Справа № 1-472/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2011 pоку                               м.Рiвне

  Рiвненський мiський суд в особi суддi ОСОБА_1,

   з участю: секретаря судового засідання Юхимчук О.Л.,

             прокурора Станкевича О.К.,

             потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

             підсудного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному

справу по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця радгоспу Козловський Новосибірської області Росії, громадянина України, росіянина, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, непрацюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого: 1).Нововолинським міським судом Волинської області 14 серпня 1990 року за ч.1 ст.140 КК України 1960 року до двох років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку відповідно до ст.46-1 КК України 1960 року на два роки, ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 травня 1991 року відповідно до ст.46-1 КК України 1960 року направлений в місця позбавлення волі і звільнений умовно-достроково 04 вересня 1992 року на підставі ст.53 КК України 1960 року;

2).Володимир-Волинським міським судом Волинської області 16 грудня 1992 року за ч.2 ст.141 КК України 1960 року із застосуванням ст.43 КК України 1960 року до трьох років шести місяців позбавлення волі і звільненого за відбуттям покарання 04 травня 1996 року;

3).Володимир-Волинським міським судом Волинської області 28 листопада 1996 року за ч.2 ст.196-1 КК України 1960 року до двох років позбавлення волі, ухвалою Волинського обласного суду від 20 грудня 1996 року вирок в частині покарання змінений і міра покарання зменшена до одного року позбавлення волі, звільнений 17 вересня 1997 року за відбуттям покарання;

4).Володимир-Волинським міським судом Волинської області 09 січня 1998 року за ч.2 ст.17, ч.3 ст.140 КК України 1960 року до чотирьох років позбавлення волі, звільненого 27 жовтня 2001 року за відбуттям покарання;

5).Володимир-Волинським міським судом Волинської області 01 серпня 2002 року за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі, звільненого 24 березня 2005 року за відбуттям покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, -

                       В С Т А Н О В И В :

22 грудня 2010 року біля 13 години 00 хвилин підсудний ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з двома невстановленими досудовим слідством особами, перебуваючи під автомобільним мостом через річку Устя поблизу ринку «Дикий», що на вулиці Здолбунівській в місті Рівне, маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, вчинив напад на неповнолітнього ОСОБА_3, в ході якого невстановлені особи, знаходячись за спиною потерпілого, тримали останнього за плечі, а ОСОБА_4, діставши з кишені куртки ножа та погрожуючи його застосуванням, почав вимагати від потерпілого передати йому цінні речі та грошові кошти.

Неповнолітній ОСОБА_3, сприймаючи погрози ОСОБА_4 як такі, що реально створюють небезпеку для його життя та здоров’я, передав ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Нокіа 6322»вартістю 428 грн 76 коп, в якому знаходилася картка пам’яті на 1 Гб вартістю 60 грн, який належить його матері ОСОБА_2 Своїми діями ОСОБА_4 з двома невстановленими досудовим слідством особами заподіяли ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 488 грн 76 коп.

Підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні по пред’явленому обвинуваченню винним себе визнав частково. Не заперечивши факту заволодіння мобільним телефоном потерпілого, разом з тим, суду показав, що був сам, ножем потерпілому не погрожував і ножа при собі не мав.

Не дивлячись на часткове визнання вини підсудним ОСОБА_4, його винність у вчиненні інкримінованого злочину повністю доведена доказами, безпосередньо дослiдженими судом при розглядi даної справи.

З показань допитаного в судовому засіданні неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 слідує, що 22 грудня 2010 року біля 13 години біля мосту через річку Устя в місті Рівне до нього підійшов ОСОБА_4 Безпосередньо перед цим, взявши ззаду за плечі, його зупинили два невідомих чоловіки. ОСОБА_4 запитав чи є у нього гроші, на що він відповів, що немає. Після цього ОСОБА_4 дістав та показав ножа, потім сховав його і сказав потерпілому віддати все, що має. ОСОБА_3, сприймаючи демонстрацію ножа як реальну загрозу своєму життю, віддав підсудному мобільний телефон «Нокіа 6322», який належить його матері. Підсудний, вийнявши з телефону картку мобільного оператора, передав її потерпілому і сказав, щоб той тікав. З показань потерпілого також слідує, що під час розмови з підсудним двоє невідомих чоловіків стояли позаду потерпілого, а після того, як потерпілий побіг, підсудний з двома невідомими чоловіками пішов разом.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 підтвердив, що саме ОСОБА_4 вчинив на нього напад.

Як слідує з протоколу пред’явлення особи для впізнання від 29 січня 2011 року, потерпілий ОСОБА_3 на досудовому слідстві серед інших осіб без сумніву впізнав ОСОБА_4, як особу, яка 22 грудня 2010 року вчинили на нього напад та заволоділа мобільним телефоном (а.с.13).

Як слідує з протоколу огляду та вилучення від 14 січня 2011 року, у ОСОБА_5 був виявлений та вилучений мобільний телефон марки «Нокіа 6233» ІМЕІ 358975016156045 (а.с.14). З гарантійного талону від 14 січня 2008 року слідує, що саме цей телефон був придбаний потерпілою ОСОБА_2 і належить останній (а.с.6).

З показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 слідує, що вилучений у нього телефон марки «Нокіа 6322»він придбав у ОСОБА_4 за 250 грн. Як показав свідок, на ринку до нього підійшов ОСОБА_4 і запропонував купити мобільний телефон, пояснивши при цьому, що телефон знаходиться у ломбарді «Скарбниця». Разом з підсудним від пішов у ломбард, де викупив телефон, заплативши 130 грн в ломбарді та 120 грн ОСОБА_4

Показання свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 підтвердив.

Вказаний телефон марки «Нокіа 6233»на досудовому слідстві був оглянутий, визнаний речовим доказом, прилучений до справи та переданий потерпілій ОСОБА_2 на зберігання (а.с.54,55,56).

Згідно висновку експерта від 14 лютого 2011 року № 48, залишкова вартість належного потерпілій ОСОБА_2 мобільного телефону марки «Нокіа 6233»станом на 14 лютого 2011 року становить 428,76 грн (а.с.49-52).

З показань потерпілого ОСОБА_3 щодо послідовності та характеру дій підсудного та двох невстановлених осіб слідує, що їх дії були узгоджені та спрямовані на досягнення єдиної мети, а саме на заволодіння майном потерпілого. Показання потерпілого ОСОБА_3, в тому числі, щодо місця розташування підсудного та двох невстановлених осіб по відношенню до потерпілого та між собою, спростовує показання підсудного ОСОБА_4 як щодо одноособового вчинення злочину, так і щодо обставин самої події.

Послідовні показання потерпілого ОСОБА_3 суд визнає об’єктивними та достовірними і приймає їх як доказ винності підсудного у скоєнні злочину. При цьому суд враховує, що під час досудового слідства потерпілий давав аналогічні показання, підтвердивши їх при проведенні відтворення обстановки та обставин події 24 лютого 2011 року (а.с.62-64).

З показань допитаної судом потерпілої ОСОБА_2 слідує, що ввечері 22 грудня 2010 року, по приїзді з міста Рівне, син розповів їй про обставини вчиненого щодо нього злочину, які в цілому відповідають обставинам, на які вказував ОСОБА_3 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні.

За таких обставин, суд виключає можливість оговору потерпілим підсудного.

Показання ж підсудного в судовому засіданні щодо обставин події суд оцінює критично і вважає, що вони дані з метою пом’якшення покарання та ухилення від передбаченої законом відповідальності.

Дії підсудного ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Пpи пpизначеннi покаpання суд вpаховує, що ОСОБА_4 вчинив умисний злочин проти власності, поєднаний з насильством, який, вiдповiдно до ст.12 КК Укpаїни, є тяжким злочином.

Обставин, які пом’якшують чи обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

     Що стосується особи пiдсудного, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності і має непогашені судимості, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Керуючись ст.ст.321,324,328-339 КПК України, суд, -

                          З А С У Д И В :

          ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, і призначити йому покарання вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 29 січня 2011 року, зарахувавши до нього строк перебування пiд вартою.

До набрання вироком законної сили запобiжний захід ОСОБА_4 залишити попередній - взяття під варту.

Речовий доказ по справі: мобільний телефон марки «Нокіа 6233», переданий потерпілому на зберігання (а.с.56), - повернути потерпілій ОСОБА_2.

Стягнути ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати по справі в сумі 154 грн 80 коп, пов’язані з оплатою проведення судово-товарознавчої експертизи.

На вирок суду може бути подана апеляцiя до апеляцiйного суду Рiвненської областi через Рiвненський мiський суд протягом п'ятнадцяти дiб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою –в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

          Суддя                                                                                                             Куцоконь Ю.П.