ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2006 р. | № 29/467-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. –головуючого Полянського А.Г. Фролової Г.М. |
за участю представників: |
позивача | не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) |
відповідача | Старжинська О.О. –дов. від 03.05.2004 року |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ПСП ім. Куйбишева |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду |
від | 26.04.2006 року |
у справі | № 29/467-05 господарського суду Харківської області |
за позовом | Дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс” |
до | ПСП ім. Куйбишева |
про | стягнення 177 817, 85 грн. |
та зустрічним позовом | ПСП ім. Куйбишева |
до | Дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс” |
про | визнання договору частково недійсним |
ВСТАНОВИВ:
У зв’язку з виходом з відпустки суддів Муравйова О.В. та Полянського А.Г. та у зв”язку зі зміною складу судової палати з розгляду справ, що виникають з податкових та інших відносин, пов’язаних з державним регулюванням діяльності господарських суб’єктів та відповідно до розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 25.08.2005 року №02-20/13 склад колегії суддів змінено та призначено колегію у складі суддів: головуючого –Муравйова О.В., Полянського А.Г., Фролової Г.М.
У листопаді 2005 року Дочірнє підприємство “Райз-Агросервіс” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ПСП ім. Куйбишева про стягнення з відповідача на користь позивача 111 780, 64 грн. основного боргу з процентами за користування товарним кредитом, 3 374, 86 грн. пені, 54 136, 40 грн. збитків, 8 525, 95 грн. річних, всього 177 817, 85 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до умов договору № Х5 11297007 від 10.05.2005 року, позивачем було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 128 270, 88 грн., однак останнім не виконані зобов’язання по оплаті вартості товару на суму 111 780, 64 грн., чим порушено умови договору та статті 526, 527, 533, 655 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню, збитки у розмірі 50% вартості товару та 48% річних, які передбачені пунктами 7.3 –7.5 вказаного вище договору.
Позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву про уточнення та зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 192 588, 28 грн., в тому числі 111 779, 01 грн. основного боргу з процентами за користування товарним кредитом, 7 564, 22 грн. пені, 54 135, 44 грн. збитків та 19 109, 61 грн. річних.
16.01.2006 року ПСП ім. Куйбишева звернулося до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою до Дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс” про визнання недійсним підпункту 7.4 пункту 7 договору поставки № Х5 11297007 від 10.05.2005 року, укладеного між сторонами у даній справі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що сторони по різному тлумачать підпункт 7.4 пункту 7 договору № Х5 11297007 від 10.05.2005 року, даний пункт підлягає визнанню недійсним та має бути виключений з договору. Позивач за зустрічним позовом посилається, зокрема, на статтю 203 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.02.2006 року (суддя: Тихий П.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року (судді: Могилєвкін Ю.О. –головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) по справі № 29/467-05 господарського суду Харківської області первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ПСП ім. Куйбишева на користь Дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс” 111 779, 01 грн. основного боргу з процентами за користування товарним кредитом, 7 564, 22 грн. пені, 54 135, 44 грн. збитків, 19 109, 61 грн. річних, 1 925, 88 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено.
Мотивуючи рішення суду, господарські суди зазначають, що позивач свої зобов’язання за договором виконав, передав відповідачеві товар на суму 128 270, 88 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується накладною № 18-0086 та довіреністю № ЯЗП 820636, які надані до матеріалів справи, але оплату його вартості здійснив лише частково, а саме, сплатив позивачеві суму авансу в розмірі 20 000, 00 грн. Крім того, суди зазначають, що нараховані позивачем штрафні санкції відповідають умовам договору та вимогам законодавства, а зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Жодних доказів, в підтвердження того, що відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України правочин, а саме п.п.7.4 пункту 7 укладеного договору підлягає визнанню недійсним, відповідач не надав. Правочин був здійснений за волевиявленням обох сторін. Доказів того, що правочин був здійснений під тиском позивача у зв”язку з його монопольним станом на ринку гербіцидів відповідач не надав. Відповідач не виконав свої зобов”язання по оплаті у термін, встановлений договором.
Не погоджуючиcь з постановою суду, ПСП ім. Куйбишева звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року по справі № 29/467-05 господарського суду Харківської області, в якій просить постанову та рішення у частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог або передати справу в цій частині на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 203 Цивільного кодексу України, статті 84 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник посилається на статті 215, 229, 233 Цивільного кодексу України та на те, що сторони по-різному тлумачать п.п.7.4 пункту 7 договору.
Позивач за первісним позовом відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 20.02.2006 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року у справі № 29/467-05 господарського суду Харківської області первісний позов Дочірнього підприємства “Райз-Агросервіс” щодо стягнення з ПСП ім. Куйбишева 111 779, 01 грн. основного боргу з процентами за користування товарним кредитом, 7 564, 22 грн. пені, 54 135, 44 грн. збитків, 19 109, 61 грн. річних задоволено повністю. В зазначеній частині рішення та постанова не оскаржуються.
У задоволенні зустрічного позову ПСП ім. Куйбишева щодо визнання недійсним підпункту 7.4 пункту 7 договору поставки № Х5 11297007 від 10.05.2005 року, укладеного між сторонами у даній справі, судами першої та апеляційної інстанції відмовлено.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Скаржник обгрунтовує свої вимоги, посилаючись на статті 215 (недійсність правочину), 229 (правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки), 233 (правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини) Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для визнання спірного пункту правочину недійсним, оскільки правочини, які вчиняються під впливом помилки, належать до оспорюваних правочинів, а тому наявність помилки повинна бути доведена особою, яка діяла під її впливом.
Крім того, як встановлено судом, жодних доказів, в підтвердження того, що відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України п.п.7.4 пункту 7 укладеного договору підлягає визнанню недійсним, відповідач не надав. Правочин був здійснений за волевиявленням обох сторін. Доказів того, що правочин був здійснений під тиском позивача у зв”язку з його монопольним станом на ринку гербіцидів відповідач не надав. Відповідач товар отримав, однак оплату його вартості здійснив частково. Відповідач не виконав свої зобов”язання по оплаті у термін, встановлений договором. Також, відповідачем не заявлялись вимоги щодо визнання частково недійсним договору за весь період виконання договірних зобов”язань до часу подання позивачем позову до суду.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПСП ім. Куйбишева залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року у справі № 29/467-05 господарського суду Харківської області залишити без змін.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова