Справа № 752/21816/24

Провадження №: 1-в/752/309/24

У Х В А Л А

Іменем України

15.11.2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за поданням Голосіївського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про приведення у відповідність до положень Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року вироку Зарічного районного суду м. Суми від 01.09.2022 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

встановив:

01.09.2022 року вироком Зарічного районного суду м. Суми від 01.09.2022 року, затвердженого угоду про примирення від 13.01.2022 року зі змінами від 01.09.2022 року, укладену між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 ; ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, призначено узгоджене покарання у виді громадських робіт строком 80 годин; на підставі положень ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.11.2021 року та остаточно призначено ОСОБА_3 узгоджене покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин.

В поданні Голосіївського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ставиться питання про приведення вищевказаного вироку відносно ОСОБА_3 у відповідність відповідно до положень Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав законної сили 09.08.2024 року. Подання обґрунтоване тим, що розмір матеріального збитку завданого ОСОБА_3 за вищевказаним вироком становить 1917 грн. 00 коп., що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на момент вчинення кримінального правопорушення, а отже, на думку представника органу пробації, необхідно привести вирок Зарічного районного суду м. Суми від 01.09.2022 року у відповідність.

Представник органу пробації та ОСОБА_3 до суду не з"явились про дату та час повідомлені належним чином.

Прокурор в судовому засіданні підтримала подання та просила його задовольнити.

Заслухавши в судовому засіданні думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість подання.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (№ 3886-ІХ від 18.07.2024), що набрав чинності 09 серпня 2024 року, внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими змінено розмір вартості майна на момент вчинення правопорушення для кваліфікації як дрібного викрадення чужого майна. У той же час, даний розмір вартості майна є критерієм розмежування кримінально-караного викрадення чужого майна, передбаченого ст. 185 КК України, від дрібного викрадення такого майна.

Цим Законом стаття 51 КУпАП була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вироку Зарічного районного суду м. Суми від 01.09.2022 року, ОСОБА_3 засуджено за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а саме, за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), на суму 1917,00 грн., що станом на день вчинення крадіжки складало суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Це положення цілком узгоджується з вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на даний час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату вчинення відповідного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_3 за вироком Зарічного районного суду м. Суми від 01.09.2022 року завдав матеріальну шкоду потерпілій стороні на суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, станом на день вчинення крадіжки, тобто вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним на даний час, суд дійшов висновку про необхідність приведення вироку Зарічного районного суду м. Суми від 01.09.2022 року у відповідність.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» КК України, особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі пункту 1 цього розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять у сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте. Призначене покарання підлягає зменшенню також у випадках, передбачених пунктом 5 цього розділу.

На особливості застосування ч. 2 ст. 74 КК України до осіб, яким призначено остаточне покарання за сукупністю вироків, впливають зміст цього остаточного покарання та обраний судом принцип його призначення.

Якщо остаточне покарання визначене шляхом часткового приєднання відповідних основних покарань, одне з яких було призначене за діяння караність якого законом усунена, суд зменшує розмір (строк) остаточного покарання пропорційно тій частині покарання, призначеного за діяння, караність якого законом усунена, яка увійшла до остаточного покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 вироком Зарічного районного суду м. Суми від 01.09.2022 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді 80 годин громадських робіт, а на підставі положень ст.71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.11.2021 року та остаточно призначено покарання у виді 150 годин громадських робіт.

Враховуючи те, що покарання у виді 80 годин громадських робіт за ч. 1 ст. 185 КК України, призначено судом за діяння, караність якого законом усунена відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (№ 3886-ІХ від 18.07.2024), що набрав чинності 09 серпня 2024 року, суд вважає за необхідне зменшити строк остаточного покарання пропорційно тій частині покарання, призначеного за діяння, караність якого законом усунена, яка увійшла до остаточного покарання.

Таким чином строк остаточно визначеного покарання (150 годин громадських робіт) підлягає зменшенню на строк покарання призначеного за діяння, караність якого законом усунена, яка увійшла до остаточного покарання (80 годин громадських робіт), а тому, покарання ОСОБА_3 за вироком Зарічного районного суду м. Суми від 01.09.2022 року становить 70 годин громадських робіт. З листа органу пробації від 31.10.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 з порядком та умовами відбування покарання ознайомлений не був та до відбування покарання у виді громадських робіт не приступав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ст.ст. 4, 5, 74 КК України, Законом України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», суд

постановив:

подання Голосіївського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про приведення у відповідність до положень Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року вироку Зарічного районного суду м. Суми від 01.09.2022 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Привести у відповідність вирок Зарічного районного суду м. Суми від 01.09.2022 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засудженим вироком Зарічного районного суду м. Суми від 01.09.2022 року до покарання у виді громадських робіт строком на 70 (сімдесят) годин.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 діб.

Суддя ОСОБА_1