Справа № 22-1244/2011 р. Головуючий в 1-ій інст.: Панас О.В.
Суддя-доповідач : Шеремет А.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючої- судді Шеремет А.М.
суддів: Гордійчук С.О., Хилевича С.В.
при секретарі –Сеньків Т.Б.
з участю ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду від 21 квітня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням і вселення, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа Рівненський МВ УМВС України у Рівненській області про визнання особи такої, що втратила право на проживання, виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 21 квітня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено. Вселено ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язано ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_3 користуватися квартирою АДРЕСА_1. ОСОБА_5 в задоволенні позову про визнання особи такої, що втратила право на проживання, виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації, відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує, що суд першої інстанції невірно застосував норми права, внаслідок підміни понять. Скрізь у рішенні вказується про вселення ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1, однак, дана житлова споруда являється відомчим грутожитком Міністерства внутрішніх справ України, і знаходяться у віданні Рівненського МВ УМВС.
Відповідно до Примірного положення про гуртожитки, єдиною підставою для вселення в кімнату, є ордер. Ні ОСОБА_5 ні тим більше ОСОБА_3 такого ордеру не отримували, у зв’язку з чим відповідачем у даній справі потрібно було ставити Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області.
За наведених підстав просить рішення Рівненського міського суду від 21 квітня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 29 квітня 1993 року по 14 квітня 2010року ОСОБА_5 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Від шлюбу у сторін є двоє дітей, син ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2
Наказом Рівненського МВ УМВС № 51 від 12 березня 2007року за ОСОБА_5 закріплено приміщення - кімнату № 109 гуртожитку та технічне приміщеня 2,47x5,70 м., та надано дозвіл на переобладнання технічного приміщення в житлове, загальна площа 56,0 кв.м. в якому згідно довідки Рівненського МВ УМВС від 09.02.2011р. значаться зареєстрованими: ОСОБА_5, -1975р.н. наймач; ОСОБА_3 1972 р.н. - чоловік; ОСОБА_9 - 1995р.н.- син; ОСОБА_10 - 2003 р.н. - донька.
З висновків ДІМ Рівненського МВ УМВС від 27 серпня 2010року, 25 липня 2010 року вбачається, що в ході проведених перевірок за зверненнями ОСОБА_3 з приводу перешкоджання йому заходити в квартиру ОСОБА_5 було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї.
Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно з ст. 116 Житлового кодексу України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням , або систематично порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого приміщення.
В період з 30 березня 2010 року по 18 травня 2010 року ОСОБА_3 перебував на лікуванні в Острозькому психоневрологічному диспансері, після виходу з якого поселитися в спірну квартиру не зміг.
За таких обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 з поважних причин не проживав у спірній квартирі з 30 березня 2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що хоча судом і встановлено що між сторонами виникали сварки, проте ОСОБА_5 не надано доказів того, що вони носять систематичний характер. Крім того, суду не надано жодних доказів того, що поведінка відповідача була предметом розгляду державних чи громадських організацій і до нього застосовували заходи застереження і громадського впливу.
Так, відповідно до ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
До членів сім'ї наймача належить дружина (чоловік) наймача, їх діти і батьки. Члени сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача але продовжують проживати у займаному жилому приміщенні, вони мають права і обов'язки як члени його сім'ї.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 має право на користування квартири АДРЕСА_1, в користуванні якою ОСОБА_5 чинить перешкоди.
Посилання апелянта на те, що вона не є належним відповідачем, оскільки ніхто з них немає ордера на вселення в дану кімнату є безпідставними, оскільки судом встановлено, що саме ОСОБА_5 не дає можливості вселитись ОСОБА_3 до житла в якому він зареєстрований та постійно проживав.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За таких підстав судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону і не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 64, 71 ЖК України, ст. ст. 11, 60, 303, 304, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 21 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: Шеремет А.М.
Судді: Гордійчук С.О.
Хилевич С.В.