29 вересня  2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Лихути Л.М.,  Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою Приватного підприємства “Профсервіс” на неправомірні дії державних виконавців  відділу державної  виконавчої  служби  Новозаводського  районного  управління   юстиції м. Чернігова, за касаційною скаргою Приватного підприємства “Профсервіс” на  рішення  Новозаводського районного  суду м. Чернігова від 30 грудня 2003 року, ухвалу цього ж суду від 23 січня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від  6 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

Приватне підприємство “Профсервіс” звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Новозаводського районного  суду м. Чернігова від 30 грудня 2003 року та ухвалу цього суду від 23 січня 2004 року, залишені без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 6 травня 2004 року, якими відповідно відмовлено в позові та відхилено заяву про обґрунтування судового рішення. 

  В обґрунтування касаційної скарги приватне підприємство “Профсервіс” посилається на  невірне з'ясування судами фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що в лютому 2003 року до ВДВС Новозаводського районного управління юстиції м. Чернігова надійшов виконавчий лист про стягнення з ПП “Профсервіс” коштів на користь ОСОБА_1. Оскільки  рішення суду добровільно у наданий строк виконано не було, державним виконавцем відповідно до вимог закону був накладений арешт на майно боржника. 

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що часткове виконання боржником рішення суду не являлося підставою для закінчення виконавчого провадження, а недотримання державним виконавцем загального строку для примусового виконання рішення суду не може бути підставою для визнання його дій по відношенню до боржника неправомірними.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухваленні з додержанням судами норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу Приватного підприємства “Профсервіс” відхилити.

Рішення  Новозаводського районного  суду м. Чернігова від 30 грудня 2003 року, ухвалу цього ж суду від 23 січня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 6 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :