дитині війни, встановленого ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», і мала можливість дізнатися про порушення цього права кожного місяця при отриманні (виплаті) нею пенсії.

Керуючись  ст.ст. 99, 22 (в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року), та ч. 2 ст. 99 (в редакції, яка діяла після 30.07.2010 року) ст. 100 КАС України, –

УХВАЛИВ:

Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період  з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги в п’ятиденний строк з дня отримання копії ухвали, з подачею копії скарги до апеляційного суду.