ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2006 р. | № 13/231н |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Видавництво “Лугань”, м. Луганськ (далі –Видавництво)
на ухвалу господарського суду Луганської області від 04.07.2006
зі справи № 13/231н
за позовом Видавництва
до кооперативу “Правовєд”, м. Стаханов Луганської області
про визнання недійним висновку судової товарознавчої експертизи від 20.12.2002 № 21209/254.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача – не з’яв.,
відповідача – Лобачової М.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.07.2006 (суддя Яресько Б.В.) провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Видавництво просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Скаргу мотивовано порушенням та неправильним застосуванням місцевим господарським судом у винесенні зазначеної ухвали норм матеріального і процесуального права, в тому числі статті 1 Закону України “Про судову експертизу”, статті 57 та інших приписів Закону України “Про виконавче провадження”, наказу Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 “Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз”, Інструкції про проведення виконавчих дій, статей 1, 4, 41, 43, пункту 1 статті 12, статті 38, “статті 80-1”, статті 1212 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу кооператив “Правовєд” заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, та просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а скаргу –без задоволення.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених місцевим господарським судом фактичних обставин справи правильність застосування ним норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим господарським судом у винесенні оскаржуваної ухвали встановлено, що:
- 20.12.2002 експертом кооперативу “Правовєд” Лобачовою М.В. на підставі постанови державного виконавця відділу ДВС Ленінського районного управління юстиції м. Луганська від 09.12.2002 було здійснено експертизу майна Видавництва з метою встановлення ринкової вартості обладнання та вирішення питання щодо забезпечення цим майном виробничої діяльності Видавництва;
- Видавництво ознайомлене з висновками експертизи 23.12.2002;
- у позові до господарського суду Видавництво просило визнати недійсним у повному обсязі висновок судової товарознавчої експертизи від 20.12.2002 № 21209/254, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням порядку проведення оцінки майна і тим, що, на його думку, цей висновок є актом ненормативного характеру.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 ГПК України (з урахуванням приписів статті 5 цього Кодексу) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають, зокрема, у спорах про визнання недійсними актів державних та інших органів, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій, з підстав, зазначених у законодавстві.
У пункті 1 і підпункті 6.2.5 пункту 6 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” зазначено, зокрема, таке:
- нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані;
- господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами, у тому числі актів органів господарських товариств, громадських організацій тощо, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов’язковий характер.
З установлених місцевим господарським судом обставин вбачається, що оспорюваний позивачем документ не має обов’язкового характеру, не породжує обов’язків для позивача, а відтак й не може вважатися актом державного чи іншого органу в розумінні статті 12 ГПК України. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність припинення провадження в даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 названого Кодексу.
Місцевий господарський необґрунтовано послався в оскаржуваній ухвалі на статтю 1212 ГПК України, за якою, на його думку, “може бути здійснено оскарження діяльності експерта”. Зазначена стаття регулює оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби, а не експерта. Втім, ця помилка не вплинула на загальну правову оцінку судом обставин справи і тому не може вважатися підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Луганської області від 04.07.2006 зі справи № 13/231н залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Видавництво “Лугань” –без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов