РІШЕННЯ

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                  2-205/11

24.05.2011

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді                              Кордюкової Ж.І.,

при секретарі                                        Сокирко О.С.,Слива Р.М.,

за участю позивача                               ОСОБА_1,

представника позивача                    ОСОБА_2,

відповідачів                                         ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідачів                     ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представників третіх осіб                    Валькової О.В., Кочиній Ю.С., Красюк Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Сєвєродонецької міської ради, треті особи відділ Держкомзему в м. Сєвєродонецьку, інспекція ДАБК у Луганській області, КП «Сєвєродонецьке БТІ», про визнання права на оренду земельної ділянки, права власності на гараж, усунення перешкод щодо користування майном, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Сєвєродонецької міської ради, треті особи відділ Держкомзему в м. Сєвєродонецьку, інспекція ДАБК у Луганській області, КП «Сєвєродонецьке БТІ», про визнання права на оренду земельної ділянки, права власності на гараж, усунення перешкод щодо користування майном. В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що в період з 1977 по 1980 роки позивач і його мати ОСОБА_12 побудували гараж, розташований в районі АДРЕСА_1 Вони мешкали разом по АДРЕСА_2 Цей гараж був побудований за власний рахунок позивача і його власними силами. Будівництво здійснювалось без дозволу Сєвєродонецької міської ради. Оформлення права власності на цей гараж на момент його побудови чинним законодавством не було передбачене. Земельна ділянка Сєвєродонецькою міською радою також не надавалась. Таким чином, будівництво гаражу є самовільним. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. мати позивача ОСОБА_12 померла. Відповідно до свідоцтва на право на спадщину за заповітом від 13.03.2009 р., посвідченому державним нотаріусом Першої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Фесенко О.М., реєстровий № 2-612, позивач є спадкоємцем майна ОСОБА_12. Оскільки документів на право власності на гараж немає позивач вирішив звернутися до суду з позовом про визнання за ним права власності і належним чином зареєструвати гараж. Оскільки земельна ділянка також не була своєчасно відведена під будівництво гаражу позивач звернувся до Сєвєродонецького міського управління земельних ресурсів з метою отримання в оренду земельної ділянки під існуючий гараж, але йому повідомили, що ділянка вже передана в оренду ОСОБА_12 та надали копії усіх до оформлення земельної ділянки на ім'я ОСОБА_12 Позивач звернувся до Комунального підприємства «Сєвєродонецьке БТІ» про надання даних про реєстрацію права власності на вказаний гараж, але йому було відмовлено. Рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради № 998 від 19.04.2007 р. надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючий індивідуальний гараж за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Сєвєродонецької міської ради № 1661 від 11.12.2007 р. було затверджено проект землеустрою і передано в оренду земельну ділянку ОСОБА_12 площею 0,0031 га за адресою: АДРЕСА_1. Також 15.01.2008 р. між ОСОБА_12 і Сєвєродонецькою міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 25 років, а 24.01.2001.2008 р. була здійснена державна реєстрація договору оренди землі, проте ким був підписаний договір оренди землі замість ОСОБА_12 позивачу невідомо. Договір оренди земельної ділянки був укладений після смерті матері позивача. В матеріалах Сєвєродонецького міського управління земельних ресурсів є довіреність від імені матері позивача від 23.01.2007 р., якою вона доручила ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_3 бути її представниками з усіх без винятку питань, пов'язаних з оформленням на її ім’я документів, підтверджуючих право власності на гараж та на земельну ділянку, на якій розташований гараж, після отримання документів користуватися та розпоряджатися (продати за ціну та на умовах на їх розсуд) вищевказаним гаражем та земельною ділянкою. Мати позивача казала, що ОСОБА_4 просить тимчасово користуватися гаражем для зберігання старої меблі, він не заперечував, але про видачу довіреності позивачу не було відомо. ОСОБА_4 забрав ключі і відмовляється повернути їх. Відповідно до ст. 376 Цивільного Кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, вони збудовані або будуються на земельної ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила будівництво на земельної ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. ОСОБА_12 звернулась до Сєвєродонецької міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки під існуючий гараж 25.01.2007р. Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19.04.2007 р. №998 їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. Вважає, що ОСОБА_12 отримала право на передачу їй в оренду земельної ділянки, але померла до укладення з нею договору оренди. Відповідно до ст. 1218 Цивільного Кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Оскільки позивач є спадкоємцем ОСОБА_12, до складу спадщини входить право на оренду земельної ділянки. В зв’язку з викладеним був вимушений звернутись до суду з цим позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в позові, додатково суду пояснив, що спірний гараж будували він, його мати і ОСОБА_15 - другий чоловік його матері. Будівництво тривало протягом 1977 – 1980 р.р. за адресою: АДРЕСА_1 Гараж цегляний, перекриття із залізобетонних плит. Гаражем вони користувались постійно, поки ОСОБА_3 не поставила там свої меблі. Гараж почали будувати, коли йому виповнилось 18 р., він носив воду, цеглу, пісок. Більше коштів на будівництво давав він. ОСОБА_15 помер в ІНФОРМАЦІЯ_2 в сел. Муратове. ОСОБА_3 сказала йому, що гараж вони купили у його матері. Про це він дізнався через 10 днів після смерті матері. За рік чи за два до смерті матері, остання віддала відповідачам ключі від гаражу. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та визнати за ним право на оренду земельної ділянки площею 0,0031 га за адресою: АДРЕСА_1 право власності на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1, зобов’язати ОСОБА_4 припинити чинити перешкоди щодо користування гаражем, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 і повернути ключі від гаражу.

          В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_2 підтримала доводи, викладені в позові та в суді. Додатково суду пояснила, що ОСОБА_1 не було відомо, що його мати продала гараж. Він самостійно звернувся до відділу Держкомзему в м. Сєвєродонецьку та БТІ. Відповідач ОСОБА_4 самостійно звертався до відділу архітектури виконкому, де отримав адресу на гараж: №85. ОСОБА_12 за життя отримала право на оренду землі, при цьому власником гаражу вона була частково, т.я позивач також брав участь у будівництві гаражу. Просила суд задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

          В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, залучена до участі в справі ухвалою Сєвєродонецького міського суду від 08.07.2010 р., позовні вимоги не визнала в повному обсязі. Додатково суду пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_2. вони були з ОСОБА_12 сусідами. В цю квартиру в’їхали в 2002 р. Вона особисто допомагала ОСОБА_12, а саме: ходила за продуктами. Позивача бачила дуже рідко. Він вживав спиртне і за матір’ю не доглядав. ОСОБА_12 просила, щоб вона орендувала її гараж, т.я. не хотіла, щоб у ньому були старі орендарі. В січні 2007 р. ОСОБА_12 запропонувала їй купити спірний гараж за 2 тис.дол.США. В січні вона передала ОСОБА_12 1 тис.дол.США, через півроку ще 1 тис. дол. США. Після отримання 1 тис. дол. США у січні 2007 р. ОСОБА_12 видала довіреність, щоб вони могли оформити гараж належним чином. Після смерті матері ОСОБА_1 віддав їм другий комплект ключів, а вони попросили його забрати картоплю та консервацію. В теперішній час вони користуються гаражем. Після смерті ОСОБА_12 вона все одно продовжувала оформляти землю, при цьому відділ Держкомзему вона не повідомила, що ОСОБА_12 померла, хоча їй було про це відомо. Держкомзем не повідомляла про смерть ОСОБА_12, т.я. за земельну документацію нею були сплачені гроші і вона не хотіла їх втрачати, тому продовжила оформлення оренди після смерті ОСОБА_12. Також після смерті ОСОБА_12 на підставі довіреності, вона зверталась ще і до відділу архітектури  у виконкомі. Орендна плата за землю не сплачувалась жодного разу. Просила суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

          В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав. Просив суд відмовити у їх задоволенні.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 суду пояснив, що не визнає позовні вимоги позивача. Суду пояснив, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали у власність гараж у ОСОБА_12 за 2 тис. дол. США, що підтверджується розписками. Просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що позивач не є власником гаража. Позивач є спадкоємцем після померлої ОСОБА_12 Сєвєродонецька міська рада надала дозвіл на оренду землі, тому ОСОБА_12 мала право на її оренду. Просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні представник третьої особи відділу Держкомзему в м. Сєвєродонецьку Валькова О.В. позов не визнала. Суду пояснила, що земля під спірним гаражем обліковується за ОСОБА_12, на підставі рішень Сєвєродонецької міської ради та землевпорядної документації. Відповідно до ст. 248 ЦК України ОСОБА_12 не мала права орендувати земельну ділянку.

В судовому засіданні представник третьої особи представник КП «Сєвєродонецьке БТІ» Красюк Т.Г. позовні вимоги визнала частково, а саме: не заперечувала проти задоволення п.1 а), 2 б) позовних вимог, заперечувала проти задоволення п.2 б) позовних вимог. Суду пояснила, що у БТІ на спірний гараж право власності на за ким не зареєстровано. Вважає необхідним проведення технічної інвентаризації об’єкту.

Представник третьої особи інспекції ДАБК в Луганській області в судове засідання не з’явився. Інспекція ДАБК у Луганській області надала письмові пояснення, в яких просила провести розгляд справи без участі представника інспекції. По суті заявлених позовних вимог повідомила, що  відповідно до діючого законодавства, а саме Закону України „Про планування і забудову територій", Закону України „Про архітектурну діяльність", Закону України „Про основи містобудування", Цивільний кодекс України та інше, особа, яка бажає здійснити будівництво повинна отримати дозвіл на виконання будівельних робіт та здійснити розроблення відповідної проектної документації. Частини 2, 3 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачають, що якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Частина 16 ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачає що, здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Поняття самовільного будівництва передбачено і ст. 376 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. В разі здійснення самочинного будівництва особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Діючим законодавством передбачений порядок набуття права власності на новозбудоване майно лише після того, як закінчений будівництвом об'єкт прийнятий в експлуатацію. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів встановлений постановою КМУ від 08.10.2008 р. № 923 у редакції від 20.05.2009 №534. Процедура набуття права власності на новостворене майно, встановлена діючим законодавством, передбачена саме для того, щоб забезпечити безпечні умови експлуатації об'єктів містобудування. Таким чином, експлуатація можлива після того, як об'єкт закінчено будівництвом, введено в експлуатацію у встановленому порядку. Отже, зважаючи на аналіз норм чинного законодавства, визнання права власності на самочинно побудовані об'єкти нерухомого майна не дає право його власнику на експлуатацію такого об'єкту без прийняття його в експлуатацію в порядку встановленому законодавством. Просила суд відмовити у задоволені позовних вимог .

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що знає ОСОБА_3 ти ОСОБА_1, з обома у неї нормальні стосунки. З ОСОБА_12 вона спілкувалась особисто. ОСОБА_12 їй казала, що хоче продати гараж ОСОБА_3. Цей гараж вона їй і продала. Першу частку грошей ОСОБА_3 віддала ОСОБА_12 особисто при ній, це було ввечері у квартирі ОСОБА_12. При цьому ОСОБА_12 підтвердила, що продала гараж ОСОБА_3. Свідок живе в АДРЕСА_3 з вересня 1983 р. і добре знає, що ОСОБА_12 сама займала місце під гараж, який сама будувала з 1965 р. ОСОБА_12 вона знала, як ще та була малою, бо вони жили в одному селі. Гараж допомагав будувати чоловік ОСОБА_1, якого вона теж знала. З ОСОБА_12 вони спілкувались, вона була у неї по декілька разів на дню, купувала їй продукти. ОСОБА_12 получила від ОСОБА_3 1000 дол. США. При цьому ОСОБА_12 гроші не перераховувала, а отримавши їх держала в руках. Вона бачила, що в руках у ОСОБА_12 долари, розписку про отримання грошей ОСОБА_12 при ній не писала. Передача грошей була у січні 2007 р. після Нового року. Вона бувала в середині гаража, бо перебирала картоплю ОСОБА_12 Ніяких меблів там не було. Деякий час якийсь чоловік ставив там свою машину, а потім в цьому гаражі стояв скутер ОСОБА_3. У сина ОСОБА_15 ключів від гаражу не було, бо вона йому їх не довіряла. Особисто від ОСОБА_15 знає, що остання продала гараж за 2000 дол. США.

          Заслухавши пояснення учасників процесу, вислухавши свідчення свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 328 ЦК України  право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до свідоцтва про народження серії ІІ-АВ №НОМЕР_1, виданого 29.09.1970 р. міськ. ЗАГСом м. Сєвєродонецька Ворошиловградської області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3., батьком записаний ОСОБА_17, матір’ю – ОСОБА_18.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії І-АБ №НОМЕР_2,  виданого 22.12.1972 р. міськ. ЗАГСом м. Сєвєродонецька Ворошиловградської області, ОСОБА_18 уклала шлюб з ОСОБА_15 і отримала післяшлюбне прізвище ОСОБА_15.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ЕД №НОМЕР_3, виданого відділом РАЦС Сєвєродонецького МУЮ Луганської області 12.11.2007 р., ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 р.

Згідно заповіту від 18.11.1998 р. реєстровий №36, засвідченого головою Боровенської селищної ради Кремінського р-ну Луганської області, ОСОБА_12 заповіла усе своє майно, що буде належати їй на день смерті і яке знаходиться в с. Боровеньки Кремінського району, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_4 з усіма господарськими будівлями та присадибною ділянкою ОСОБА_1, а у випадку нещасного випадку ОСОБА_19 і ОСОБА_20 в рівних частках.

Після смерті ОСОБА_12 відповідно до ст.ст. 1218, 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до складу якої увійшли усі права та обов'язки, що належали померлій на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок її смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВМС №264049 від 13.03.2009 р. спадкоємцем майна ОСОБА_12, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 р. є її син ОСОБА_1,  спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається з квартири, розташованої у АДРЕСА_2

В судовому засіданні було встановлено, що спірний гараж будувався без будь-яких дозволів та належного оформлення земельної ділянки, тому відповідно до положень ч.1 ст. 376 ЦК України є об’єктом самочинного будівництва. Зазначена обставина була визнана сторонами без заперечень у судовому засіданні. Про те, що спірний гараж є самочинно побудованим також зазначає і сам позивач ОСОБА_1 у своєму позові.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети,  за  умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно листа КП «Сєвєродонецьке БТІ» від 15.04.2011 р. №01/419 по обліку КП «Сєвєродонецьке БТІ» право власності на гараж АДРЕСА_1 не зареєстроване.

Відповідно до п. 1.13. рішення Сєвєродонецької міської ради «Про дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під існуючі гаражі та господарські споруди» від 19.04.2007 р. №998 ОСОБА_12 отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючий індивідуальний гараж за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1.2., п. 3 рішення Сєвєродонецької міської ради «Про передачу в оренду земельних ділянок під існуючі індивідуальні гаражі» від 11.12.2007 р. №1661 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_12 було затверджено та зобов’язано в двотижневий термін укласти договори оренди землі та надати їх до управління Держкомзему в м. Сєвєродонецьку для реєстрації.

Згідно нотаріально посвідченої довіреності від 23.01.2007 р.  ОСОБА_12 уповноважила ОСОБА_4, або ОСОБА_14, або ОСОБА_3 бути її представниками з усіх без винятку питань, пов’язаних з оформленням на її ім’я документів, підтверджуючих право власності на гараж, розташований в АДРЕСА_1, та на земельну ділянку, на якій він розташований, або укласти договір оренди землі, а також користуватися та розпоряджатися гаражем та земельною ділянкою.

Аналізуючи вищенаведене та враховуючи, що ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 р., представництво за довіреністю припинилось, а рішення Сєвєродонецької міської ради про передачу в оренду земельної ділянки під існуючий індивідуальний гараж було прийняте вже після її смерті, суд дійшов висновку, що остання не набула права на оренду земельної ділянки під існуючим гаражем.

Також в судовому засіданні із пояснень відповідачки ОСОБА_3 було встановлено, що вона, достовірно знаючи, що ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 р., все ж таки після цього оформила на підставі довіреності договір оренди землі під спірним гаражем, щоб не втратити гроші, які були витрачені на виготовлення землевпорядної документації.

Відповідно до положень п. 6 ч.1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю ОСОБА_4, ОСОБА_14 та ОСОБА_3 припинилось в день смерті ОСОБА_12, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 р. В суді не було встановлено і підтверджено належними достатніми доказами існування невідкладних справ ОСОБА_12, невиконання яких могло призвести до збитків. Таким чином, ОСОБА_3 не мала повноважень укладати від імені ОСОБА_12 договору оренди землі під спірним гаражем і здійснювати його державну реєстрацію в Сєвєродонецькому реєстраційному офісі Луганської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України.

Аналізуючи положення ст. 1218 ЦК України, ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України та враховуючи вищевикладене, суд вважає, що до складу спадщини не увійшло право на оренду земельної ділянки під гаражем, т.я. ОСОБА_12 за життя не набула права на оренду землі. Враховуючи це, суд вважає, що відсутні підстави для визнання за позивачем права на оренду земельної ділянки.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме  майно (житлові будинки,  будівлі,  споруди  тощо)  виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено  прийняття  нерухомого майна  до  експлуатації,  право  власності  виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення   майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

З положень ч.2, 3 ст. 331 ЦК України вбачається, що моментом закінчення будівництва об’єкта нерухомості є прийняття його в експлуатацію в установленому чинним законодавством порядку. Проте в суді не було підтверджено належними достатніми доказами факт здачі спірного гаража в експлуатацію і отримання відповідного документа, що засвідчує цей факт.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за життя ОСОБА_12 не набула права власності на самочинно побудований гараж, як на об’єкт нерухомості, а була лише власницею будівельних матеріалів, які використовувались під час його будівництва.

З аналізу доводів, наведених позивачем ОСОБА_1 в позові вбачається, що ним  фактично ставиться питання про захист свого порушеного права власності на спірний гараж та усунення перешкод в здійсненні права користування та розпорядження ним на підставі ст. 391 ЦК України.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. №7, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч.1 ст. 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на гараж та зобов’язання відповідача ОСОБА_4 повернути ключі від цього гаража задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 80, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 248, 328, 331, 392, 1218, 1220, 1223, 1268 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. №7,-

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Рішення в повному обсязі складено 27.05.2011 р.       

Суддя                                                                                          Ж.І. Кордюкова