Справа№ 2-а-2818/11

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07.07.2011  року          

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Літвінової І.А.

секретар судового засідання  Ганєв А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси та просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за періоди з липня 2007 року по грудень 2007 року  суму у розмірі -  703,87 гривен, з травня 2008 року по грудень 2008 року - 713,06 гривен, з січня 2009 року по грудень 2009 року - 1225,20 гривен, з січня 2010 року по серпень 2010 року - 1124,20 гривен та по цей час включно (за датою позову 25 травня 2011 року), а разом 3766 (три тисячі сімсот шістдесят шість) гривен 33 копійки.

З посиланням на приписи ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивач вважає, що має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач стверджує, що відповідач не виконує вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що порушує її законні права на належний соціальний захист. Законами України «Про державний бюджет України»на відповідні роки положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»були обмежені виплати соціальної допомоги дітям війни. Однак рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року відповідні положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційними. Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року відповідні положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»також визнано неконституційними.

У 2009-2010 роках Законами України про державний бюджет на відповідні роки не обмежувався розмір виплат державної соціальної допомоги дітям війни. Тому позивач стверджує, що йому не доплачено за період з липня 2007 року по грудень 2007 року  суму у розмірі -  703,87 гривен, з травня 2008 року по грудень 2008 року - 713,06 гривен, з січня 2009 року по грудень 2009 року - 1225,20 гривен, з січня 2010 року по серпень 2010 року - 1124,20 гривен та по цей час включно (за датою позову 25 травня 2011 року) - 3766 (три тисячі сімсот шістдесят шість) гривен 33 копійки. Позивач вказує, що він своєчасно не звернувся до суду з адміністративним позовом, оскільки вважає, що державну соціальну допомогу йому не виплачено з вини органу, що повинен був її виплачувати, тому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»державна соціальна допомога дітям війни повинна йому бути сплачена за минулий час без обмеження будь-яким строком.

         Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 червня 2011 року позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі   м. Одеси в частині поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання відмови відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком –безпідставною та нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечення її виплати за періоди з липня 2007 року по 25 листопада  2010 року та в частині стягнення з відповідача конкретної грошової суми - залишено без розгляду за клопотанням позивача.

          При цьому решта позовних вимог щодо захисту порушених прав ОСОБА_1 в межах встановленого статтею 100 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду підлягає розгляду за правилами КАС України.

Позивач у судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, надав до суду заяву, якою просить справу слухати у його відсутності. Суд вважає матеріали повними та достатніми для вирішення справи за відсутністю позивача.

Представник відповідача –Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за відсутності належним чином повідомленого представника відповідача.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни і знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду у Київському районі м. Одеси.  

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить   30% мінімальної пенсії за віком.  

           Згідно ст. 99 ч. 1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими Законами України.

                Згідно ст. 99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод чи інтересів.

           Суд приймає до уваги, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів щодо невиплати чи неповноти виплати державної соціальної допомоги дитини війни 25 травня 2011 року.

З урахуванням постановлення судом ухвали від 27 червня 2011 року  про залишення      позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси в частині поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання  відмови у виплаті державної соціальної допомоги за період з липня 2007 року по 25 листопада  2010 року та в частині стягнення з відповідача конкретної грошової суми - без розгляду, захисту підлягають права позивача за період з  25 листопада  2010 року по 25 травня 2011 року (включно) –тобто за шість місяців до дати звернення до суду позивача з адміністративним позовом.

 Суд приймає до уваги відсутність законодавчого обмеження щодо виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, при цьому суд не вважає, що відсутність у Державному бюджеті України видатків на виплату державної соціальної допомоги дітям війни є підставою для невиконання вимог Закону з боку відповідача  щодо виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як дитині війни.

Також суд вважає, що Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 22.08.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачені виплати державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 10% щомісячно не відповідає вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

У відповідності до ст. 9 ч.4 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивач має право на перерахунок підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком, з урахуванням сплаченої ОСОБА_1 додаткової виплати у 2008-2010 роках у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, і тому орган державної влади, до якого відноситься адміністративний відповідач –Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, не може свідомо відмовляти у цих виплатах, тому суд вважає протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси від 29.04.2011 року у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як дитині війни, виходячи з розміру   30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 25 листопада  2010 року по 25 травня 2011 року (включно), з урахуванням виплачених сум.

Суд також вважає, що слід зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси  нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, як дитині війни  виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 25 листопада  2010 року по 25 травня  2011 року (включно), з урахуванням виплачених сум.

На підставі  викладеного, керуючись ст. ст.  22, 46, 55, 58 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року,   ст.ст. 7, 9, 11, 13, 41, 128, 159, 160, 161, 162, 163, 167  КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Уточнені позовні вимоги за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни –задовольнити.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси щодо виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги дитини війни за період з 25 листопада  2010 року по 25 травня 2011 року (включно), з урахуванням виплачених сум.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси  нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, як дитині війни, виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 25 листопада  2010 року по 25 травня 2011 року (включно), з урахуванням виплачених сум за даний період.

                 Постанову може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                   Суддя                                                                                    Літвінова І.  А.