РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Фадєєнко А.Ф.,
суддів - Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М. ,
при секретарі - Пачевої Є.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 22 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Полєзненської сільської ради Велико-михайлівського району Одеської області про визнання заповіту недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 24 листопада 2005 року померла його тітка - ОСОБА_3, яка 10 листопада 2005 року заповілаОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1.
Заповіт посвідчений секретарем Полєзненської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області ОСОБА_4
Оскільки заповіт повинен був бути посвідчений державним нотаріусом Великомихайлівського району Одеської області - по місцю знаходження спадкового майна, а не посадовою особою сельської ради, позивач просив суд визнати цей заповіт недійсним.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що спадковий будинок знаходиться на кордоні с. м. т. Велика Михайлівка і с. Полєзне, тому спадкодавець ОСОБА_3 було зручніше укласти заповіт у Полєзненській сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, посадовим особам, якої надано таке право.
Рішенням суду позов задоволений.1
Справа № 22ц-1006/07
Головуючий у першій інстанції - Мураховський І.В.
Доповідач - Фадєєнко А.Ф. Категорія ЦП:
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, постановивши нове рішення про відмову у позові, посилаючись на те, що заповіт укладений відповідно до вимог ст. ст. 1247, 1251 ЦК України у письмовій формі, особисто підписаний ОСОБА_3, дієздатність якої встановлена, і посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування.
Крім того, апелянт вказав, що, визнавши заповіт недійсним, суд помилково послався на п. 15 ч. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України про недійсність нотаріальних і прирівняних до них дій, вчинені з порушенням встановлених правил, які стосуються нотаріальних дій, що вчиняються на користь самої посадової особи, її родичів та працівників виконавчого комітету.
Правила цього пункту Інструкції ніякого відношення до правовідносин сторін не мають.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, учасників процесу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з постановлениям нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 37 ч. 2 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-Х11 у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів виконують також дії щодо посвідчення заповітів.
Статтею 41 Закону України «Про нотаріат» відносно місця вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою будь-якого виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів на всій території України, за винятком випадків, передбачених ст. ст. 9, 36, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.
Згідно зі ст. 1257 ЦК України заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з жовтня 2004 року відповідач ОСОБА_1 проживав у будинку спадкодавця, допомагав їй у житті; з січня по листопад 2005 року за дорученням ОСОБА_3 він одержував матеріальну допомогу у банку (а.с. 47), в серпні поховав її.
Позивач у суді першої інстанції пояснив, що після сварки з ОСОБА_3, у 1997 році, яка тимчасово мешкала у його будинку, вона повернулась до свого будинку і з цього періоду будь-які стосунки між ними не підтримувались. На похоронах ОСОБА_3 позивач не був, через те, що не знав, що вона померла.
Доказів про те, що волевиявлення ОСОБА_3, яка 10 листопада 2005 року склала заповіт на користь ОСОБА_1, не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, позивач суду не надав.
Посилання у позові на те, що посадова особа Полєзненської сільської Ради, а саме ОСОБА_4, не вправі була посвідчити заповіт, не грунтуються на законі.
На підставі ст. 41 закону України «Про нотаріат» таке право надано будь-якому нотаріусу чи посадовій особі будь-якого виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів на всій території України, у тому числі секретарю Полєзненської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області ОСОБА_4, на яку рішенням 12-ої сесії Полєзненської сільської ради Велико-Михайлівського району Одеської області від 20 січня 2005 року покладені обов'язки щодо виконання нотаріальних дій.
ОСОБА_4, яку суд апеляційної інстанції допросив у якості свідка, показала у судовому засіданні, що відповідач зі своєю жінкою здійснювали догляд за ОСОБА_3, поховали її, ї, склавши заповіт, вона виявила свою волю відносно майна, яке її належить, на користь ОСОБА_1
ОСОБА_2, як показала секретар сільської ради, тривалий час стосунки з ОСОБА_3 не підтримував, і її поховання не проводив.
Як показала ОСОБА_4, заповіт у 2005 році зареєстрований у порядку черги/ з січня 2005 року по листопад 2005 року заповітів було 11, у тому числі 3-у листопаді - а. с. 104. По всім заповітам сплачено держмито, у тому числі ОСОБА_3 (квитанція про сплату держмита № 309104 від 10.11.2005 р. -а.с. 12-13). Квитанції про сплату держмита належать до сурової звітності і зберігаються в сільраді.
Тому висновок суду з посиланням на ст. 1257 ч. 1 ЦК України про те, що заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також на те, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним, не грунтується на законі.
З таких підстав, рішення суду підлягає скасуванню з постановления нового рішення про відмову позивачу у задоволенні вимог про визнання заповіту недійсним.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 3, 4, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Велико-Михайлівського районного суду Одеської області від 22 листопада 2006 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_1, Полєзненської сільської ради Велико-Михайлівського району Одеської області про визнання недійсним заповіту від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, який посвідчений 10 листопада 2005 року Полєзненською сільською радою.
користь ОСОБА_1, який посвідчений 10 листопада 2005 року Полєзненською сільською радою.
Рішення суду набирає чинності з моменту проголошення.
Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення через Верховний Суд України.