Справа № 2-а-1479/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2011 року                                                                 м. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Матяш Т.Л. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України Білгород-Дністровського району про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,  

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом  до управління Пенсійного фонду України Білгород-Дністровського району про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», в якому просить зобов'язати відповідача  нарахувати та виплатити йому недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року по 30.05.2011 року включно та в майбутньому, посилаючись на те, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він має право на щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, оскільки є пенсіонером та має статус дитини війни.

          Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2011 року адміністративний позов  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України Білгород-Дністровського району про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»за період з  січня 2006 року по  жовтень 2010 року включно  - залишено без розгляду.   

          Представник відповідача надав до суду заперечення, згідно якого проти задоволення позову заперечує, вказуючи, що при нарахуванні державної соціальної допомоги відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, просив  у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та справу розглянути в його відсутності.  

          Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які  мають юридичне значення для розгляду справи і  вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

          Як було встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1,        ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»№2195-ІV від 18.11.2004 року, який набув чинності 01 січня 2006 року, являється дитиною війни, що підтверджується відповідним штампом у пенсійному посвідченні позивача.

          Згідно ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

          Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивач, як дитина війни, має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії (довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2006 рік та відновлено з 02.04.2006 року відповідно до Закону України від 19.01.2006 року «Про внесення змін до Закону  України «Про державний бюджет України на 2006 рік», у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року.

Пунктом 12 статті 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»було зупинено на 2007 рік дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст.111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст.111 цього Закону.

          Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними.  

          Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Рішенням Конституційного Суду України №10-рп2008 від 22.05.2008 року зазначено, що положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

          Отже дія ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка передбачає дітям війни підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року та діє по теперішній час.   

          Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058 від 09 липня 2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Згідно ст.52 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено у розмірі: з 01 січня 2010 року - 695 грн., з 01 квітня 2010 року –706 грн., з 01 липня 2010 року – 709 грн., з 01 жовтня 2010 року –723 грн., з 01 грудня 2010 року –734 грн.

          Відповідно до ст.70 «Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених          за відповідними бюджетними програмами.

          Статтею 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»установлено у 2011 році прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 750 грн., з 01 квітня - 764 грн., з 01 жовтня - 784 грн., з 01 грудня - 800 грн.

          Судом же встановлено, що впродовж 2010-2011 років позивач отримував підвищення до пенсії у розмірі 49 грн. 80 коп., що не відповідає розміру підвищення, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Таким чином, в період дії зазначеної норми в порушення принципу пріоритетності законів, як нормативних актів вищої юридичної сили, над підзаконними актами, якими є постанови КМУ, відповідач нараховував та виплачував позивачу підвищення до пенсії не у розмірі, встановленому ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а у розмірі, встановленому підзаконним актом –Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№530 від 28 травня 2008 року, яка суттєво звужує право позивача щодо розміру належного підвищення.

          Щодо позовних вимог позивача в частині зобов’язання відповідача в подальшому щомісячно виплачувати державну соціальну допомогу як дитині війни  відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість неправомірної поведінки суб’єкта оскарження, суд  не має підстав для  захисту прав у майбутньому, оскільки це не випливає із повноважень, визначених статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.            

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню за період з грудня 2010 року по 30.05.2011 року включно.

Керуючись ст.ст.71, 86,  158 ч.1, 159, 160 ч.1-3, 161, 163 КАС УКраїни, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України Білгород-Дністровського району про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»- задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Білгород-Дністровського району нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з грудня 2010 року по 30.05.2011 року включно (з урахуванням фактично виплачених та отриманих позивачем сум допомоги).

          В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя