ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2006 р. | № 25/48-06-1133 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Ковтонюк Л.В.
Чабана В.В.
за участю представників: |
позивача Мандригеля Р.С. дов. № 262/10 від 18.09.2006 |
відповідача Ельчибякін І.М. дов. № 21/17-1 від 03.01.2006 третіх осіб не з’явилися |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 |
у справі господарського суду | № 25/48-06-1133 Одеської області |
за позовом | Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Одесагаз” |
про за зустрічним позовом до треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про | стягнення 711 508,78 грн. боргу, 65 539,83 грн. пені, 97 365,39 грн. 3% річних, 429 091,44 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 49 805,54 грн. штрафу Відкритого акціонерного товариства “Одесагаз” Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Газінвест” Товариство з обмеженою відповідальністю “УкрСпецБудСервіс” стягнення 1 000 000 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 128 029,58 грн. індексу інфляції, 25 948,67 грн. відсотків річних |
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2006 року Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі –ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”) звернулась в господарський суд Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Одесагаз” (далі –ВАТ “Одесагаз”) про стягнення 711 508,78 грн. боргу, 65 539,83 грн. пені, 97 365,39 грн. 3% річних, 429 091,44 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 49 805,54 грн. штрафу. Позов мотивовано тим, що відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов’язання за договором
№ 06/03-2003 ТЕ-23 від 04.06.2003 на постачання природного газу щодо сплати вартості отриманого ним природного газу в травні - грудні 2003 року.
У відзиві на позов ВАТ “Одесагаз” не визнало позов в частині вимог про стягнення пені, штрафу, відсотків річних та суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, посилаючись на те, що порушення зобовязання з боку ВАТ “Одесагаз” є наслідком винних дій ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, який відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником.
У березні 2006 року ВАТ “Одесагаз” звернулося до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення 1 000 000 грн. зайво сплачених ним за договором № 06/03-3286 ТЕ-23 від 30.12.2003 грошових коштів, 128 029,58 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 25 948,67 грн. відсотків річних. Зустрічний позов вмотивовано тим, що оскільки 29.10.2004 між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Газінвест” (далі – ТОВ “Компанія “Газінвест”) було укладено договір доручення № 14/04-1107 та додаткова угода № 1 від 15.11.2004 до цього договору, за умовами яких останній взяв на себе зобов’язання від імені ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” проводити роботу з погашення дебіторської заборгованості за спожитий ВАТ “Одесагаз” природний газ в сумі 1 000 000 грн., що виникла за договором постачання природного газу № 06/03-3286 ТЕ-23 від 30.12.2003, 15.11.2004 між ТОВ “Газінвест” та Товариством з обмеженою відповідальністю “УкрСпецБудСервіс” було укладено договір поруки № 1, за яким останній зобов’язався солідарно відповідати за виконання ВАТ “Одесагаз” зобов’язань за договором № 06/03-3286 ТЕ від 30.12.2003, до ТОВ “УкрСпецБудСервіс” перейшли всі права кредитора, тому йому ВАТ “Одесагаз” було проведено оплату в сумі 1 000 000 грн. Проте листом № 31/15-2349 від 22.03.2005 ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” сповістило про відмову прийняти таке виконання зобов’язання ВАТ “Одесагаз” за договором № 06/03-3286 ТЕ-23 від 30.12.2003 по оплаті 1 000 000 грн., у зв’язку з чим ВАТ “Одесагаз” було проведено додаткове перерахування на рахунок ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” суми 1 000 000 грн.
ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” зустрічний позов не визнала посилаючись на те, що поданий ВАТ “Одесагаз” зустрічний позов не пов’язаний з первісним позовом, предметом якого є стягнення заборгованості ВАТ “Одесагаз” по договору № 06/03-2003 ТЕ-23 від 04.06.2003 на постачання природного газу, а предметом зустрічного позову є стягнення зайво сплачених грошових коштів за умовами договору № 06/03-3286 ТЕ-23 від 30.12.2003.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2006 (суддя Малярчук І.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 (колегія у складі суддів: Пироговського В.Т., Картере В.І., Жекова В.І.), позов ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” до ВАТ “Одесагаз” задоволено частково. Стягнуто з ВАТ “Одесагаз” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 711 507,78 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 7114,35 грн. державного мита, 62,03 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ВАТ “Одесагаз” до ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” задоволено повністю. Стягнуто з ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” на користь ВАТ “Одесагаз” безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 1 000 000 грн., 128 029,58 грн. суми, на яку збільшився борго з урахуванням встановленого індексу інфляції, 25 948,67 грн. відсотків річних, 11 540 грн. державного мита, 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Щодо задоволення частково первісного позову про стягнення з ВАТ “Одесагаз” боргу в сумі 711 507,78 грн., суди виходили з доведеності факту поставки природного газу за умовами договору № 06/03-2003 ТЕ –23 від 04.06.2003 на загальну суму 27 236 577,07 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, та часткової сплати його вартості у сумі 26 525 069,29 грн., щодо відмови у задоволенні заявлених ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” за прострочку виконання зобов’язань за договором № 0603-2003 ТЕ –23 від 04.06.2003 вимог про стягнення пені, штрафу, 3% річних та суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, суди виходили з того, що має місце прострочення кредитором прийняття виконання господарського зобов’язання. Крім того, ВАТ “Одесагаз” є підприємством, яке постачає природний газ населенню, комунальним державним підприємствам, що є підставою для звільнення від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання за договором.
Щодо задоволення вимог за зустрічним позовом, суди виходили із доведеності сплати ВАТ “Одесагаз” двічі вартості отриманого ним у 2004 році природного газу за умовами договору № 06/03-3286 ТЕ-23 від 30.12.2003.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулося з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні вимог за первісним позовом про стягнення пені, суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, відсотків річних, штрафу та в частині задоволення зустрічного позову ВАТ “Одесагаз”, прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” за первісним позовом в частині стягнення пені, суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, відсотків річних, штрафу задовольнити в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю. На обґрунтування мотивів касаційної скарги зроблено посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права –
статей 525, 526, 611, 613, 1004, 1005, 1212 ЦК України, та порушення норм процесуального права – статей 47, 33, 34, 38, 43 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ “Одесагаз” зазначило прохання залишити постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 без змін, а касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” –без задоволення.
В судове засідання 02.06.2006 не з’явились представники третіх осіб. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи треті особи повідомлені належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу частково з наступних підстав.
За первісним позовом судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.06.2003 між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” як постачальником та ВАТ “Одесагаз” як покупцем було укладено договір № 06/03-2003 ТЕ-23 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. За умовами цього договору постачальник передає покупцю в період з 01.04.2003 по 31.12.2003 природний газ в обсязі до 326 000 000 куб.м, у тому числі по місяцях кварталів згідно графіку. Розподіл місячних обсягів газу здійснюється рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу, вказаного у п.2.1 даного договору. Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 договору кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються постачальником та покупцем на підставі наданих покупцем розподільчих відомостей споживання газу споживачем. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем, на підставі зведеного реєстру по споживанню газу споживачами, який надається постачальнику, покупець надає постачальнику підписані зі своєї сторони два примірники акту приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для розрахунків.Згідно із актами передачі-приймання природного газу від 31.05.2003, 30.06.2003, 31.07.2003, 31.08.2003, 30.09.2003, 31.10.2003, 30.11.2003, 21.11.2003, 31.12.2003 та реєстру за договором № 06/03-2003 ТЕ-23 від 04.06.2003 ВАТ “Одесагаз” отримало 172 930,648 м.куб газу вартістю 27 236 577,07 грн. та сплатило 26 525 063,29 грн., тобто заборгованість перед ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” склала 711 507,78 грн.
Наданим ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” у первісному позові розрахунком передбачено нарахування ним 3% річних, збільшення суми з урахуванням встановленого індексу інфляції, у тому числі, за період що передував набранню чинності ЦК України. У цей період був чинним ЦК УРСР. Між тим, Законом України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" (Закон від 8 жовтня 1999 року - N 1136-ХІV) стаття 214 Цивільного кодексу Української РСР викладена в такій редакції: "Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів". Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" передбачено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.
Як встановлено судами, що розглядали справу, предметом договору № 06/03-2003 ТЕ-23 від 04.06.2003, на якому ґрунтуються вимоги за первісним позовом, є постачання природного газу для потреб населення.
Крім того, статтею 1 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003 № 554- ІV передбачено, що заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Статтею 5 цього Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
Відсутні підстави для задоволення вимог за первісним позовом щодо стягнення передбаченого частиною другою статті 231 ГК України 7% штрафу, оскільки частинами другою та шостою статті 231 ГК України передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Тому Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення пені, штрафу, 3 % річних та збільшення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за первісним позовом.
За зустрічним позовом судами попередніх інстанцій встановлено наступне:
- 30.12.2003 між ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” як постачальником та ВАТ „Одесагаз” як покупцем укладено договір
№ 06/03-3286 ТЕ-23, згідно з яким постачальник зобов’язується передати у власність покупцю в 2004 році природний газ для потреб споживачів, які виробляють теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій, покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору;
- 29.10.2004 між ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” як довірителем та ТОВ компанія „Газінвест” як повіреним було укладено договір доручення № 14/04-1107, за умовами якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов’язання від імені довірителя проводити роботу по погашенню дебіторської заборгованості підприємств-боржників довірителя за поставлений природний газ. Згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2 цього договору повірений зобов’язаний виконати дане доручення шляхом стягнення дебіторської заборгованості грошовими коштами з боржників перед довірителем в порядку, обумовленому в розділі 3 даного договору; передати довірителю грошові кошти, отримані в результаті виконання доручення відповідно до умов даного договору. Згідно додаткової угоди від 15.11.2004 за № 1 до договору доручення від 29.10.2004 за № 14/04-1107 довіритель доручає повіреному проводити роботу по стягненню з ВАТ „Одесагаз” заборгованості за спожитий в 2004 році природний газ, яка виникла по договору на постачання природного газу від 30.12.2003 за № 06/03-3286 ТЕ-23 в сумі 1 000 000 грн.; розмір заборгованості, яку доручається стягнути повіреному з боржника та передати довірителю згідно з умовами даного договору, становить 1 000 000 грн.;
- 15.11.2004 між ТОВ компанія „Газінвест” та ТОВ компанія “УкрСпецБудСервіс” було укладено договір поруки № 1, предметом якого є зобов’язання ТОВ компанія “УкрСпецБудСервіс” як поручителя солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником ВАТ “Одесагаз” зобов’язань по договору № 06/03-3286 ТЕ-23 від 30.12.2003 за отриманий природний газ на суму 1 000 000 грн. На підтвердження виконання договору поруки Відкритому акціонерному товариству „Одесагаз” було надано складений ТОВ компанія „Газінвест” та ТОВ компанія „УкрСпецБудСервіс” акт виконаних робіт від 15.11.2004;
- згідно платіжного доручення від 16.11.2004 за № 1229 ВАТ “Одесагаз” було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ компанія “УкрСпецБудСервіс” 1 000 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1000, ст. 1003, ч. 1 ст. 1004 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.
Як з’ясовано судами попередніх інстанцій, ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” листами № 31/15-2349 від 22.03.2005, № 31/15-6936 від 01.08.2005, № 31/15-8461 від 07.09.2005 повідомило ВАТ „Одесагаз” про неприйняття виконання зобов’язань, здійснене його повіреним, так як вважає дії останнього по стягненню дебіторської заборгованості такими, що не відповідають умовам договору доручення від 15.11.2004 за № 14/04-1107 та додаткової угоди № 1 від 15.11.2004 до нього.
Висновку щодо наявності підстав для задоволення зустрічного позову про стягнення з ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” 1 000 000 грн. як повторну оплату ВАТ “Одесагаз” вартості отриманого ним природного газу за умовами договору № 06/03-3286 ТЕ-23 від 30.12.2003 суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов без з’ясування дійсних правовідносин сторін, їх прав і обов’язків за законом та договором, зокрема без з’ясування питань щодо отримання ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” цих грошових коштів в рахунок погашення заборгованості ВАТ “Одесагаз” за умовами договору № 06/03-3286 ТЕ-23 від 30.12.2003; щодо повноважень ТОВ “Компанія “Газінвест” за договором доручення № 14-04 1107 від 29.10.2004 на укладання договору поруки від імені ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”. Також без відповідної оцінки залишилось наявне в матеріалах справи видане ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” доручення директору ТОВ “Компанія “Газінвест”
№ 253/10 від 15.11.2004 на виконання договору поруки (арк. с. 103).
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин Вищий господарський суд України позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору за зустрічним позовом, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а встановлення обставин справи не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України.
Крім того, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права.
Ухвалою суду першої інстанції від 28.03.2006 прийнято до провадження у справі зустрічний позов ВАТ “Одесагаз” про стягнення
1 000 000 грн. зайво отриманих коштів за договором № 06/03-3286 ТЕ-23 від 30.12.2003, 128 029,58 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 25 948,67 грн. 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Між тим, предметом первісного позову є стягнення заборгованості за умовами укладеного між сторонами договору
№ 06/03-2003 ТЕ-23 від 04.06.2003, а за зустрічним позовом заявлено вимоги про стягнення зайво сплаченої суми за умовами договору № 06/03-3286 ТЕ-23 від 30.12.2003.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права.
Відтак ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення зустрічного позову підлягають скасуванню, а справа в цій частині вимог –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 1115, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 28.04.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 у справі № 25/48-06-1133 в частині задоволення зустрічного позову скасувати. Справу № 25/48-06-1133 в цій частині вимог передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 28.04.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 у справі № 25/48-06-1133 залишити без змін.
Головуючий В.Карабань
судді: Л.Ковтонюк
В.Чабан