ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2006 р. | № 3/399 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. –головуючого Полянського А.Г. Фролової Г.М. |
за участю представників: |
позивача | не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) |
відповідача | не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Строй-Експрес” |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
від | 15.06.2006 року |
у справі | № 3/399 господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Транском” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Строй-Експрес” |
про | стягнення 11 023, 72 грн. |
ВСТАНОВИВ:
У зв’язку з виходом з відпустки суддів Муравйова О.В. та Полянського А.Г. та у зв”язку зі зміною складу судової палати з розгляду справ, що виникають з податкових та інших відносин, пов’язаних з державним регулюванням діяльності господарських суб’єктів та відповідно до розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 25.08.2005 року №02-20/13 склад колегії суддів змінено та призначено колегію у складі суддів: головуючого –Муравйова О.В., Полянського А.Г., Фролової Г.М.
У листопаді 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Транском” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Строй-Експрес” про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, яка становить 11 023, 72 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не належним чином та несвоєчасно здійснює розрахунок за надані йому транспортні послуги. Крім того, в обґрунтування факту надання позивачем відповідачу послуг, позивач посилається на договір про надання транспортних послуг від 05.01.2004 року № 3, додаткову угоду до договору від 25.05.2004 року, банківські виписки, акти виконаних робіт, подорожні листи, змінні рапорти, платіжні доручення тощо.
09.02.2006 року, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав доповнення до позовної заяви, в яких просив вимоги позовної заяви № 130/07 від 03.11.2005 року задовольнити повністю.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2006 року (суддя: Юзіков С.Г.) по справі № 3/399 господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Строй-Експрес” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Транском” 4 688, 00 грн. боргу, 332, 92 грн. збитків від інфляції, 117, 20 грн. 3% річних, 51, 38 грн. витрат по сплаті державного мита, 55, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначає, що суд вважає за необхідне врахувати позицію відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення боргу за надані у січні-липні 2004 року послуги перевезення вантажними автомобілями (самоскидами, автобетонозмішувачами), рахунки на оплату яких виставлені у той же строк, так як позовну заяву подано позивачем на пошту 04.11.2005 року. Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у розмірі 4 688, 00 грн. основного боргу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року (судді: Павловський П.П. –головуючий, Чус О.В., Логвиненко А.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2006 року по справі № 3/399 господарського суду Дніпропетровської області скасовано. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Строй-Експрес” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Транском” суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 11 023, 72 грн. та судові витрати.
Мотивуючи постанову суду, апеляційний господарський суд, зокрема зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо існування між сторонами правовідносин, що випливають із договору перевезення вантажу є помилковими і спростовуються змістом договору № 3 від 05.01.2004 року.
Не погоджуючиcь з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Строй-Експрес” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року по справі № 3/399 господарського суду Дніпропетровської області, в якій просить постанову у справі скасувати, змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2006 року по справі № 3/399 господарського суду Дніпропетровської області, задовольнивши частково вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 3 941, 00 грн. Зокрема, заявник зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, стаття 101 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін, посилаючись на обґрунтованість її прийняття.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 05.01.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Строй-Експрес” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Транском” укладено договір №3 про надання транспортних послуг.
Відповідно до договору виконавець (позивач) приймає на себе зобов’язання по наданню транспортних послуг замовнику, а замовник (відповідач) зобов’язується сплатити за надані транспортні послуги встановлену плату.
Пунктом 3.1 договору передбачений порядок розрахунків за договором, який в подальшому змінений додатковою угодою до договору від 25.05.2004 року.
Згідно пункту 3.2 договору форма оплати за надані транспортні послуги - перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця на пізніше трьох банківських днів після надання останнім рахунку.
Свої зобов’язання за договором виконавець виконав, що підтверджується актами передачі виконаних робіт та платіжними дорученнями.
Замовник, свої зобов’язання за договором виконував не в повному обсязі, у результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 10058,14 грн.
Наявність заборгованості перед позивачем, відповідачем не заперечується, проте відповідач просить застосувати до спірних правовідносин позовну давність, передбачену статтею 925 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 925 Цивільного кодексу України до вимог, що виплавають з договору перевезення вантажу, застосовуються позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Згідно статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, зі змісту договору №3 про надання транспортних послуг, укладеного між сторонами, вбачається, а також підтверджується матеріалами справи, що зазначений договір за своєю правовою природою не є договором перевезення.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для застосування позовної давності в один рік.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Строй-Експрес” залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року у справі № 3/399 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова