ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 р. | № 2-5/6664-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Дерепи В.І. |
суддів Грека Б.М. Стратієнко Л.В. |
з участю представників: позивача: відповідача: | Комлєв С.В. Гончаров Ю.А. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | спільного українсько-російського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу “Джемієт” |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 липня 2006 р. |
у справі | № 2-5/6664-2006 |
за позовом | Фонду майна Автономної Республіки Крим |
до | спільного українсько-російського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу “Джемієт” |
про | визнання недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації |
|
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2006 р. Фонд майна Автономної Республіки Крим (далі –Фонд) звернувся в суд з позовом до спільного українсько-російського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу “Джемієт” (далі –товариство) про визнання недійсними установчих документів та державної реєстрації останнього, посилаючись на те, що установчі документи не відповідають вимогам ст. 154 ЦК України, ст. ст. 80, 81, 87 ГК України, ст. ст. 24, 38, 40-43 Закону України “про господарські товариства”.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.04.2006 р. (суддя –Гаврилюк М.П.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 р. (головуючий –Прокопанич Г.К., судді –Заплава Л.М., Градова О.Г.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.04.2006 р. скасовано та постановлено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано недійсними установчі документи та державну реєстрацію спільного українсько-російського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу “Джемієт”, здійснену рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 35 від 29.01.1993 р.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 р., залишивши в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.04.2006 р.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.2006 р. без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте, постановлені у справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають.
Зокрема, задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при створенні відповідача були допущені порушення вимог Законів України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України”, “Про іноземні інвестиції”, постанови Верховної Ради України від 14.02.1992 р. № 2116-ХІІ “Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності” і ці порушення усунути неможливо.
Проте, при цьому в порушення вимог ст. 84 ГПК України суд не зазначив які ж установчі документи відповідача він визнав недійсними, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України “Про господарські товариства”, яка діяла на час створення товариства, установчими документами, на підставі яких створюється і діє акціонерне товариство є установчий договір і статут.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи статуту товариства, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів, № 35 ввід 19.01.1993 р., між засновниками товариства було укладено установчий договір, але господарськими судами в порушення вимог ст. ст. 38, 43 ГПК України він не витребовувався та не досліджувався, не з’ясовувалось коло засновників товариства, хоча вони є тими особами, які мають відповідати за позовом в частині визнання недійсним установчого договору товариства, не притягнута до участі особа, яка здійснила державну реєстрацію відповідача, тобто суд прийняв постанову, що стосується прав і обов’язків сторін, які не були залучені до участі у справі, що відповідно до п.3 ч.2 ст.11110 ГПК України, що є безумовною підставою для її скасування.
Крім того, згідно з до ч.1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.
При розгляді справи апеляційний господарський суд не з’ясував наявність у позивача визначених законом підстав для звернення з позовом, не витребував з цією метою Положення про Фонд майна АРК.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 11110 ГПК України розгляд справи судом за відсутності будь-якої з сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 р. про призначення справи до розгляду на 10.07.2006 р. лише 10.07.2006 р., а тому вважати, що він був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду неможливо, проте в порушення вимог ст.77 ГПК України суд, не маючи даних про одержання відповідачем ухвали про призначення справи до розгляду, не обговорив питання про відкладення розгляду справи.
За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна визнати законною і обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, також вказані вище обставини не з’ясував, а тому його висновки не можна визнати такими, що грунтуються на всебічному, повному і об’єктивному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи.
Крім того, слід зазначити, що в рішенні суду першої інстанції дослівно відтворено наявний в матеріалах справи відгук відповідача на позовну заяву (а.с.14-15), що суперечить визначеним ст. 84 ГПК України вимогам, яким має відповідати рішення суду та вказаній вище постанові Пленуму Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суду також підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, уточнити позовні вимоги Фонду, зокрема, які установчі документи відповідача він просить визнати недійсними, визначити коло осіб, прав і обов’язків яких стосується рішення суду у даній справі, відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК України визначити підстави звернення Фонду до господарського суду і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу спільного українсько-російського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу “Джемієт” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2006 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 липня 2006 р. у справі за № 2-5/6664-2006 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко