_____________________________________________________________________________________

Справа№ 2-а-3479/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2011  

Київський районний суд м. Одеси в складі:

       Головуючого - судді Куриленко О.М.,

       за участю секретаря –Фірко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «дітям війни» безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

         10.06.2011 року позивач звернувся до суду до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси з адміністративним позовом про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «дітям війни» безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії, мотивуючи це тим, що він є дитиною війни і отримує пенсію через Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач вважає, що має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% мінімальної пенсії за віком.  Позивач стверджує, що відповідач не виконує вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що порушує його законні права на належний соціальний захист. Законами України «Про державний бюджет України»на відповідні роки положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були обмежені виплати соціальної допомоги дітям війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп2007 від 09.07.2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційним.      

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»визнано неконституційним. У 2009-2010 роках Законами України про державний бюджет на відповідні роки не обмежувався розмір виплат державної соціальної допомоги дітям війни.

Позивач вказує, що він своєчасно не звернувся до суду з адміністративним позовом, оскільки вважає, що державну соціальну допомогу йому не виплачено з вини органу, що повинен був її виплачувати, тому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» державна соціальна допомога дітям війни повинна йому бути сплачена за минулий час без обмеження будь-яким строком.   

          Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.06.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси в частині визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «дітям війни» за період з 1 січня по 31 грудня 2009 року, з 1січня 2010 року по 10.12.2010 року залишено без розгляду. При цьому решта позовних вимог щодо захисту порушених прав позивача в межах встановленого статтею 100 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду підлягає розгляду за правилами КАС України.

          Позивач   в судове засідання не з’явився, повідомлявся, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача - Управління пенсійного фонду України у Київському районі

м. Одеси в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за відсутності   належним чином повідомлених сторін, які надали заяви  про розгляд адміністративної справи за їх відсутності  у відповідності до правил, встановлених ст. 128 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

             Судом встановлено, що позивач є дитиною війни і знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду у Київському районі м. Одеси.   

          Згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач вважає, що має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% мінімальної пенсії за віком.   

Згідно ст. 99 ч. 1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими Законами України.

Згідно ст. 99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за  захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод чи інтересів.    

            Суд приймає до уваги, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів щодо невиплати чи неповноти виплати державної соціальної дороги дитини війни  10.06.2011 року.

          З урахуванням постановленої судом ухвали від 14.06.2011 року  про залишення частини позовних вимог без розгляду, захисту підлягають права позивача за період з 10.12.2010 року по 10.06.2011 року –дати звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд приймає до уваги відсутність законодавчого обмеження щодо виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, при цьому суд не вважає, що відсутність у Державному бюджеті України видатків на виплату державної соціальної допомоги дітям війни є підставою для невиконання вимог Закону з боку відповідача щодо виплати позивачу державної соціальної допомоги, як дитині війни.

Також суд вважає, що Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 22.08.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачені виплати державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 10% щомісячно не відповідає ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

У відповідності до ст. 9 ч.4 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов*язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивач має право на перерахунок підвищення  у розмірі   30% надбавки до мінімальної пенсії за віком і тому орган державної влади, до якого відноситься адміністративний відповідач – Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, не може свідомо відмовляти у цих виплатах, тому суд вважає протиправною відмову Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси від 04.05.2011 року у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 державної соціальної допомоги,  як дитині війни,  виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком  за період з 10.12.2010 року по 10.06.2011 року з урахуванням виплачених сум.

Таким чином суд доходить висновку про те, що  слід зобов*язати  Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси  нарахувати і виплатити на користь позивача невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, як дитині війни,  виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з  11.11.2010 року по 11.05.2011 року з урахуванням виплачених сум.

Разом з тим, треба зазначити, що обов`язок по здійсненню перерахунку належних до виплати позивачу грошових сум покладено на УПФ у Київському районі м. Одеси, в зв`язку з чим суд не може виконувати обов`язки суб`єкта власних повноважень, покладених на нього законом, таким чином у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідача виплатити вказане підвищення у певній сумі треба відмовити.

Також, на думку суду, у задоволенні позовних вимоги про зобов`язання УПФУ у Київському районі м. Одеси нараховувати щомісячну державну соціальну допомогу у майбутньому слід відмовити, так як захисту відповідно до ст.6 КАС України підлягає лише порушене право.

       На підставі  викладеного та керуючись ст. ст.  22, 46, 55, 58 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року,   ст.ст. 7, 9, 11, 13, 41, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 256  КАС України, суд, -          

                                                          ПОСТАНОВИВ:

                 Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання  відмови у виплаті державної соціальної допомоги протиправною, зобов’язання нарахувати і виплатити  невиплачену державну  соціальну допомогу – задовольнити частково.  

           Визнати протиправною відмову Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси щодо виплати ОСОБА_1  державної соціальної допомоги дитини війни за період з 10.12.2010 року по 10.06.2011 року.

            Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси  нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1  невиплачену державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, як дитині війни  виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком  за період з  10.12.2010 року по 10.06.2011 року з урахуванням виплачених сум за даний період.

         Постанову може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів  з дня її проголошення.  У разі застосування судом  частини третьої ст. 160 КАС України, а  також прийняття  постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається  протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб*єкта владних повноважень у випадках і порядку передбачених ч. 2 п. 2 ст. 167 КАС України було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови обчислюється з наступного дня після закінчення п*ятиденного строку  з моменту отримання суб*єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Суддя                                                                      Куриленко О.  М.