ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

05 жовтня 2006 р.

№ 1/186

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Дерепи В.І.

суддів                                                            Грека Б.М.                                                                       Стратієнко Л.В.

з участю представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача:

не з’явився не з’явився не з’явився

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу

регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області

на рішення

господарського суду Закарпатської області від 21 липня 2006 р.

у справі

№ 1/186

за позовом

регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області

до	виконавчого комітету Тячівської міської ради

3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: про

Тячівська районна рада зобов’язання видати свідоцтво про право державної власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2004 р. позивач звернувся в суд з позовом про спонукання відповідача видати свідоцтво про право державної власності на нерухоме майно, розташоване за адресою м.Тячів, вул. Незалежності,18, посилаючись на те, що він є правонаступником ліквідованого представництва Фонду державного майна України по Тячівському району, якому вказане майно належало на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №64 від 05.02.1998 р.

В подальшому позивач неодноразово доповнював та змінював свої позовні вимоги та остаточно  просив зобов’язати Тячівську міську раду видати свідочтво про  право державної власності на нерухоме майно –приміщення адмінбудинку комбінату побутового обслуговування та його надвірних споруд в м.Тячів, вул. Леніна (Незалежності),18.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.12.2004 р. (суддяУшак І.Г.) в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Ст. 31 Закону України “Про власність”, ст.ст.326, 327 ЦК України виокремлюють державну та комунальну власність  

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з недоведеності позивачем порушень його прав зі сторони відповідача.

Зазначений висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, статус майна комунальної власності  Тячівського району спірне приміщення набуло згідно підпункту 11 пункту VІ додатку № 3 рішення ХІ сесії Закарпатської обласної ради ХХІ скликання від 23.12.1992 р., прийнятого у відповідності з  постановою Ради Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 “Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю.

Розпорядженням голови Тячівської районної ради від 11.10.1994 р. № 272 спірне приміщення було передано на баланс представництву Фонду державного майна України по Тячівському району, проте передача майна на баланс не свідчить про його передачу у власність.

Доводи касаційної скарги те, що приміщення по вул. Леніна (Незалежності),18 в м.Тячеві не вибувало з державної власності і не перебувало у комунальній власності територіальної громади Тячівського району спростовується рішенням ХІ сесії Закарпатської обласної ради ХХІ скликання від 23.12.1992 р. та додатком №3 до нього, а посилання на лист управління з питань комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації № 487 від 12.07.2006 р. як на підтвердження цього факту є неспроможним, оскільки в ньому зазначено, що спірний об’єкт відсутній в переліку об’єктів обласної комунальної власності, тобто власності територіальних громад Закарпатської області, але він і не міг там перебувати, оскільки знаходиться в комунальній власності територіальної громади Тячівського району.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 21 липня 2006 р. у справі за № 1/186 –без змін.

Головуючий                                                        В.І. Дерепа

Судді                                                                    Б.М. Грек

                                                                             Л.В. Стратієнко