УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 11/0690/214/11
Стаття 309 ч. 3
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Ткача С.О.
суддів: Крижанівського В.В., Велидчука В.М.
з участю прокурора Сидоренка О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Лугинського районного суду від 12 січня 2011 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 29 жовтня 1999 року за ст. 229-6 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- 12 березня 2001 року за ст. ст. 81ч. 2, 45 КК України на 1 рік позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, сплатою штрафу в розмірі 800 грн.;
- 19 березня 2003 року за ст. ст. 185 ч. 3, 185 ч. 2, 70, 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 29 жовтня 2003 року за ст. ст. 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України на 4 роки б місяців позбавлення волі,
засудженого за ст. 309 ч. 3 КК України на 5 років позбавлення волі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця села Кедрове Нижнєілімського району Іркутської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_2, громадянина України, раніше судимого:
- 15 січня 1990 року за ст. 140 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- 09 лютого 1994 року за ст. ст. 140 ч. 2, 43 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 14 жовтня 1996 року за ст. ст. 140 ч. 3, 206 ч. 2, 42 КК України на 5 років позбавлення волі;
- 19 березня 2003 року за ст. 185 ч. 3 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 02 червня 2004 року за ст. 185 ч. 3 КК України на 5 років позбавлення волі;
- 29 листопада 2007 року за ст. 187 ч. 2, ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі. Постановою Коростенського міськрайонного суду від 26 листопада 2009 року звільнений умовно - достроково від відбуття покарання з не відбутим строком 10 місяців 7 днів,
засудженого за ст. 309 ч. 3 КК України на 5 років позбавлення волі.
Суд визнав ОСОБА_1 винним і засудив за те, що він 04 вересня 2010 року, за попередньою змовою з ОСОБА_2 прийшли до села Червона Волока Лугинського району з метою незаконного придбання рослин коноплі, без мети збуту наркотичного засобу.
На узбіччі дороги, на околиці села знайшли рослини коноплі. Вдвох зібрали стовбурів рослини разом з листям та суцвіттям і тим самим незаконно придбали та виробили особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс. Зібрану коноплю на велосипедах повезли по автодорозі Київ-Ковель, у напрямку місця свого проживання в місто Коростень.
Однак на 176 км. автодороги їх зупинили працівники міліції і виявили та вилучили заготовлену рослинну масу, яка за висновком експерта № 2/854 від 12 вересня 2010 року містять тетрагідроканнабінол та суміш канабіноїдів, є особливе небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною) загальною вагою 3333,942 грам і відноситься до особливо великих розмірів (в перерахунку на висушену речовину).
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду, справу направити на додаткове розслідування. Мотивує тим, що попереднє слідство є неповним, вилучена сировина не зважувалася, первинні слідчі дії виконувались у присутності начальника Лугинського РВ УМВС Старовойта В.Н. і понятого ОСОБА_4, які перед тим разом випивали у барі. Вину визнавав, так як не знає законів і не розумів своїх дій, будучи введеним працівниками міліції в оману і обіцянками призначення умовного покарання. Однак дії безпідставно були кваліфіковані за ч. 3 ст. 309 КК України. Коноплю заготовив для особистого куріння, не маючи грошей для придбання цигарок і так як не знав, що вона містить наркотичну речовину.
Вирок суду щодо ОСОБА_2 не оскаржується.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність вироку суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у незаконному придбанні, виготовленні, перевезенні і зберіганні наркотичних засобів в особливо великих розмірах без мети збуту, обґрунтований об'єктивними доказами, що повно і всебічно досліджені судом з дотриманням вимог кримінально - процесуального закону.
Дослідженими доказами, суд першої інстанції правильно встановив факт вчинення ОСОБА_1 злочину, за який його засуджено.
Мотивуючи обвинувальний вирок суд послався на показання засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 які вину визнали повністю, розкаялись у вчиненому, розповіли про обставини вчинення злочину. При відтворенні обстановки та обставин події, засуджені показали місце незаконного придбання наркотичної сировини і розповіли, як її заготовили (а. с. 62-69, 78-85).
Суд також правильно послався на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтвердили факт виявлення та вилучення у їх присутності у ОСОБА_1 і ОСОБА_2 рослинної маси схожої на коноплю, на автошляху Київ-Ковель в районі села Нові Новаки.
У вироку суд також послався на протоколи огляду місця події, в яких зафіксовано виявлення і вилучення у засуджених наркотичної сировини (а. с. 7-13, 20-22).
Згідно з висновком судово-хімічної експертизи № 2/854 від 12 вересня 2010 року, вилучена рослинна маса містить тетрагідроканнабінол та суміш канабіноїдів і є канабісом-маріхуаною, вагою в перерахунку на висушену речовину 3333.942 грм. (а. с. 43-48).
Таким чином суд першої інстанції правильно встановив обставини вчинення злочину та кількість незаконно придбаної наркотичної сировини.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено та кваліфікацією його дії за ч. 3 ст. 309 КК України.
Перевіркою справи не встановлено підстав для скасування вироку суду та направлення справи для проведення додаткового розслідування чи перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 з ч. 3 на ч. 2 ст. 309 КК України.
Матеріалами справи не стверджується перебування в стані алкогольного сп’яніння начальника Лугинського РВ УМВС Старовойта В.Н. та понятого ОСОБА_4 під час проведення затримання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 чи вчинення ними будь яких інших дій, які спростовують вину засуджених, тому ці доводи колегія суддів не бере до уваги.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Лугинського районного суду від 12 січня 2011 року щодо нього - без зміни.
Судді апеляційного суду: