Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.
за участю ОСОБА_1, представників: ОСОБА_1 –ОСОБА_2; ОСОБА_3 –ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду від 11 квітня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання трьох дітей,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Кузнецовського міського суду від 11 квітня 2011 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти в розмірі 1\3 частини його заробітку або іншого доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 3 грудня 2010 року до досягнення дітьми повноліття. В решті вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 по 60 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в дохід бюджету.
Сторони звільнено від сплати судового збору на підставі на п.п. 5, 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, позивач подала апеляційну скаргу, де покликалася на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
На її обґрунтування зазначала про те, що врахування судом фактів сплати в добровільному порядку 1 200 гривень та щомісячної плати за користування квартирою свідчать лише про порушення ОСОБА_3 своїх обов’язків утримувати дітей, а його зобов’язання оплачувати використані комунальні послуги підтверджені ст.ст. 151, 158 і 162 ЖК України.
Вважала, що місцевим судом на порушення вимог ст.ст. 1, 179, 212, 213 ЦПК України невірно витлумачено ст. 182 СК України щодо врахування при визначенні розміру аліментів стану здоров’я та матеріального становища дитини і платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інших обставин, що мають істотне значення.
Справа №22-1266-11 Головуючий у 1 інстанції: Горегляд О.І.
Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
З наведених міркувань просила скасувати рішення Кузнецовського міського суду від 11 квітня 2011 року, ухваливши нове по суті позовних вимог.
В судовому засіданні ОСОБА_1 і її представник, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надали пояснення в межах її доводів.
Представник ОСОБА_3, заперечуючи проти задоволення скарги, покликалася на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Частково задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 як батько трьох дітей зобов’язаний утримувати їх до досягнення ними повноліття, а тому, зваживши на обставини, які враховуються при визначенні розміру аліментів, зробив висновок про доцільність розміру аліментів у 1\3 частину всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів..
Проте з такими висновками частково не може погодитися колегія суддів.
Матеріалами справи встановлено, що сторони від шлюбних відносин мають трьох дітей: дочок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4-6).
Згідно зі ст. 180 СК України –батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З довідки №3201 від 21.02.2011 року, виданої ВП „Рівненська АЕС”, вбачається, що позивач з лютого 2010 року по січень 2011 року одержав 121 979, 15 гривень заробітної плати (з допомогою по тимчасовій непрацездатності) (а.с. 57). Тому його середньомісячний заробіток склав 10 164, 93 гривні, що вираховується шляхом ділення 121 979, 15 гривень, тобто сума заробітку за рік, на 12, тобто на кількість місяців у році.
Як правильно з’ясовано міським судом, в добровільному порядку ОСОБА_3 матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, за винятком одиночного випадку надання 1 200 гривень в січні 2011 року, тобто вже під час розгляду судом справи про стягнення аліментів.
Він має трьох пенсіонерів, непрацездатність яких підтверджується перевіреними місцевим судом доказами, а саме батьків - ОСОБА_9, 1951 року народження, ОСОБА_10, 1956 року народження, і бабусю - ОСОБА_11, 1924 року народження, обов’язок утримувати яких у нього виник на підставі ч. 1 ст. 202, ст. 266 СК України. Однак ці обставини самі по собі не свідчать про те, що відповідач у дійсності надає їм матеріальну допомогу, будь-яких доказів про що він суду не представив.
Тому апеляційний суд вважає, що міським судом при вирішенні спору неправильно застосовано норми ст. 182 СК України і досягнуто помилкових висновків, які суперечать обставинам справи.
Так, відповідно до вимог цього матеріального закону - при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1.) стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
2.) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
3.) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, сина, дочки;
4.) інші обставини, що мають істотне значення.
З огляду на ті факти, що аліменти стягуються на утримання трьох дітей, які є малолітніми, будь-якої матеріальної допомоги на утримання яких відповідач не надає, чим не виконує своїх батьківських обов’язків, відсутність у нього витрат на утримання непрацездатних осіб, а також те, що він має постійне місце роботи і регулярно одержує заробітну платню, колегія суддів знаходить, що розмір аліментів повинен становити 1\2 частину заробітку платника аліментів..
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід частково задовольнити, частково скасувавши оскаржуване рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кузнецовського міського суду від 11 квітня 2011 року частково скасувати.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти в розмірі 1\2 частини його заробітку або іншого доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 3 грудня 2010 року до досягнення дітьми повноліття.
В решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з моменту його проголошення.
Головуючий: Судді: