Справа №  22-ц-1080/2011  

Категорія  44  

Головуючий у 1 інстанції  Беркещук Б.Б.  

Суддя-доповідач  Девляшевський В.А.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2011 року                                                                                            м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду                Івано-Франківської області в складі:

головуючого                    Девляшевського В.А.

                              суддів:                           Вакарук В.М., Ясеновенко Л.В.

                                       секретаря                          Кіндрат В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 24 травня 2011року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Коломийського міськрайонного   суду від 24 травня 2011 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено. ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1, який належить позивачам на праві спільної часткової власності.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що ОСОБА_2 багато років не проживає у згаданій квартирі без поважних причин, має інше постійне місце проживання у господарстві своєї дружини по АДРЕСА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував ту обставину, що він до 2009 року проживав у спірному господарстві, розташованому по АДРЕСА_1. Стверджує, що місце свого проживання змушений був змінити через постійні непорозуміння і конфлікти з його сестрою – ОСОБА_4 і членами її сім’ї. Апелянт зазначив, що він по даний час періодично навідується у згадане господарство, оскільки там зберігається його сільськогосподарський інвентар і деякі речі домашнього вжитку. Вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги факт самовільного демонтування позивачами приміщення старого будинку, який фактично належав йому після смерті батька; лист Малоключівської сільської ради від 11.03.2009 року про його фактичне проживання у спірному господарстві з 1986 року по 2010 рік.  Тому , на думку апелянта, висновок суду першої інстанції про доведеність пред’явленого до нього позову є помилковим. Вважаючи у зв’язку із наведеним оскаржене рішення незаконним і необгрунтованим, ОСОБА_2 просить його скасувати, постановивши нове рішення, яким відмовити в позові про визнання його таким, що втратив право користування спірним житлом.

В засідання Апеляційного суду  сторони та їх представники не з’явились з невідомих причин, хоч судові повідомлення були надіслані їм завчасно. Заява ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи не підтверджена об’єктивними відомостями про наявність поважних причин неявки самого апелянта і його представника. Тому ця заява не може бути задоволена. Отже, є правові підстави для розгляду справи у відсутності сторін та їх представників.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , одружившись в травні 1995 року, перейшов проживати в господарство своєї дружини у АДРЕСА_2. Даний факт підтверджено довідкою виконкому Малоключівської сільської ради від 12.03.2010 року; актом обстеження господарства ОСОБА_4 від 19.10.2010 року(а.с.5;31). Довідка про фактичне проживання відповідача у названому господарстві з 1986 року по 2010 рік, на яку посилається апеллянт, суперечить встановленим судом обставинам, і тому не може бути прийнята до уваги. Об`єктивних доказів того, що ОСОБА_2 припинив проживати у спірному будинку по причині неправомірних дій позивачів щодо нього, в матеріалах справи немає. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що тривала відсутність ОСОБА_2  у належному позивачам жилому будинку АДРЕСА_1 не викликана поважними причинами.

Посилання апелянта на його періодичне перебування у спірному будинку до 2009 року, відвідування по даний час цього господарства, де зберігається належний йому сільськогосподарський інвентар та деякі речі, не може свідчити про постійне користування і проживання відповідача у  згаданому будинком АДРЕСА_1.

Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по даній справі про визнання ОСОБА_2 втратившим право користування згаданим будинком  постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Оскільки оскаржене рішення є законним і обгрунтованим, підстав для його скасування немає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.307;308;313;314;319;324;325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 24 травня 2011 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий                                                                                           В.А. Девляшевський

Судді:                                                                                                     В.М.Вакарук

                                                                                                    Л.В.Ясеновенко