ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД     

У Х В А Л А

Іменем  України

24 січня 2008 року                                                                                         м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

              головуючого    -   Поплавського В.Ю. (доповідача),

              суддів                -   Стежко В.А., Уханенко С.А.,               

   при секретарі   -   Усевич Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства «ОАЗІС»

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2007 року у адміністративній справі № А18/440-07 за позовом приватного підприємства «ОАЗІС» до Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та третьої особи Нікопольського районного відділу земельних ресурсів про визнання розпорядження протиправним та скасування розпорядження № 743-р-06 від 28.08.2006 року, -

в с т а н о в и л а:

У вересні  2007  року  ПП «ОАЗІС» звернувся до Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та третьої особи Нікопольського районного відділу земельних ресурсів з вищезазначеним позовом, в якому просив  визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 28.08.2006 р. за № 743-р-06 «Про надання земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Дмитрівської сільської ради» та в порядку забезпечення позову зупинити дію вказаного розпорядження.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного розпорядження, позивач посилався на порушення його права користування земельною ділянкою із земель резервного фонду Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровсько області та із земель запасу, якою позивач користувався починаючи з 2001 року на підставі нотаріально посвідчених та зареєстрованих у Нікопольському райвідділі земельних ресурсів договорів оренди, які були укладені з Дмитрівською сільською радою Дніпропетровської області та Нікопольською райрадою Дніпропетровської області. Дія вказаних угод оренди земельної ділянки була продовжена шляхом укладення договорів, за умовами яких були внесені зміни стосовно терміну дії з 01.01.2006 р. по 31.12.2010 р., а також зміни площі наданої в оренду земельної ділянки і збільшення розміру орендної плати.

Мотивуючи протиправність оскаржуваного рішення позивач посилався на те, що умови договору оренди земельної ділянки ним не порушувалися і їх  дія не припинялася, ці договори не визнані недійсним та не розірвано у встановленому чинним законодавством порядку, а тому у відповідача були відсутні передбачені ст.31 Земельного кодексу України підстави для припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки.

            Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2007 року у задоволенні позову ПП «ОАЗІС» відмовлено.

            Позивач в апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови  суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду необхідно скасувати та закрити провадження з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.ст.116, 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2.0 га., а голова райдержадміністрації діяв в межах своїх повноважень, оскільки угоди про продовження дії договорів оренди земельної ділянки, зареєстрованих за № 14 та № 17, були укладені між позивачем та відповідачем з порушенням вимог ст.ст. 209, 210, 654 Цивільного кодексу України та ст.125 Земельного кодексу України.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Дмитрівської сільської ради № 130-16/ХХШ від 15.06.2001 року між позивачем та Дмитрівською  сільською радою Дніпропетровської  області 12.09.2001 р. було  укладено договір оренди земельної ділянки АЕЕ № 207252, відповідно до якого Дмитрівська сільська рада надала, а ПП «ОАЗІС» прийняв у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 352.7 га рілля із земель резервного фонду Дмитрівської сільської ради Нікопольського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору був обумовлений на 5 років, починаючи з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2005 року (п.3.1. договору). Вказаний договір оренди було посвідчено нотаріусом Нікопольського   нотаріального   округу   Дніпропетровської   області   ОСОБА_1 і зареєстровано у Нікопольському райвідділі земельних ресурсів 17 вересня 2001 року за № 14.

На підставі рішення Нікопольські районної ради № 166-14/ХХШ від 06.03.2001 року. між Нікопольською районною радою Дніпропетровської області та ПП "Оазіс" 12.09.2001 року було укладено договір оренди земельної ділянки АЕЕ № 207246, відповідно до якого Нікопольська райрада надала, а ПП «ОАЗІС» прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 214.0 га ріллі із земель запасу Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії вказаного договору було обумовлено також на 5 років, починаючи з 1 січня 2001 р. по 31 грудня 2005 року (п.3.1 договору).Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Нікопольського нотаріального округу   Дніпропетровської   області   ОСОБА_1 та зареєстровано у Нікопольському райвідділі земельних ресурсів 25 вересня 2001 року за № 17.

Дія вищенаведених договорів оренди земельної ділянки була продовжена шляхом укладення письмових договорів, в які за угодою сторін були внесені зміни стосовно терміну їх дії, розміру земельної ділянки та розміру орендної плати.

Відповідно до ст.31 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до закону договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря.

Як вбачається із змісту договорів оренди земельної ділянки від 12.09.2001р. за № 14 та № 17, підставою для припинення дії цих договорів є закінчення строку оренди, або взаємна згода сторін (п.3.4), .

Згідно ст.32 Закону України «Про оренду землі» перехід права  власності  на земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи не є підставою для зміни або розірвання договору.           

Вищенаведене свідчить про те, що укладені з позивачем договори оренди землі є діючими до наступного часу, оскільки не були припинені по взаємній згоді сторін та не були розірвані на вимогу однієї із сторін в судовому порядку, на підставах, прямо передбачених у договорі або законодавстві.

Таким чином, землі, які підлягали наданню громадянам для ведення особистого селянського господарства, перебували у користуванні позивача. Тому колегія суддів вважає, що відповідач повинен був спочатку вирішити питання щодо розірвання договорів оренди та вилучення спірної земельної ділянки.

Крім того, позбавляючи державу в межах Дмитрівської сільської ради, переданням земель запасу та резерву у приватну власність громадян, рішення голови райдержадміністрації не містить достатнього обгрунтування необхідності та доцільності прийняття такого рішення.

Разом з вищенаведенним, коллегія суддів вважає, що на даний час ця справа не може бути розглянута у порядку адміністративного провадження, оскільки неприйняття по справі засобів забеспечення цього позову призвело до отримання громадянами, які не були залучені до участі по справі, актів про право власності на спірні земельні ділянки, що входять до спірного масиву розміром 590 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам і юридичним особам рівні умови захисту прав  власності на землю.

Колегія суддів вважає, що хоча позивач оспорює рішення суб'єкта владних повноважень, предметом спору в даній справі є право користування спірною земельною ділянкою, на які видано право власності іншим громадянам, та відновлення порушеного права зі сторони відповідача та інших осіб. Тобто, між сторонами та особами не залученими до справи існує спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Згідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду скасувати та закрити провадження по справі, оскільки даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного провадження.

Керуючись ст.ст. 157, 198, 203 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

            Апеляційну скаргу ПП «ОАЗІС» задовольнити частково.

 Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2007 року суду скасувати та провадження по справі закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з часу виготовлення повного тексту.         

Судді: