Гребінківський районний суд Полтавської області
_____________________________________________________________________________
Справа №: 1-36/11/1605
В И Р О К
19.05.2011 рокум. Гребінка
в складі:
головуючого – судді Татіщевої Я.В.
при секретарі – Сапі А.М.
за участю прокурора – Юрченка С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Гребінка справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Гребінка, Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, приватного підприємця, мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ст. 172 ч.1 КК України, -
встановив:
ОСОБА_1, будучі приватним підприємцем, здійснюючи підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_3 від 21.12.07 по наданню перукарських послуг, в перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованій в АДРЕСА_3, з метою несплати податкових та інших обов’язкових страхових платежів, умисно, систематично грубо порушував вимоги законодавства про працю при слідуючих обставинах.
15 червня 2010 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений письмовий трудовий договір, який зареєстрований в Гребінківському районному центрі зайнятості, про прийняття ОСОБА_2 на роботу перукарем, і згідно якого ОСОБА_1 повинен був сплачувати ОСОБА_2 заробітну плату у розмірі мінімальної заробітної плати на місяць, встановленої законодавством України, а також сплачувати загальнообов’язкові страхові внески. Вищезазначена трудова угода була розірвана 15 грудня 2010 року.
Крім того, 16 вересня 2008 року приватним підприємцем ОСОБА_1 був укладений письмовий трудовий договір з ОСОБА_3, який був зареєстрований в Гребінківському районному центру зайнятості, про прийняття останнього на роботу перукарем. Згідно умов зазначеного договору ОСОБА_1 повинен був сплачувати ОСОБА_4 заробітну плату у розмірі мінімальної заробітної плати на місяць, встановленої законодавством України, а також сплачувати загальнообов’язкові страхові внески. Зазначена трудова угода була розірвана 5 липня 2010 року.
Разом з тим, ОСОБА_1, діючи умисно, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення трудових прав найманих працівників, гарантованих Конституцією та законами України, та бажаючи їх настання, грубо не додержувався умов вищезазначених трудових договорів, укладених з ОСОБА_4 і ОСОБА_2, і переважно виплачував заробітну плату останній меншу за встановлену законом мінімальну заробітну плату, а саме, в розмірі 600-700 грн., при законодавчо встановленій мінімальній заробітній платі в період з червня по грудень 2010 року в розмірі від 884 грн. до 907 грн., а при звільненні ОСОБА_3 не розрахувався із ним по заробітній платі, не заплативши за останній місяць заробітну плату в розмірі 2 000 грн.
Крім того, ОСОБА_1, в порушення умов вищезазначених трудових договорів, укладених із ОСОБА_2 та ОСОБА_4, вимог ст.ст.7, 11 закону України про «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.253 КЗпП України, діючи умисно, з метою несплати податкових та інших обов’язкових страхових платежів, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення трудових прав працівників, протягом всього періоду роботи у нього вказаних працівників не сплачував загальнообов’язкові внески до Пенсійного фонду України в загальній сумі 1 900 грн. за ОСОБА_2 та 5 299,55 грн. за ОСОБА_3, що в свою чергу призвело до того, що період роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у ПП ОСОБА_1 не включений до їх трудового стажу, який враховується при призначенні пенсії.
Крім того, в порушення вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 за найманих працівників не сплачував страхові внески на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, в результаті чого вказані працівники були обмежені в трудових правах, позбавлені можливості отримання соціального забезпечення, соціальних пільг, гарантій та компенсацій, регламентованих чинним законодавством, тобто поставлені в умови соціальної незахищеності.
Крім того, грубо порушуючи вимоги ст.43 Конституції України, ст.ст.21, 24, 24-1, 26, 48, 253 КЗпП України, ОСОБА_1, діючи умисно, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення трудових прав працівників та бажаючи їх настання, використовував працю двох найманих працівників, а саме: в період з серпня 2010 року по лютий 2011 року - громадянки ОСОБА_5, та в період з 25 квітня 2010 року по 15 червня 2010 року – громадянки ОСОБА_2, які фактично виконували обов’язки перукарів в перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_2» ПП ОСОБА_1 без укладення з ними трудових договорів у письмові формі, без обов’язкової реєстрації цих трудових договорів в районному центрі зайнятості та без занесення відомостей про їх роботу в їх трудові книжки. В зв’язку із цим ОСОБА_1 за вказаних осіб не сплачувались протягом зазначеного періоду загальнообов’язкові відрахування до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, та з тимчасової втрати працездатності, до центра зайнятості населення, а також до податкової інспекції, в зв’язку із чим ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за цей період роботи у ПП ОСОБА_1 були позбавлені можливості отримання соціального забезпечення, соціальних пільг, гарантій та компенсацій, регламентованих чинним законодавством, тобто поставлені в умови соціальної незахищеності, а період їх роботи у останнього не включений до їх трудового стажу.
Всього за вказаний період роботи у ОСОБА_1 громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_2 без оформлення трудових договорів, ОСОБА_1 не сплатив загальнообов’язкові внески до Пенсійного фонду України в загальній сумі 533,63 грн. за ОСОБА_2 та 1 968,84 грн. за ОСОБА_5, із розрахунку отримання ними заробітної плати у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України.
Таким чином, ОСОБА_1, діючи умисно, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, скоїв грубі порушення законодавства про працю, які виразились у порушенні вказаних трудових прав ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, гарантованих Конституцією та законами України.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 частково визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, в ході судового розгляду справи змінив покази, повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, розповів про обставини його вчинення, щиро розкаявся у скоєному.
Крім показів підсудного, його вина у вчиненні вищезазначених злочинів повністю доведена зібраними по справі та дослідженими у суді доказами:
- показаннями потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні, яка пояснила, що з 25 квітня 2010 року ОСОБА_1 прийняв її на роботу в перукарню «ІНФОРМАЦІЯ_2» по АДРЕСА_3. При цьому вона працювала у нього в перукарні два місяці без оформлення трудового договору, оскільки була така умова прийняття на роботу, тобто ОСОБА_1 і не збирався з нею укладати трудовий договір, бо на той час у нього за трудовим договором працював ОСОБА_3 Заробітну плату вона повинна була отримувати в залежності від отриманого нею прибутку від стрижок. Вона на такі умови погодилась, оскільки на той час потрібна була робота, а іншої по спеціальності вона не могла знайти. Також в цей час, приблизно по липень 2010 року працювала перукарем ОСОБА_6 без укладання трудового договору. Одразу після того, як пішла з перукарні ОСОБА_7, на роботу до ОСОБА_1 влаштувалась перукарем ОСОБА_5, яка також працювала без укладення трудового договору. В кінці червня чи на початку липня 2010 року з роботи звільнився ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_1 почав затримувати виплату заробітної плати, після його звільнення ОСОБА_1 уклав із нею трудовий договір, який був зареєстрований у центрі зайнятості, згідно якого він повинен був платити їй заробітну плату в розмірі мінімальної, передбаченої законодавством, а також сплачувати за неї всі обов’язкові платежі до державних установ. Не зважаючи на це, й після укладення трудового договору ОСОБА_1 заробітну плату виплачував їй меншу за мінімальну, встановлену законодавством, а саме, в розмірі 600-700 грн. При отриманні заробітної плати вона ніде не розписувалась, тобто облік виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 офіційно не вівся.
Робочий день у них був з 8 години ранку до 20 год. вечора і без вихідних. Крім того, їй відомо, що при звільненні ОСОБА_1 не розрахувався із ОСОБА_4 та по даний час винний йому більше 2 000 грн. заробітної плати. В період з 04 серпня 2010 року по 17 серпня 2010 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в Гребінківській ЦРЛ, але лікарняний ОСОБА_1 їй не виплатив та заявив, що лікарняні виплачувати взагалі не збирається. Потім він почав затримувати виплату заробітної плати, а вона почала вимагати заплатити їй, в зв’язку із чим ОСОБА_1 з 25 листопада 2010 став не допускати її до роботи, тобто фактично вигнав, але при цьому не віддавав їй інструменти та трудову книжку та не розірвав трудовий договір. В зв’язку із цим вона пробула без роботи та без заробітної плати ще місяць, за який він з нею не розрахувався, тобто за час вимушеного прогулу. Лише після того, як вона зі скаргою звернулась в прокуратуру Гребінківського району, ОСОБА_1 розрахувався з нею по заробітній платі. Їй нічого не було відомо про те, що за період її роботи у ПП ОСОБА_1 їй не нараховувався трудовий стаж, в зв’язку із тим, що останній не сплачував на неї страхові внески до Пенсійного фонду;
- показаннями потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні, який пояснив, що в період з 16 вересня 2008 року по 05 липня 2010 року він працював перукарем в перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_2» в м. Гребінка по АДРЕСА_3, у ПП ОСОБА_1 по трудовому договору, який був зареєстрований у Гребінківському районному центрі зайнятості. Згідно цього договору ОСОБА_1 повинен був платити йому заробітну плату в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством, але платив в залежності від прибутку, а також ОСОБА_1 повинен був сплачувати всі необхідні відрахування у державні установи з його заробітної плати. Його трудова книжка в період роботи в перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_2» була у ОСОБА_1, і в ній мається запис, який зробили у центрі зайнятості, про те, що він працював у ОСОБА_1 перукарем у вказаний період. В зв’язку із цим він вважав, що йому зарахований в трудовий стаж цей період роботи у ПП ОСОБА_1 Заради трудового стажу він і працював у ОСОБА_1 до останнього часу та звільнився в зв’язку із тим, що останній почав затримувати виплату заробітної плати. При звільненні ОСОБА_1 йому так і не виплатив заробітну плату за останній місяць роботи в сумі 2 000 грн., оскільки платив в залежності від прибутку, отриманого від виконаної роботи, в розмірі 40%. В період, поки він працював перукарем у ПП ОСОБА_1 в перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_2», то також перукарем у нього працювала ОСОБА_2 - приблизно з квітня 2010 року (2-3 місяці до його звільнення), без укладення трудового договору, а по трудовому договору ОСОБА_1 її оформив приблизно в той час, коли він звільнився. ОСОБА_2 працювала згідно графіку роботи перукарні, а саме, переважно через день, з 08-00 год. до 20-00 год., а також в разі необхідності в інші дні, цілий день та по півдня. ОСОБА_1 платив ОСОБА_2 заробітну плату, починаючи із першого дня її роботи в квітні 2010 року. Також, приблизно 2-3 місяці влітку 2009 року перукарем у нього на практиці була ОСОБА_7, яка також працювала без укладення трудового договору. Йому не було відомо про те, що за період роботи у ПП ОСОБА_1 йому не нараховувався трудовий стаж у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 не сплачував страхові внески до Пенсійного фонду;
- показаннями потерпілої ОСОБА_5 в судовому засіданні, яка пояснила, що в липні 2010 року вона влаштувалась на роботу перукарем до ПП ОСОБА_1 в перукарню «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташовану в м.Гребінка по АДРЕСА_3. На роботу в цю перукарню вона влаштувалась в зв’язку із тим, що звідти звільнився перукар ОСОБА_3 і в перукарню були потрібні ще працівники. Крім неї в парукарні в той час також працювала ОСОБА_2, яка почала там працювати раніше за неї на декілька місяців. За період її роботи в цій перукарні більше перукарем ніхто не працював, крім ОСОБА_2 та самого ОСОБА_1 При прийнятті на роботу з нею письмовий трудовий договір не укладався, оскільки це було умовою прийняття на роботу, бо вона раніше перукарем ніде не працювала, тому повинна була спочатку пройти практику у нього, а потім, якщо гарно себе зарекомендує, то буде укладений трудовий договір. Вона погодилась на такі умови роботи, тобто без укладення трудового договору, в зв’язку із тим, що не могла знайти кращої пропозиції. Заробітну плату їй ОСОБА_1 сплачував на руки в залежності від прибутку, отриманого від наданих нею перукарських послуг. При отриманні заробітної плати вона ніде не розписувалась. В середньому її заробітна плата за цей період становила 900 грн. Так, за грудень 2010 року вона отримала на руки 900 грн. заробітної плати і при цьому ніде не розписувалась. Графік роботи був такий, що вона працювала через день з 8-00 год. ранку по 20-00 год. вечора, а також, коли багато людей, то і в базарні дні (середу, п’ятницю та неділю) по півдня, допомагала в залежності від того, чия зміна;
- показаннями свідка ОСОБА_8, дослідженими в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України, яка показала, що з вересня 2010 року вона перебуває на пенсії по досягненню пенсійного віку, 55 років. В червні 2009 року, на протязі двох тижнів, вона працювала прибиральницею у ПП «ОСОБА_1 в перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_2» в м.Гребінка по АДРЕСА_3. Працювала вона на підставі офіційно укладеного трудового договору із ОСОБА_1 До ОСОБА_1 вона пішла на роботу на деякий час для того, щоб спробувати, чи зможе вона працювати, а також, тому що потрібні були гроші та стаж. В зв’язку із поганим станом здоров’я вона не витримала та звільнилась. Заробітну плату за відпрацьовані дні він їй заплатив. Про те, що він не сплатив за період її роботи внески до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування – їй не відомо, але за це до нього вона ніяких претензій не має. В той період, коли вона працювала в перукарні прибиральницею, то перукарем працював хлопець з чорним крашеним волоссям та сережкою біля губи, ім’я його вона не пам’ятає (а.с.144-145);
- показаннями свідка ОСОБА_7, дослідженими в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України, яка показала, що в період з 2008 року по 2010 рік вона навчалась в Черкаському вищому професійному училищі ім. Г.Ф. Короленка за спеціальністю перукар, модельєр, манікюрниця. Для набуття практичного досвіду вона попросилась на практику до ПП ОСОБА_1 до перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_2» в м. Гребінка по АДРЕСА_3, а в цій перукарні перукарем працював її знайомий ОСОБА_4. Вона ходила на практику в перукарню з грудня 2009 року по січень 2010 року, а потім в період з середини травня 2010 року по середину липня 2010 року. Протягом цього часу в перукарні працював ОСОБА_4, потім він звільнився, а вона ще періодично ходила туди приблизно місяць. В цей час замість ОСОБА_3 в перукарні перукарем почала працювати ОСОБА_5. Вона походила до ОСОБА_5 приблизно пару разів, а потім перестала. Крім того, в перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_2» перукарем приблизно з квітня-травня 2010 року працювала ОСОБА_2, і працювати вона продовжувала й після того, як ОСОБА_7 в липні перестала приходити в перукарню (а.с.146-147);
- протоколами очних ставок від 1 лютого 2011 року (а.с. 161-166);
- довідками Гребінківського районного центру зайнятості від 16 грудня 2010 року, 21 січня 2011 року, 24 січня 2011 року (а.с. 8, 21, 26);
- трудовим договором від 15 червня 2010 року, укладеним з ОСОБА_2, від 16 вересня 2009 року, укладеним з ОСОБА_4 (а.с. 9, 27);
- довідками Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області від 17 грудня 2010 року, 21 січня 2011 року, 24 січня 2011 року, 2 лютого 2011 року (а.с. 10, 22, 30-31, 126);
- довідками Пирятинської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 21 січня 2011 року, 24 січня 2011 року (а.с. 23, 33-35);
- довідкою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 21 січня 2011 року (а.с. 24);
- довідкою Гребінківського відділення Лубенської ОДПІ (а.с. 39-40);
- довідкою обстеження місця здійснення господарської діяльності (а.с. 44-45);
- актами звірок (а.с. 79-94, 108-119);
- іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст. 172 ч.1 КК України знайшла своє підтвердження у суді, оскільки встановлено, що він, своїми умисними діями, що виразились в іншому, ніж незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, грубо порушив законодавство про працю.
При призначенні покарання суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу підсудного, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся у скоєному, має на утриманні неповнолітню дитину.
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом’якшує покарання, є щире каяття.
Обставин, що згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Підсудний працездатний за віком та станом здоров’я, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення підсудному покарання у виді штрафу.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
з а с у д и в :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.172 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 510 (п’ятсот десяти) гривень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді підписки про невиїзд.
Зняти арешт, накладений на 1\5 частину квартири АДРЕСА_1, а також на моторолер «SHANGHAI F6 JSD15OT», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (двигун № НОМЕР_2, шасі № НОМЕР_4, які належать ОСОБА_1 (а.с. 184-186).
На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Полтавської області через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом 15 діб з моменту оголошення.
Суддя Гребінківський районний суд Полтавської області Я. В. Татіщева