ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                       2-а-1534/11

24.06.2011

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді                                         Кордюкової Ж.І.,

при секретарі                                                  Слива Р.М.,

за участю позивача                                        ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС н.д.н. Ізюм а/д Київ-Харків-Довжанський прапорщика міліції Варченка Юрія Яковича про визнання протиправними дій та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до інспектора ДПС н.д.н. Ізюм а/д Київ-Харків-Довжанський прапорщик міліції Варченко Ю.Я. про визнання протиправними дій та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 09.03.2011 року, о 21 годині 30 хвилин він керував автомобілем Skoda реєстраційний номер НОМЕР_1 та був зупинений інспектором ДПС Варченко Ю.Я. Відповідач після перегляду документів сказав, що позивач винен у порушені вимог ст. 122 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки перевищив швидкість руху в населеному пункті, рухаючись зі швидкістю 102 км/год., що зафіксовано приладом вимірювання швидкості «Беркут» № 0710164. Позивач зазначив, що швидкість не перевищував, оскільки рухався вгору з автомобільної заправки зі швидкістю приблизно 30-50 км на год., а перед зупинкою співробітниками ДАІ, його обігнала імпортна машина сірого кольору, з лівого боку, тобто не порушуючи правили обгону, але з перевищенням швидкості, тому швидкість його автомобіля була нижчою. Проте інспектор на пояснення позивача не відреагував, склав протокол та виніс постанову про адміністративне правопорушення, також зазначив, що якщо позивач не згоден з його діями, то може оскаржити їх у судовому порядку. Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, при фіксації правопорушення використовувався вимірювач швидкості «Беркут» № 0710164, що не має функцій відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки. У протоколі та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме автомобілю позивача. Фактично інспектором ДАІ було продемонстровано тільки швидкість на приладі. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість автомобіля позивача, неможливо, а за таких умов різниця у часі між зупинкою інспектором позивача та доказами приладу може означати, що насправді вимірювалась швидкість автомобіля, який ухався в кількох сотнях метрів попереду мого автомобіля. До того ж, співробітник ДАІ під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується. Тому позивач вважає, що вимірювач швидкості «Беркут» не може бути використаний як доказ по справі. Крім того, в машині позивача були свідки, які можуть підтвердити відсутність факту порушення Правил дорожнього руху позивачем. За таких обставин, позивач вважає постанову незаконною, та такою, що підлягає скасуванню. Тому він звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить: визнати незаконними дії інспектора Варченко Ю.Я., які виразилися у складенні ним 09.03.2011 р. відносно ОСОБА_1, протоколу серії АХ1 № 267378 про адміністративне правопорушення за ст. 122 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та постанови серії АХ1 № 004749, про адміністративне правопорушення за ст. 122 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на нього було накладене стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за відсутності складу правопорушення; скасувати складені 09.03.2011 р. відносно позивача, протокол серії АX1 № 267378 та постанову серії АХ1 № 004749 про адміністративне правопорушення за ст. 122 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження по справі за відсутності складу правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Відповідач інспектор ДПС н.д.н. Ізюм а/д Київ-Харків-Довжанський прапорщик міліції Варченко Ю.Я. в судове засідання не з’явився, проте до початку судового засідання до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та не визнання позовних вимог.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що з позивачем у нього дружні стосунки. В березні разом з позивачем їхали з Харькова, точну дату він не пам’ятає, приблизно о 23 год. Після зупинки поїхали під бугор, при цьому їх машину обігнав інший автомобіль, який працівники міліції не зупинили, проте зупинили машину позивача. Інспектор ДАІ пояснив, що причина зупинки – перевищення швидкості. З якою швидкістю вони рухались свідок не бачив, відстань від місця зупинки до працівників ДАІ приблизно 80-100 м.

Вислухавши позивача та свідка, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача — суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; обґрунтовано; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді  рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 2 ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Згідно постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АХ1 № 004749 від 09.03.2011 року, ОСОБА_1 09.03.2011 року, о 21 годині 30 хвилин на 633 км. а/д Київ-Харків-Довжанський, керуючи автомобілем Skoda, д/н НОМЕР_1 рухався в межах населеного пункту с. Кам’янка, позначеному дорожним знаком 5.45 ПДР України зі швидкістю 102 км/год., тим самим перевищив швидкість руху на 42 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4. ПДР України, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 250 грн. (швидкість вимірювалась приладом «Беркут» № 0710164).

В силу п. 12.4. Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п. 1. ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свого обов’язку щодо доказування правомірності свого рішення, як то передбачено ч. 2 ст. 71 КАС України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, відповідачем не було надано суду копій документів, які надавали йому право здійснювати патрулювання на а/д Київ-Харків-Довжанський.

У суду немає підстав ставити під сумнів правдивість фактів викладених позивачем у своїй позовній заяві, тому суд вважає, що вимога позивача скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП від 09.03.2011 року серії АХ1 № 004749, винесену відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання незаконними дій інспектора Варченко Ю.Я., то суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки не має законних підстав для визнання дій відповідача незаконними, а вимога про визнання незаконною постанови про адміністративне правопорушення позивачем не заявлялась.

При цьому не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо скасування протоколу серії АX1 № 267378 від 09.03.2011 року про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі за відсутності складу правопорушення, оскільки відповідно до ст. 162 КАС України суд не має таких повноважень при вирішенні адміністративної справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора ДПС н.д.н. Ізюм а/д Київ-Харків-Довжанський прапорщика міліції Варченка Юрія Яковича про визнання протиправними дій та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 6-12, 69, 70, 71, 72, 80, 86, 94, 104, 158-163, 171-2 КАС України, ст.ст. 122 ч. 1, 222, 251, 252, 256 КУпАП, Правилами дорожнього руху, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП від 09.03.2011 року серії АХ1 № 004749, винесену відносно ОСОБА_1.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанову в повному обсязі складено 29.06.2011 року.

СУДДЯ                                                                                Ж.І.КОРДЮКОВА