Справа №  2-462/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 червня 2011 року   Баришівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Єременка В.М.

при секретарі Галушці В.Ю.

з участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Поділля” Стрижака В.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Поділля”  про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В  :

          Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка (частка пай) площею 4.6735 гектара, право власності на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серія ЯГ №396602 від 27.06.2006 року, яка розташована на території Масківецької сільської ради Баришівського району Київської області. Зазначену земельну ділянку згідно з договором оренди від 25.07.2006 року за №3/20 позивачка передала в оренду ТОВ «Агрофірма Поділля» строком на п,ять років, яка  після укладання та підписання договору оренди земельної ділянки затягувала державну реєстрацію даного договору. Договір був зареєстрований у Баришівському відділі Київської регіональної філії  державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» 22.10.2008 року за №040832100077. Відповідно до Указу президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» із змінами і доповненнями розмір плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення земельних часток ( повинен становити не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Однак змін до п.9 договору внесено не було і договір зареєстрували з орендною платою 1.5% від грошової оцінки землі. Зміни до п.9 договору були внесені  та підписані між позивачем та ТОВ «Агрофірма Поділля» 02.03.2009 року. За період оренди земельної ділянки орендар порушував також п.10 договору, де розмір орендної плати за землю здійснювався без урахування індексів інфляції. В 2010 році позивач отримав довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка становить 75776 грн. 28 коп., де 3% становить 2273 грн. 28 коп. за мінусом 15% прибуткового податку. Виплата за орендну плату дорівнює 1932 грн. 29 коп., а фактично  позивач отримав 1500 грн. Недоплата становить 432 грн. 29 коп.

          Просить розірвати договір оренди землі від 25.07.2006 року за №3/20, укладений між позивачем та ТОВ «Агрофірма Поділля».

          В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 підтримав  в судовому засіданні заявлений  позивачем позов, просить суд розірвати договір оренди землі між позивачем та ТОВ «Агрофірма Поділля» та стягнути (не обумовлену  договором) не доплачену орендну плату з урахуванням нової НГО землі в сумі 432 грн. 29 коп.

          Представник відповідача ТОВ «Агрофірма Поділля» - Стрижак Володимир Зелікович  в судовому засіданні заперечував проти заявленого позову, та просив суд відмовити позивачу у  задоволенні  позову до ТОВ «Агрофірма Поділля» про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості. Стрижак В.З. також зазначив, що позивач не  звертався до відповідача із відповідними пропозиціями, зазначеними в позовній заяві, а звернувся до суду за захистом своїх прав, які не були порушені відповідачем. Відповідач сплатив позивачу орендну плату, яка була обумовлена договором оренди у розмірі 1.5% з урахуванням індексів інфляції, що перевищує передбачену договором суму. Оскільки позивач взяв за основу іншу базу визначення розміру орендної плати і помилково вважає, що відповідач повинен сплатити позивачу за договором оренди землі ще якісь кошти. Внесення змін у договір щодо зміни розміру орендної плати повинно було здійснюватись у порядку, встановленому нормами Закону України «Про оренду землі» та ЦК України шляхом направлення позивачем пропозиції відповідачу переглянути умови договору щодо розміру орендної плати, отримання згоди відповідача, підписання за взаємною згодою сторін додаткової угоди до договору оренди, здійснити державну реєстрацію додаткової угоди до договору.

          Заслухавши учасників судового  процесу, дослідивши письмові докази, суд вважає, що заявлений до суду позов є не обґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення.

          По справі встановлено, що позивач ОСОБА_3 з відповідачем ТОВ «Агрофірма Поділля»  заключила 25.07.2006 року  договір оренди земельної частки (паю) за №3/20 строком на п,ять років. Договір був зареєстрований у Баришівському відділі Київської регіональної філії  державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» 22.10.2008 року за №040832100077.

Об,єктом оренди за договором є земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4.6735 га., розташована на території Масківецької сільської ради Баришівського району Київської області.

          Згідно ст.1 Закону України “Про оренду землі” та ст. 93 Земельного Кодексу України від 6.10.1998 року з послідуючими змінами і доповненнями та викладений в новій редакції зміст 27.11.2003 року, де зазначено, що оренда землі, це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

          Відповідно до ч.3, 4 ст.31 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Стаття 34 даного Закону вказує, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов,язків, передбачених статтями 24 і 25  цього Закону та умовами договору.

          Встановлене судом вказує на те, що позивачка та її представник оспорюють дію договору і просять суд розірвати його, однак підстави і мотиви  належним чином не обґрунтовують. Позивачка має  Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯГ №396602 на підставі розпорядження Баришівської райдержадміністрації Київської області від 27.06.2006 року №442 площею 4.4735 га,  і володіє, розпоряджається землею, здає її в оренду, за що отримує девіденти з часу заключення договору з орендарем ТОВ «Агрофірма Поділля».  Спірних питань відносно неналежного виконання умов договорів з боку орендаря чи орендодавця, позивач по справі не висловлював на протязі часу дії договору. Права і обов,язки сторін по умовах договору, як встановлено судом не порушувалися.  Орендна плата позивачу виплачувалась згідно з умовами договору оренди землі в розмірі 1.5% вартості земельної ділянки. Строки виплати орендної плати не порушувалися, не переносились і влаштовували сторони. Строки дії договору позивачем також не оскаржуються.  Як зазначено в позовній заяві, зміни до п.9 договору оренди землі були внесені та підписані сторонами 02.03.2009 року, але  суду позивачем не надані такі зміни і  не відомо чи були вони (зміни) зареєстровані в  центрі ДЗК, а тому вирішувати питання про розмір орендної плати про 3% та про   стягнення заборгованості, виходячи із трьохвідсоткової орендної плати підстав суд не вбачає. Позивач посилається в позовній заяві на Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» від 19.08.2008 року №725/2008 із змінами і доповненнями розмір плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення земельних часток ( повинен становити не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю), але зазначений Указ не є нормою закону, а носить рекомендаційних характер і не може бути обов,язковою підставою для зміни умов договору оренди, за яким сторони досягли домовленості під час його укладення або для його розірвання відповідно до норм ст..625 ЦК України – у зв,язку  з істотною зміною обставин . Розмір та умови орендної плати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству. Договори між сторонами укладено в липні місяці 2006 року, у  період дії Указу Президента України від 2 лютого 2002 року №92/2002, яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1.5% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, тобто у відповідності з чинним на той час укладення договорів законодавством.  Таким чином збільшення мінімального розміру орендної плати до 3 відсотків Указом Президента України від 19.08.2008 року №725 не є підставою для зміни встановленої договорами орендної плати. У той же час позивачкою заявлені позовні вимоги не з підстав  передбачених ст..652 ЦК України, а згідно з нормами ст.625 та ст.651 ЦК України.

          Відповідно до розділу 1Х Перехідних положень Закону України “Про оренду землі” – “громадяни – власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації  території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.” Крім того в ч.2 Перехідних положень передбачено і те, що “після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін”. Коли особою був укладений договір оренди земельної частки (паю), а далі отримано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, змінюється предмет зобов,язань і у вказаному випадку сторони, при зміні істотних умов договору повинні привести договірні відносини у належний стан, враховуючи вимоги Закону України “Про оренду землі”.

Із зазначеного виходить, що позивачу потрібно лише переукласти договір оренди землі на тих самих умовах, що і раніше укладався, так як ніякі істотні умови договору не змінювались.

          Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України “Про оренду землі”, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

          Стаття 525 ЦК України вказує на те, що одностороння відмова від зобов,язання не допускається, якщо інакше не встановлено договором або законом.

          З наведеного вище випливає, що відповідачем  ТОВ «Агрофірма Поділля» не були порушені зобов,язальні правовідносини з оренди землі,  а також не порушене наявне у позивача речове право з володіння і користування об,єктом оренди землі. Судом також не встановлено істотних порушень умов договору оренди з боку ТОВ «Агрофірма Поділля».

          В ст.215 ч.1 ЦК України визначається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п,ятою та шостою статті 203 ЦК України. В свою чергу ч.1 ст. 203 ЦК України вказує на те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

          Встановлені судом обставини стверджуються:

-          ксерокопією Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_3, площею 4.6735 га серія ЯГ №396602, зареєстрованого 20.07.2006 року,

-          ксерокопією договору оренди земельної долі (паю) від 25.07.2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ “Агрофірма Поділля”,

-          ксерокопією акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду  від 25.07.2006 року,

-          ксерокопією паспорта позивачки  ОСОБА_3 ,

            -     іншими матеріалами справи.

          Відповідно до ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі умови цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з,ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

          За таких обставин суд прийшов до висновку, що визначені сторонами зазначені в договорі оренди земельної ділянки обставини стверджуються в укладеному  договорі оренди між ОСОБА_3 та ТОВ “Агрофірма Поділля”, а тому вимоги позивача не є обґрунтованими, безпідставними і не підлягають до задоволення.

          Таким чином, суд вважає посилання позивачки та її представника на невиконання товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Поділля”,  зобов,язань передбачених договором оренди земельної ділянки не відповідає обставинам справи.

          Перевіряючи законність та обґрунтованість доводів позивача, суд вважає, що ухвалене рішення здійснене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

          Керуючись ст.93 Земельного Кодексу України, ст. ст.1,27, 31, 35 Закону України “Про оренду землі”, ч.1, ст.203, 214, ч.1 ст.215, 525 ЦК України, п.п. 2,3,4,5,11,12,13 “Порядку реєстрації договорів оренди землі”, затвердженого Постановою КМ України від 25.12.1998 року №2073, ст.202,215 ЦК України,  ст.ст.4,208, 212- 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_3  до товариства з обмеженою  відповідальністю “Агрофірма Поділля”,    розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості,

залишити без задоволення.

          На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів  до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області.

Суддя   Баришівського

районного суду В. М. Єременко