1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 655/261/19 1-в/335/197/2024

       11 листопада 2024 року                                         м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , представника органу пробації ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області ОСОБА_5 про приведення судового рішення стосовно ОСОБА_6 у відповідність у зв`язку із набранням чинності Закону України від 18.07.2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»

ВСТАНОВИВ:

30.10.2024 до суду надійшло подання заступника начальника філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області ОСОБА_5 , відповідно до якого просила суд привести вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від 01.10.2019 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідність до вимог чинного законодавства, а саме розглянути питання про звільнення його від призначеного покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у зв`язку з декриміналізацією вчиненого ним діяння.

Вказане подання обґрунтовано тим, що на обліку Василівського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області з 02.03.2020 перебуває громадянин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вироком Великолепетиського районного суду Херсонської області від 01.10.2019 ОСОБА_6 був засуджений за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до трьох років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік. Вирок набув законної сили 01.11.2019. За вих. № 22/12/2406-20 від 03.09.2020 року до Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області відносно ОСОБА_6 було направлено подання про вирішення питання про скасування випробувального строку. Згідно отриманої інформації Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.05.2024 року справа №318/1806/20, провадження № 1-в/318/26/2022 про скасування звільнення відносно ОСОБА_6 . згідно протоколу автоматизованого розподілу від 08.09.2020 року, справа передана в провадженні судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області ОСОБА_7 , судове засідання призначено на 17.03.2022. Інші відомості про хід розгляду справи в автоматизованій системі документообігу Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області відсутні.

Згідно інформації підрозділів інформаційно-аналіточної підтримки відповідних територіальних органів Національної поліції України про притягнення осіб до кримінальної відповідальності, за час відбування покарання з випробуванням суджений ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення нових злочинів не притягувався.

Відповідно до інформації Департаменту цифрової трансформації, інформаційних технологій та кібербезпеки Міністерств соціальної політики України, згідно відомостей з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, інформація стосовно громадянина ОСОБА_6 не міститься.

Іспитовий строк призначений судом закінчився 01.10.2020.

09.08.2024 набув чинності Закон № 3886-ІX, яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (дрібне викрадення чужого майна).

Згідно з цим Законом, за ч. 1 ст. 51 КУпАП України передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Частиною 2 ст. 51 КУпАП встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на вищезазначене, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» становив 1921,00 грн., 50 відсотків від його розміру становили 960,50 грн.

З вироку суду випливає, що розмір вартості викраденого ОСОБА_6 майна складає 1080,00 грн., що у свою чергу виключає кримінальну відповідальність за ч. 3 ст. 185 КК України та вказані дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ст. 51 КУпАП.

За таких обставин, враховуючи, що згідно з вироком сума викраденого ОСОБА_6 майна становить 1080,00 грн., тобто не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на час вчинення злочину, представник органу пробації просила привести судове рішення стосовно ОСОБА_6 у відповідність до вимог закону.

ОСОБА_6 у призначене судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом публікації оголошень на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Прокурор ОСОБА_4 та представник органу пробації ОСОБА_3 просили подання задовольнити з підстав, викладених у ньому.

У зв`язку з тим, що у поданні не ставиться питання про погіршення становища ОСОБА_6 , суд вважає за можливо розглянути подання за його відсутності.

Дослідивши матеріали подання, заслухавши осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, суд вважає подання таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу (у даному випадку місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок), має право вирішувати питання в тому числі про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 74 КК України.

Згідно частин 2, 3 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.

09.08.2024 набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (дрібне викрадення чужого майна).

Згідно цього Закону, за ч. 1 ст. 51 КУпАП України передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Частиною 2 ст. 51 КУпАП встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Судом встановлено, що вироком Великолепетиського районного суду Херсонської області від 01.10.2019  ОСОБА_6  дійсно був засуджений за ч.  3 ст. 185, ст. 75 КК України до трьох років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на один рік.

На підставі ст.76 КК України на засудженого покладено обов`язки періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.

За змістом вироку, розмір завданого ОСОБА_6 матеріального збитку потерпілому в загальному склав 1080 грн.

Вказаний вирок набрав законної сили 01.11.2019.

З матеріалів провадження встановлено, що іспитовий строк ОСОБА_6 обчислюється з 01.10.2019, тобто з моменту проголошення вироку суду, та цей строк закінчився 01.10.2020, про що зазначено у поданні органу пробації до суду.

Вказані обставини свідчать, що на момент розгляду судом подання органу пробації про звільнення ОСОБА_6 від призначеного судом покарання, засуджений повністю відбув покарання та з 01.10.2020 вважається таким, що не має судимості в силу п. 1 ч. 1 ст. 89 КК України.

Відповідно до статті 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання. Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КК України, особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.

Так, з системного аналізу кримінального закону, судимість є правовим станом особи, який виникає у зв`язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків. Правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних справ у разі вчинення особою нового злочину. Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов`язані зі спливом певних термінів, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості.

Таким чином, враховуючи, що іспитовий строк ОСОБА_6 закінчився 01.10.2020, тобто до набрання чинності Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-ІX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», положення цього Закону до вказаної особи не застосовуються.

На наведені висновки суду не впливає й той факт, що у провадженні Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області з 08.09.2020 перебувало подання органу пробації про скасування звільнення відносно ОСОБА_6 , оскільки це подання залишилось не розглянутим через початок тимчасової окупації м. Кам`янка-Дніпровська, підстави його внесення та докази порушення ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків суду не надано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання начальника філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області ОСОБА_5 про приведення судового рішення стосовно ОСОБА_6 у відповідність у зв`язку із набранням чинності Закону України від 18.07.2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Керуючись ст. ст. 537, 539, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання начальника філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області ОСОБА_5 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 15.11.2024 року о 12 год. 45 хв.

Суддя                                                                         ОСОБА_1