Справа №  2-36/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2011 року

Дубенський міськрайонний  суд    Рівненської  області,

  в  особі  головуючої   судді                          Лопухович  А.О.,

  при  секретарі                                               Крушняк О.С.,

   за участю представника позивачки          ОСОБА_1,.

   представника відповідача                          ОСОБА_2,

  розглянувши  у  відкритому судовому  засідання  в  місті  Дубно  справу  за  позовом   ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

             В обгрунтування своїх вимог, позивачка посилається на те, що із відповідачем перебуває у шлюбі з 6 травня 2006 року, який зареєстрований відділом РАЦС Дубенського міськрайонного управління юстиції Рівненської області, актовий запис №109. Спільне життя з чоловіком не склалося. Останнім часом відносини змінилися у гіршу сторону. Постійні непорозуміння, дорікання, призвели до того, що вони неодноразово намагалися припинити подружні стосунки та знов намагалися їх відновити. Постійні образи, приниження призвели до того, що вона втратила колишнє почуття та повагу до чоловіка. Виникли стосунки, які несумісні з подальшим проживанням, спільне проживання і збереження шлюбу неможливі.

          Перебуваючи у шлюбі вони нажили спільне майно, а саме автомобіль марки ВАЗ 21723, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1. Згоди про добровільний поділ майна, що є їх спільною сумісною власністю подружжя, між ними не досягнуто, а тому змушена звернутися з даним позовом до суду.  На даний момент вона не має можливості користуватися та розпоряджатися ним, так як він знаходиться у користуванні відповідача, а у розпорядженні його батька ОСОБА_5. Автомобіль був придбаний 23 липня 2008 року по договору купівлі-продажу, його ціна складала 61800 грн. У грудні 2009 року їй стало відомо, що вказана машина на даний час зареєстрована за батьком відповідача, ОСОБА_5. Подала заяви про уточнення, зменшення позовних  вимог і просить стягнути із відповідача на її користь грошову компенсацію за частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль в сумі 24 918 грн. та судові витрати по справі.

У судовому засіданні позивачка та її представник повністю підтримала свої позовні вимоги із підстав вказаних у позові. ОСОБА_3 пояснила, що вона проживала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем до осені 2008 року. Взагалі спільно з ним прожили 8 років, спочатку це був громадянський шлюб. Увесь цей час стосунки між ними були хорошими, вони довіряли один одному.  У 2005 році вони разом їздили на заробітки у Польщу, хотіли заробити грошей, щоб придбати спільне житло, оскільки на той час мешкали у однокімнатній квартирі  відповідача. В 2007 році чоловік поїхав уже на роботу сам, а вона залишилась вдома. Через деякий час, по його проханню,  вона відкрила у банку рахунок, на який відповідач переслав 7 тис.євро. Прізвище відправника не його, сокільки там перебував під чужими документами. Коли він повернувся із за кордону весною 2008 року, разом зняли  гроші, на які вирішили купити автомобіль. Оскільки деякої суми їм не вистачало для купівлі машини, взяли ще в банку кредит на 10 000 грн., де вона виступала поручителем, а 1 тис. грн. позичили у її мами. Після купівлі вказаного авто, стосунки між ними різко погіршилися, ОСОБА_4 почав їй зраджувати. Терпіти подружніх зрад вона не могла, тому пішла від нього і згодом подала цю заяву. Дізнавшись про це, відповідач подав заяву до суду  про визнання їх шлюбу недійсним, щоб не ділити таким чином майно. На попередньому судовому засіданні нею була подана заява про зменшення позовних вимог з 61 800 грн. на 30 900 грн. Проте, враховуючи те, що кредит в сумі 10000 грн., який вони брали на покупку  автомобіля   був погашений її чоловіком,  а подружжя за борги відповідає спільно, вона зменшила позовні вимоги до 24 918 грн., про що подала відповідну письмову заяву. Бажає, щоб все було по справедливості.  Автомобіль купували разом в м. Рівне, керував ним завжди чоловік. Після звернення до суду їй стало відомо, що він переоформив її на свого батька. На підставі чого він це зробив не знає, так як згоди на це  своєї не давала. Просить задоволити її позов. Шлюб розірвати та стягнути грошову компенсацію за придбаний ними автомобіль у сумі 24 918 грн. і судові витрати по справі.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позов   визнали частково. ОСОБА_4 пояснив, що позовні вимоги у частині  розірвання шлюбу визнає повністю. В частині розподілу спільного майна позов не визнає повністю. З позивачкою він познайомився в 2000 році.  Вирішив допомогти позивачці і компенсувати те, що життя з першою дружиною не склалося. Служив в м. Луцьк, там практично й жив. Квартира його була вільна, тому  дозволив їй там якийсь час пожити. В 2007 році  поїхав на заробітки в Польщу, в Ірландії не був. Від кого вона отримувала переказ йому невідомо. Коли приїхав, вирішив купити автомобіль. Грошей не було, тому  вирішив їх позичити у своїх друзів, з якими колись служив. У матері не міг позичити, тому що її гроші були на депозитному рахунку.  Коли брав в банку кредит, просто скористався допомогою позивачки, тому взяв її поручителем, батьки відмовилися ними бути. Автомобіль купував сам, перебуваючи з ОСОБА_3 у шлюбі. Потім переписав машину на батька, тому що, коли  запропонував їй розлучитися через РАГС, вона відмовилася. Про те, що потрібна була письмова згода від неї не знав. Коли повідомив її про це, вона написала заяву на розподіл майна.  Фактично з 2002 по 2005 роки вони проживали як сім»я, а одружився з нею, тому що  потрібна була довідка, що  одружений для виїзду за кордон. Відносини у них були дружні. У нього немає одної дружини, у нього багато жінок.  Разом не проживають з вересня 2008 року. Стверджує, що цей автомобіль не може бути спільним майном, тому що вони утримували кожен себе окремо, спільного бюджету не було.  Можна сказати, що машину   використовували вони разом. Просить відмовити позивачці у задоволенні позову в частині поділу майна.

  Вислухавши пояснення позивачки, відповідача, їх представників, пояснення свідків, дослідивши  матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

         Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі 6 травня 2006 року. Від цього шлюбу дітей не мають. (а.с.5,7)

         З осені 2008 року спільно не проживають та не підтримують подружніх відносин,  не ведуть спільного господарства.  Примирення не бажають обоє.

         Відповідно до ст.ст.111,112 суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо   це не суперечить моральним засадам суспільства. …Постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

           Суд вважає, що мають місце всі підстави для розірвання шлюбу, оскільки його збереження суперечить інтересам обох сторін, що має істотне значення.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 14 лютого 2011 року  відмовлено у задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним за безпідставністю позовних вимог. Судом встановлено, що шлюб між сторонами був укладений з метою створення сім»ї та узаконення сімейних відносин.(а.с.39-40)

     Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини,  встановлені  судовим  рішенням  у   цивільній  справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді  інших  справ,  у  яких  беруть участь   ті  самі  особи  або  особа,  щодо  якої  встановлено  ці обставини.

Із матеріалів справи вбачається, що  23 липня 2008 року між відповідачем та МПП «ВІК-ЕКСПО»був укладений договір купівлі-продажу автомобіля  марки ВАЗ 21723, 2008 року випуску, № кузова (рами) НОМЕР_2, із 100 % передоплатою до 25 липня 2008 року. Вартість автомобіля становить 61800 грн.(а.с.9-11)

Згідно з вимогами ст.60 СК України майно,  набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності.

У відповідності до ч.1 ст.70, ч.4 ст.71 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності  подружжя, частки  майна дружини та чоловіка є рівними, якщо  інше  не  визначено  домовленістю  між  ними   або   шлюбним договором.  Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків , передбачених ЦК України.

Частиною 3 статті 368 ЦК України встановлено, що майно,  набуте подружжям за час шлюбу,  є їхньою  спільною сумісною   власністю,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  законом.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»   вартість майна,  що підлягає поділу,  визначається за погодженням між подружжям,  а при недосягненні згоди - виходячи  з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи  спори  між  подружжям  про  майно,   необхідно встановлювати  обсяг  спільно  нажитого  майна,  наявного  на  час припинення спільного ведення господарства,  з'ясовувати джерело  і  час  його  придбання. До складу майна,  що підлягає поділу включається загальне  майно подружжя,  наявне у нього на час розгляду справи,  та те, що знаходиться  у  третіх  осіб. У випадку, коли буде встановлено, що один із подружжя здійснив його відчуження чи використав на власний розсуд проти волі іншого і не в інтересах сім»ї, таке майно враховується при поділі або враховується його вартість.

На час розгляду справи у суді зазначений автомобіль перебуває у наявності  та у фактичному користуванні відповідача ОСОБА_4. Його вартість складає 61800 грн., що визначено за погодженням сторін.  

8 травня 2009 року марки ВАЗ 21723, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 був зареєстрований за ОСОБА_5, жителем ІНФОРМАЦІЯ_1, має право керувати попередній власник –ОСОБА_4.

Відповідач у суді повністю визнав дану обставину і пояснив,   що без згоди позивачки дійсно здійснив його відчуження (купівлю-продаж) третій особі, своєму батькові ОСОБА_5. 1(а.с.7,21)

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Свідоцтво про право на спадщину за законом на даний час не видавалося. (а.с.22. _____ ).

Посилання позивачки на те, що ними брався кредит у сумі 10 000 грн. та про отримання грошового переказу у сумі 7 тис. євро повністю підтверджується матеріалами справи. Так, згідно довідки відділення №4 ФПАТ КБ «Надра»Рівненське РУ був повністю виплачений 14 вересня 2009 року у сумі 11963 грн., а грошовий переказ на її ім»я надійшов 14 квітня 2008 року. (а.с.71, 72)

Допитані у справі як свідки  ОСОБА_6, ОСОБА_7 вказали на те, що сторонами у справі під час шлюбу був придбаний за їх спільні кошти автомобіль для спільного користування. Відносини після цього значно погіршилися, так як ОСОБА_4 почав порушувати подружню вірність. Підтвердили, що відповідач перебував на заробітках за кордоном, переслав кошти на ім»я позивачки.

Суд критично розцінює розписки, що наданні ОСОБА_4 як доказ взяття коштів у борг його матір»ю для придбання вказаного автомобіля, а також покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, оскільки із їх змісту не зрозуміло ким вони бралися, на які потреби та у якій національній  валюті. Крім того, як у змісті розписок, так і показах даних свідків існує ряд суперечностей, які не спростовуються ніякими іншими доказами.

Пояснення свідка ОСОБА_10 не доводять той факт, що придбаний сторонами у справі автомобіль не був їх спільним сумісним майном.  

У відповідності до вимог ч.2  ст.364 ЦК України якщо виділ у натурі частки  із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.  

За таких обставин, враховуючи те, що річ є неподільна, з ОСОБА_4 підлягає до стягнення на користь ОСОБА_3  24 918 грн. компенсації  за частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки ВАЗ 21723, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1.

              Статтями 10, 11 ЦПК України передбачено, що цивільне  судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні  права  щодо  подання  доказів,  їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі. Особа,  яка  бере участь у справі,  розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої  сторони  понесені  нею і документально підтверджені судові витрати.  Якщо   позов   задоволено   частково,   судові   витрати присуджуються   позивачеві   пропорційно  до  розміру  задоволених позовних вимог.

            Керуючись ст.ст.3,6,57,60, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.60,63,65,70, 110-112 СК України, ст.368 ЦК України, суд,-

Р І Ш И В:

         Позов   ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя   –  задоволити.

         Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований 6 травня 2006 року відділом РАЦС Дубенського міськрайонного управління юстиції Рівненської області, актовий запис №109 –розірвати.

        Стягнути з  ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3  24 918 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот вісімнадцять) грн. грошової компенсації за частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль (марки ВАЗ 21723, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1).

        Стягнути з  ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3  369 (триста шістдесят дев»ять) грн. 18 коп. судових витрат у справі.

           Рішення  може  бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд  протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: