_____________________________________________________________________________________

Справа№ 2-а-3064/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2011  року          

Київський районний суд м.Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Мішанчук О.Ф.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну  справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області   про визнання дій неправомірними, зобов»язання вчинити певні дії, відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

          Позивач  звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення, яким визнати неправомірною відмову Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2006 року по 1 травня 2011 року, зобов”язати Управління Пенсійного фонду України в Одеській області  нарахувати і сплатити щомісячну державну соціальну допомогу як „дитині війни” за період з 1.01.2006 року по 1.05.2011 року   у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов»язати відповідача в подальшому нараховувати і виплачувати щомісячну соціальну допомогу, передбаченому Законом, стягнути з відповідача на його - ОСОБА_1- користь судові витрати у розмірі 300 грн. Позивач посилався на ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка передбачає право особи, визнаної „дитиною війни”, на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач до судового засідання не з»явився, у письмовому клопотанні виклав вимогу розглядати справу за його відсутності.

           Представник ГУПФ України в Одеській області позов не визнав, посилаючись на те, що дії управління щодо відмови позивачу в здійсненні виплати щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, зазначених позивачем, відповідають чинному законодавству  та  на порушення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права.  

Суд  вивчив надані документи і встановив наступне:

ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на пенсійному обліку в ГУПФ України в Одеській області, має статус «дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідчення НОМЕР_1 від 2.07.2997 року. Згідно з вимогами Закону  України «Про соціальний захист дітей війни” в редакції 18 листопада 2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Такі виплати у 2006-2007 роках УПФ України не проводило, а у 2008-2011 роках виплатило частково –у розмірі 10% від прожиткового мінімуму. Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату передбаченої законом щомісячної державної соціальної допомоги, отримав лист про відмову у задоволенні заяви, вважає своє право на отримання підвищення до пенсії порушеним і звернувся до суду з цим позовом.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 посилався на рішення Конституційного  Суду України по справі за №1-29 від 9 липня 2007 року про визнання таким, що не відповідає Конституції України п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Аналогічне рішення Конституційного Суду України за №10-рп2008 від 22.05.2008 року, ст.ст.19,22,152 Конституції України, Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод».  

          Головне Управління пенсійного фонду України в Одеській області, не визнаючи позов ОСОБА_1,  посилалось на наступне: Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” визначено, що пільги дітям війни, встановлені ст.6 Закону „Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному КабМіном України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати підвищення до пенсії дітям війни. Ст.71 Закону „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію ст.6 Закону „Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік зупинено.  Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року визнано, що ст.71 Закону „Про Державний бюджет” не відповідає Конституції України. Але рішення про відновлення дії ст.6 Закону не приймалось. На теперішній час обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом „про соціальний захист дітей війни” здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року „Деякі питання соціального захисту громадян”. Дітям війни підвищення до пенсій проводиться у  розмірі 49,8 грн. Крім того,  відповідач посилався і на те, що відповідно до вимог ст.28 ЗУ „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються ЗУ „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, і до категорії громадян, які мають статус „діти війни” не застосовується. В ст.7 Закону №2195-1У зазначено,  що фінансове  забезпечення  державних соціальних гарантій, передбачених  цим  Законом,  здійснюється  тільки  за  рахунок  коштів Державного  бюджету  України.  Відповідно  до ч.1  та 2 ст.23 Бюджетного  кодексу  будь які  бюджетні  зобов»язання та платежі  з бюджету  можна  здійснювати   лише  за наявності  відповідного  бюджетного призначення.  Згідно  з п.5 ст.51 Бюджетного кодексу, розпорядники  бюджетних коштів  беруть  бюджетні  зобов»язання та проводять видатки  тільки  в межах бюджетних асигнувань.  У Державному бюджеті  на 2009, на 2010 р. та на 2011 р. не були передбачені видатки на виплату  підвищення  до пенсії  дітям  війни  понад  вищезазначені  розміри.

При вищевикладених обставинах суд вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим частковому задоволенню з таких підстав:

Право позивача на отримання підвищення до пенсії (у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком)  передбачено ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». П.17 ст.77 Закону „Про Державний бюджет України на 2006 рік” зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону „Про соціальний захист дітей війни”. Законом України від 19 січня 2006 року  внесені зміни до Закону „ Про Державний бюджет України на 2006 рік”, відповідно до яких виключено п.17 ст.77, а ст.110 викладена в іншій редакції. Зокрема встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацем 7 ст.5 Закону „Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються з 1 січня 2006 року, а пільги, передбачені ст.6 Закону –у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати підвищення до пенсії дітям війни.

На 2007 рік дію ст.6 Закону „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено ст.111 Закону від 19 грудня 2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень п.12 ст.71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Коституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” щодо такого зупинення дії ст.6 Закону.

П.41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким знову були внесені зміни до ст.6 Закону „Про соціальний захист дітей війни”, визнано рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року неконституційним.

Ст.71 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2009 рік” КМ України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ „Про соціальний захист дітей війни ” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже нарахування та виплати у 2009 -2011 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні були здійснюватися відповідно до норм ЗУ „Про соціальний захист дітей війни».

Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 22.08.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на яку посилається відповідач, є підзаконним актом, який не відповідає нормам Закону «Про соціальний захист дітей війни»в частині розміру щомісячної соціальної допомоги, тому суд керується при вирішенні спору нормами Закону відповідно до ч.4ст.9 КАС України, яка передбачає, що уразі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до вимог ст.99 ч.1 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. дітей війни ” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже нарахування та виплати у

Доводи позивача, що на  дані правовідносини не застосовуються  процесуальні строки, передбачені ст.ст.99 -100 КАС України не містяться на Законі: у ст.87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»і у ст.46 «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мова ведеться про нараховані суми пенсій. У даному випадку  спір ведеться щодо не нарахованих і не виплачених сум соціальної допомоги.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 300 грн, то ці вимоги підлягають частковому задоволенню, т.я. відповідно до п.2 розділу УП «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ встановлено Постановою КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»від 27 квітня 2006 року №590. Компенсація витрат на правову допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб»єктом владних повноважень, якщо вона сплачується суб»єктом владних повноважень, не повинна перевищувати 40% розміру мінімальної заробітної плати за кожну годину роботи особи, яка надавала правову допомогу, А якщо компенсація відповідно до КАСУ сплачується за рахунок держави, тоді така компенсація не повинна перевищувати 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день особи, яка надавала правову допомогу. У даному випадку відповідно до вимог ст.90,94 КАСУ витрати  на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України, тому компенсація позивачу за понесені витрати на правову допомогу складають 5% х (5,77 х 8год.)= 2 грн.30 коп. (ЗУ від 23.12.2010 року розмір мінімальної заробітної плати з 1.04.2011 року складає за місяць 960 грн, за 1 годину –5,77 грн).

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок  пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

            Керуючись ст.158-163 КАС України, суд

                                                                 Постановив:

          Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Визнати неправомірною відмову Головного Управління пенсійного Фонду України в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, починаючи з 3 січня 2011 року по 3 червня 2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Зобов»язати  Головне Управління пенсійного Фонду України в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” за період з 3 січня 2011 року по

3 червня 2011 року  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених сум.

          Стягнути  на користь ОСОБА_1 з державного бюджету судові витрати у розмірі 2 грн 30 коп.

Постанова може бути оскаржена в Одеській апеляційний адміністративний суд через Київський райсуд м. Одеси протягом 10 днів з дня її проголошення .

          Суддя                                                                      Калашнікова О.  І.