Охтирський міськрайонний суд Сумської області    

                            Справа № 2-а-5512/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2011 р.                     Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

          головуючого судді:                              Ільченко В.  М.  

          при секретарі                                                         Вербі Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради про перерахунок та стягнення заборгованості з виплат компенсації за втрату здоров’я, -

встановив:   

          17.06.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про перерахунок та стягнення заборгованості з виплат компенсації за втрату здоров’я, в якому просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради незаконними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату разової компенсації за втрату здоров’я в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, виходячи з мінімальної заробітної плати на час виплати коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інваліду ІІІ групи, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»була виплачена одноразова компенсація в меншому розмірі, ніж визначено законом, чим порушено його право, тому він і звернувся до суду з вказаним позовом.

В судове засідання позивач не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав заяву, якою просить розглянути справу без його участі, та заперечення проти заявлених вимог, в якому зазначив, що ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання місцевими органами державної виконавчої влади. Такий порядок і було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і становить для інвалідів ІІІ групи –189,60 грн. Згідно зі ст. 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Конституцією України визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються Законом України «Про державний бюджет України». На даний час документом, який визначає розміри компенсаційних виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи залишається постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому наполягає на відмові у задоволенні позову.

В зв’язку з відсутністю сторін судове засідання проводиться без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ст. 41 КАС України.

Суд проаналізував матеріали справи, дослідив письмові докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини виникли в зв’язку з реалізацією права ОСОБА_1 на отримання одноразової компенсації, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач підтвердив доказами обставини, на які посилається в позові, зокрема те, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І), та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворих внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, надавши суду копію посвідчення серії А № 141655 С виданим Сумською облдержадміністрацією 29.04.2011 року та копію вкладки № 695864 С до зазначеного посвідчення, а також те, що являється інвалідом ІІІ групи, про що надав довідку до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 212454.

Частиною 1 ст.  48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачена компенсація при встановленні групи інвалідності, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії інвалідам ІII групи - 30 мінімальних заробітних плат.

Частиною 3 зазначеної статті визначено, що виплата зазначеної компенсації здійснюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

З матеріалів справи, вбачається, що  виплата одноразової компенсації позивачу здійснена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Між тим,  Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема одноразової компенсації. Навпаки, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є безпідставним.   

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 Отже, виходячи з системного аналізу ч. 2 ст. 19,  ст. 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та приписів ч. 4 ст. 9 КАС України, відповідач не мав підстав застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та був зобов’язаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 48 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу виплату одноразової компенсації  у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 48 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд дійшов висновку, що Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради повинно виплатити позивачу одноразову компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, виходячи із сум мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 6 - 14, 71, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, –

ПОСТАНОВИВ:  

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради задовольнити.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Охтирської міської ради здійснити перерахунок та виплатити  ОСОБА_1 одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності, з урахуванням здійснених виплат.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 10 днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до апеляційного суду.   

СуддяОСОБА_2