Справа № 2-3298/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2011 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді - Доля В.А.  

при секретарі - Добридник І. С.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Рівненської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки за кредитним договором та визнання недійсним пунктів договору щодо права банку змінювати розмір процентів у односторонньому порядку та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в судовому засіданні позов підтримала і просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо підвищення відсоткової ставки договором кредиту №136Ж від 28.03.2008 р. до ставки 14% річних та зобов'язати знизити процентну ставку до розміру 12,5%; зобов'язати АКБ «Укрсоцбанк» здійснити перерахунок сплачених грошових коштів на погашення наступних платежів; визнати недійсними пункти 2.7., п.п. 2.7.1, 2.7.2., 2.7.3 договору кредиту №136Ж від 28.03.2008 р. як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію спричиненої моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень. Покласти всі судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.03.2008 року між нею та відповідачем було укладено договір кредиту № 136Ж, за умовами якого вона отримала кредит на купівлю однокімнатної квартири у сумі 34000 доларів США з обов'язком виплати 12,5 % річних та комісій. В день укладення договору між нею та банком було також укладено іпотечний договір № 136Ж-1, за умовами якого передано в іпотеку нерухоме майно однокімнатну квартиру № 179 за адресою: м. Рівне, вул. Фабрична, 24. З моменту укладання кредитного договору нею жодного разу не були допущені затримки з погашення відсотків, комісії та основної суми боргу або інші порушення умов договору, в тому числі щодо страхування майна за її рахунок на користь банку. 14 жовтня 2008 року вона отримала лист банку від 10.10.2008 р. №18-07/0853 з повідомленням про підвищення розміру відсоткової ставки за договором до 14 % річних з 20.10.2008 р. у зв'язку зі збільшенням облікової ставки НБУ без обґрунтування розміру нової відсоткової ставки, а також із примірником відповідної додаткової угоди. Із запропонованим банком розміром відсоткової ставки вона погодитись не могла, що і зазначила у листі від 14.12.2008 року. Незважаючи на відсутність її згоди, банк в односторонньому порядку запровадив нову відсоткову ставку у розмірі 14% річних з 20.10.2008 р. Постійний страх того, що вона може втратити у будь-яку мить придбане житло, спричиняє у неї депресію, вона втратила спокій, не може спати внаслідок нервового стресу. Отже, відповідач спричинив їй та членам її родини моральні страждання, які виражаються у психологічних та нервових довгострокових переживаннях.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, заперечень проти позову не надав.

Тому суд, з’ясувавши думку позивача про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача та постановлення заочного рішення, вирішив за можливе провести заочний розгляд справи про що постановив ухвалу.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 28.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір кредиту № 136Ж, за умовами якого позивач отримала кредит на купівлю однокімнатної квартири у сумі 34000 доларів США з обов'язком виплати 12,5 % річних та комісій.

В день укладення договору між нею та банком було також укладено іпотечний договір № 136Ж-1, за умовами якого передано в іпотеку нерухоме майно  - однокімнатну квартиру № 179 за адресою: м. Рівне, вул. Фабрична, 24.

14 жовтня 2008 року позивач отримала лист банку від 10.10.2008 р. №18-07/0853 з повідомленням про підвищення розміру відсоткової ставки за договором до 14 % річних з 20.10.2008 р. у зв'язку зі збільшенням облікової ставки НБУ без обґрунтування розміру нової відсоткової ставки, а також із примірником відповідної додаткової угоди.

Згідно п.2.7, п.п. 2.7.1, 2.7.3 договору у разі зміни кредитної політики внаслідок рішень законодавчої або виконавчої влади, Національного банку України, а також у разі настання іншої події, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів кредитора та яка не залежить від волі сторін, кредитор має право змінити (збільшити або зменшити) процентну ставку за користування кредитом, що визначена у п.п. 1.1. цього договору. Про намір змінити розмір процентів та/або комісій кредитор зобов'язаний повідомити позичальнику не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дати початку їх введення, а також надати позичальнику для укладення проекти двох примірників відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору. У разі, якщо позичальник не погодиться із запропонованими кредитором змінами розміру процентів та/або комісій і не укладе протягом строку, встановленого в п.п. 2.7.2. цього договору, відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього договору, кредитор має право в односторонньому порядку розірвати цей договір у порядку, передбаченому Договором, та вимагати від позичальника дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені) відповідно до умов Договору. При цьому вимога Кредитора здійснювати дострокове погашення його вимог за цим Договором підлягає задоволенню у тридцятиденний строк від дня її пред'явлення.

Із запропонованим банком розміром відсоткової ставки вона не погодилась, що і зазначила у листі від 14.12.2008 року.

Незважаючи на відсутність її згоди, банк в односторонньому порядку запровадив нову відсоткову ставку у розмірі 14% річних з 20.10.2008 р.

У зв'язку з тим, що позивач не надала своєї письмової згоди банку на запровадження нової відсоткової ставки відповідно до умов вказаного кредитного договору, суд вважає такі дії банку неправомірними та такими, що порушують умови договору та вимоги чинного законодавства України, а саме: ст. 4,11,15 Закону України „Про захист прав споживачів"; ст.56 Закону України "Про банки і банківську діяльність"; «Правила надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту», затверджені Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.

Зокрема, пункт 1.3 Правил встановлює, що банки зобов'язані забезпечувати виконання цих Правил під час укладенні кредитних договорів зі споживачами.

Згідно частини п'ятої пункту 3.4 Правил банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках. У договорі між позивачем та відповідачем таке правило відсутнє.

Пропозиція щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом із наданням позичальнику можливості достроково припинити дію угоди у разі непогодження, рівнозначна переукладанню кредитної угоди, тому банк повинен був разом з листом надати йому два розрахунки нової реальної вартості кредиту (відповідно до двох запропонованих відсоткових ставок) згідно вимог зазначених Правил, чого, на жаль, не відбулося.

Відповідно до п.3.5. Правил, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Дії банку щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки за наданим кредитом на придбання житла порушують приписи наступних нормативно-правових актів: ч. 2,3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України: встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 розділу II Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25.12.2008 р. № 800-VI: кредитно-фінансовим установам за укладеними договорами забороняється збільшувати процентну ставку за кредитами, отриманими фізичними та юридичними особами на придбання або будівництво житла. Така ставка може бути змінена лише за згодою сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пункти 2.7.1 та 2.7.3 договору надають банку право запропонувати позичальнику збільшити процентну ставку за користування кредитом, а у разі відсутності згоди позичальника на зміну умов договору вимагати дострокового стягнення кредиту, відсотків за користування ним, штрафних санкцій.

Відповідно до приписів ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Отже, і самі договори, і відносини, що з них виникають, не можуть відокремлюватися від кредитної політики банку і не можуть спрямовуватися на забезпечення лише інтересів банку.

З огляду на викладене, положення пункту 2.7.3 Кредитного договору в частині права достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції суперечать таким засадам цивільного законодавства як справедливість, розумність та добросовісність, які є притаманними для будь-яких зобов'язальних правовідносин, та їх закріплення у ст.3, ч.3 ст.509, ст.627 Цивільного кодексу України регламентує обов'язковість їх застосування.

Наведене знайшло підтвердження у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" двома новими частинами такого змісту: фінансовим установам забороняється в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів, передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, за винятком випадків, встановлених законом. Фінансовим установам забороняється вимагати дострокового погашення несплаченої частини боргу за кредитом та розривати в односторонньому порядку укладені кредитні договори у разі незгоди позичальника із пропозицією фінансової установи збільшити процентну ставку або інший платіж, передбачений кредитним договором або графіком погашення боргу.

Отже, на підставі вище викладеного суд прийшов що висновку, що слід визнати неправомірними дії відповідача щодо підвищення відсоткової ставки договором кредиту №136Ж від 28.03.2008 р. до ставки 14% річних та зобов'язати знизити процентну ставку до розміру 12,5%; зобов'язати АКБ «Укрсоцбанк» здійснити перерахунок сплачених грошових коштів на погашення наступних платежів; визнати недійсними пункти 2.7., п.п. 2.7.1, 2.7.2., 2.7.3 договору кредиту №136Ж від 28.03.2008 р. як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000 грн. суд вважає дану позовну вимогу необґрунтованою, такою що задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а позивач в судовому засіданні не довела та не надала суду жодного доказу спричинення їй моральної шкоди, яка відповідно до ст. 23 ЦК України  полягає:

1)          у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я;

2)          у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

3)          у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4)          у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст.88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 37 грн. (витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з розгляду спору немайнового характеру).

Керуючись ст.ст.215, 224-226 ЦПК України, суд, -

 ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1  до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Рівненської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання неправомірними дій щодо одностороннього підвищення відсоткової ставки за кредитним договором та визнання недійсним пунктів договору щодо права банку змінювати розмір процентів у односторонньому порядку та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" щодо підвищення відсоткової ставки договором кредиту №136Ж від 28.03.2008 р. до ставки 14% річних та зобов'язати знизити процентну ставку до розміру 12,5%.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" здійснити перерахунок сплачених грошових коштів ОСОБА_1 на погашення наступних платежів за договором кредиту №136Ж від 28.03.2008 р.

Визнати недійсними пункти 2.7., п.п. 2.7.1, 2.7.2., 2.7.3 договору кредиту №136Ж від 28.03.2008 р. як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 37 (тридцять сім) гривень судових витрат.

В задоволенні позовної вимоги  ОСОБА_1  до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Рівненської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про стягнення моральної шкоди – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним-процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                                                    Доля В.А.