УХВАЛА

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                  2-2235/11

30 червня 2011 року                                                                        м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Кордюкова Ж.І., розглянувши заяву ПАТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Сєвєродонецького міського суду з заявою про забезпечення позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_1 та обмеження відповідача у праві виїзду за межі України до виконання ними своїх зобов’язань.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову представник позивача вважає, ту обставину, що відповідач не виконав належним чином зобов’язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, тому неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.1, 3 ст. 151 ЦПК України суд по заяві осіб, які приймають участь у справі, може прийняти передбачені цим Кодексом, міри до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до абз. 1, 3 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. № 9 зі змінами, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.  

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу.

У заяві про забезпечення позову позивачем не були наведені фактичні докази, які б вказували на дійсний намір відповідача здійснити відчуження свого майна та виїхати за межі України з метою ухилення від виконання зобов’язань за кредитним договором, не зазначено на яке майно слід накласти арешт, не зазначено доказів того,що це майно належить відповідачу, не зазначено на які суми коштів слід накласти арешт та на яких рахунках та в яких банках ці кошти зберігаються. Також не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду і що існує реальна загроза невиконання рішення суду.

З урахуванням викладеного суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 21, 33, 41 Конституції України, ст. ст. 151-153, 208-210, 293 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. № 9 зі змінами,

УХВАЛИВ:

Відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні заяви про забезпечення позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                          Ж.І.Кордюкова