УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 11/0690/250/11
Стаття 185 ч. 3
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Ткача С.О.
суддів - Велидчука В.М., Крижанівського В.В..
з участю:
прокурора Сидоренка О.П.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 і потерпілої ОСОБА_2 на вирок Бердичівського міськрайонного суду від 03 лютого 2011 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, одруженого, робітника ТОВ „Шкірзавод «Велес», раніше судимого:
- 12.04.1996 року Бердичівським міським судом за ч. 2 ст. 229-1, ст. 45 КК України на 5 років позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки;
- 2.19.08.1997 року Бердичівським міським судом за ч. І ст. 229-1, ст.44 КК України на 1 рік 19 днів позбавлення волі;
- 28.10.1998 року Бердичівським міським судом за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 15.10.2002 року Бердичівським міським судом за ч. 3 ст. 185, ст. 395, ч. 1. ст. 70 КК України на 3 роки 5 місяців позбавлення волі;
- 25.08.2005 року Бердичівським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі. Звільненого 25.07.2006 року по відбуттю покарання.
засудженого за ст. 185 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
Суд визнав ОСОБА_1 винним і засудив за те, що він 16 липня 2010 року о 18 годині 50 хв., в стані алкогольного сп’яніння металевим прутом розбив скло у вікні будинку АДРЕСА_2, таємно проник в приміщення, звідки викрав кошти загальною сумою 1240 гривень 08 коп.: 450 гривень та 100 доларів США.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорює доведеність вини та правильність кваліфікації дій, просить вирок суду змінити, застосувати ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Мотивує тим, що він вину визнав, щиро кається, добровільно відшкодував спричинену шкоду, характеризується по місцю проживання і роботи виключно позитивно, хворіє туберкульозом, має постійне місце проживання, сім’ю, малолітніх дітей, дружина перебуває в стані вагітності і хворіє на тяжкі хвороби, потерпіла є дружиною його рідного брата і з нею він помирився, потерпіла просила суд не позбавляти його волі. Тому вважає, що суд не в повній мірі врахував його особу та пом’якшуючі обставини і безпідставно призначив покарання у виді позбавлення волі, чим порушив вимоги ст. ст. 50, 65 КК України.
В апеляції потерпіла ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, застосувати ст. 75 КК України і звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням. Мотивує тим, що засуджений вину визнав, щиро кається, добровільно відшкодував збитки, хворіє на туберкульоз, є єдиним працюючим у сім’ї.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляції, міркування прокурора про законність вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів апеляції засудженого та потерпілої залишає без задоволення з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, повторно, з проникненням у житло є обґрунтований, правильний, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується сукупністю досліджених у судовому засідання доказів, не оскаржується в апеляціях засудженим і потерпілою. Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 3 КК України, є правильною.
При призначенні покарання ОСОБА_1, суд дотримався вимог ст. 65 КК України. Врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його характеристики, вік, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання і призначив покарання нижче від найнижчої межі, установлене у санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Мотивуючи призначення покарання у виді позбавлення волі, суд також врахував наявність сім’ї з малолітньою дитиною, захворювання туберкульозом, що він щиро кається, добровільно відшкодував завдану шкоду.
Таким чином, доводи вказані апелянтами враховані судом при призначенні покарання.
Перевіркою справи також не встановлено підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у зв’язку з хворобою.
Якщо засуджений хворий і захворювання підтвердиться медичним висновком і воно входить у перелік захворювань, які є підставою для подання в суд матеріалів про звільнення засудженого від дальшого відбування покарання, питання про його звільнення повинно вирішуватись судом за місцем знаходження установи виконання покарань, відповідно до ст. ст. 408, 411 КПК України.
Враховуючи велику громадську небезпеку даної категорії злочинів, їх значну розповсюдженість у суспільстві, особу винного, які вчинив злочин маючи ряд не знятих і не погашених судимостей, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_1, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Колегією суддів не встановлено підстав для задоволення апеляцій засудженого і потерпілої та зміни вироку суду із застосуванням ст. 75 КК України, звільненням засудженого від відбування призначеного покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
апеляції засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду від 03 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.
Судді апеляційного суду: