Охтирський міськрайонний суд Сумської області    

                            Справа № 2-136/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2011 р.                     Охтирський міськрайонний суд Сумської області

в складі:судді:          ОСОБА_1  

                              при секретарі  Явтушенко О.С.

з участю осіб, що беруть участь у розгляді справи: представника позивача ОСОБА_2, представників виконкому Охтирської міської ради ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників відповідача ОСОБА_5 –ОСОБА_6, ОСОБА_7, третьої особи: ОСОБА_7, з фіксацією розгляду справи технічним комплексом «Оберіг», розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка  цивільну справу за позовом

ОСОБА_8 до виконкому Охтирської міської ради Сумської області, ОСОБА_5, третя особа: САМОХВАЛОВА ОСОБА_9»янівна

про визнання приватизації квартири недійсною,  визнання недійсним свідоцтва  про право власності на житло, визнання права на приватизацію квартири

в  с  т  а  н   о  в  и  в:

          29.11.2010 року до суду звернувся позивач. Вимоги мотивував тим, що у 1976 році відповідач ОСОБА_5 разом із сім»єю, до складу якої входили позивач і його мати, отримали квартиру  АДРЕСА_1.  З 1989 року по 1993 рік позивач навчався у військовому училищі, з 1993 року по 2003 рік у нього була тимчасова прописка у вч 3001 ВВМВС України  м. Києва. Відповідно до рішення виконкому Охтирської міської ради народних депутатів  від 29.08.1994 року № 382  ОСОБА_5 шляхом приватизації набув права власності на означену квартиру. Позивач вказував, що відповідно  до ст. 71 ЖК України за ним, як тимчасово відсутнім, збереглося право на квартиру. У липні 2010 року позивачеві стало відомо, що квартира, яку він вважав  і своєю також, належить  ОСОБА_7  Позивач  вважав, що ОСОБА_5 без погодження з позивачем  самостійно здійснив  приватизацію квартири, незважаючи на  тимчасову відсутність позивача по місцю постійного проживання, який за характером своєї роботи не міг весь час знаходитися  за місцем постійного проживання, але знав, що за ним зберігається жиле приміщення і він мав повне право на участь у приватизації. Посилаючись на порушення  своїх прав на участь у приватизації  житла, визначених  Законом України «Про приватизацію державного  житлового фонду», позивач просив визнати недійсною приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_2, ОСОБА_5 відповідно  до рішення виконкому Охтирської міської ради народних депутатів № 382 від 29.08.1994 року. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 06.10.1994 року на ім.»я ОСОБА_5 Визнати за позивачем право на приватизацію у відповідності до Закону Україні «Про приватизацію державного житлового фонду»квартири № 64, по вул. Червоноармійській, 76, в м. Охтирка Сумської області.

          В судовому засіданні  представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на мотиви, викладені в позовній заяві.

          Представник ОСОБА_5 –ОСОБА_6 позовні вимоги не визнав, послався на те, що на час приватизації спірної квартири позивач  не є особою, за якою зберігалося право користування  цією квартирою, оскільки він був прописаний у військовій частині, де проходив службу і був забезпечений житлом, а згодом створив свою сім»ю, яка не входила до складу сім»ї ОСОБА_5

          Представник ОСОБА_5 та третя особа  ОСОБА_7 підтримала думку ОСОБА_6

          Представник виконкому Охтирської міської ради ОСОБА_3 заперечила проти позовних вимог, пославшись на те, що позивач на час приватизації не належав до осіб, за якими зберігається право на жиле приміщення, оскільки був прописаний за місцем служби, і, відповідно, у зв»язку з цим отримав право на постановку на квартирний облік за місцем служби, як військовослужбовець. Вказувала, що  виконком Охтирської міської ради права позивача не порушував.

          Представник виконкому Охтирської міської ради ОСОБА_4 підтримав думку ОСОБА_3

          На час прийняття рішення судом відповідач ОСОБА_5 помер \04.02.2011 року. За висновком суду правовідносини, щодо яких порушено спір, не передбачають правонаступництва,  в суд визнав за можливе вирішити порушений позивачем спір незалежно від вибуття відповідача ОСОБА_5, оскільки з  22.07.2010 року спірна квартира відчужена на користь ОСОБА_7 не входить до спадкового майна після смерті ОСОБА_5 Крім того,  рішення  щодо передачі спірної квартири приймалося виконкомом Охтирської міської ради, на який покладено обов»язок дотримання законодавства про приватизацію та перевірку наданих громадянами документів на відповідність вимогам закону.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані особами, що беруть участь у розгляді справи, докази, врахувавши їх пояснення, суть доводів та заперечень, оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку що спір виник з правовідносин  щодо реалізації гарантованого Конституцією України та іншими Законами України  права громадян на житло.

Судом встановлено, що згідно талону до ордеру  № 569 за жовтень 1976 року ОСОБА_5 зайняв квартиру АДРЕСА_3, з сім»єю у складі дружини ОСОБА_10 та двох синів –ОСОБА_11 та ОСОБА_8 \а.с. 7\.

Заявою від  15.09.1994 року на адресу голови виконкому Охтирської міської ради  ОСОБА_12 виявив бажання оформити передачу в приватну власність квартиру АДРЕСА_4. З довідки від  19.09.1994 року вбачається, що в указаній квартирі мешкав і мав право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»ОСОБА_5 \а.с. 32-36\.

Згідно свідоцтва про право власності  на житло від 06.10.1994 року, виданого на підставі рішення  виконкому від 29.09.1994 року №  382, ОСОБА_5 належить  на  праві приватної власності квартира АДРЕСА_4 \а.с. 8\.

В подальшому за договором від  22.07.2010 року ОСОБА_5 подарував вказану квартиру  ОСОБА_7 Означений договір  чинний і ніким не оспорюється.

Перевіряючи доводи позивача суд встановив, що останній з 01.08.1989 року по 13.07.1993 року  був курсантом вищого військового навчального закладу \а.с. 15.\. З 13.07.1993 року по 12.07.1995 року  перебував  на посаді начальника продовольчої служби.

З довідки від 25.11.2010 року \а.с. 16\ вбачається, що позивач проживав і тимчасово був прописаний на території військової частини 3001 Внутрішніх військ МВС України, за місцем проходження військової служби, за адресою м. Київ, вул.. Щорса, 38, в період з серпня 1993 року по грудень 1999 року.

З документів про шлюб вбачається, що  12.06.1993 року позивач одружився із ОСОБА_13

З наданої позивачем копії свідоцтва про право власності на житло від 05.02.2007 року вбачається, що  квартира № 95 по Харківському шосе, 59, в м. Київ, належить в рівних долях  на праві власності позивачеві та членам його сім»ї ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15

Судом враховано, що  15.02.1994 року в віці 2,5 місяців в м. Київ помер син позивача ОСОБА_15

Аналізуючи надані  докази, суд виходив з наступного:

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава  створює  умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло,  придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам,  які  потребують  соціального   захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше  як  на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на  приватизацію  квартир  (будинків) державного житлового   фонду   або   придбання   їх  у   житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на  інших  підставах, передбачених законодавством України.

Житлові права охороняються  законом,  за  винятком  випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав  державних  і  громадських організацій.

Статтею 64 ч. 1, 2 ЖК України визначено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні  з  наймачем  усіма  правами  і  несуть усі обов'язки,  що випливають з договору найму жилого  приміщення.  Повнолітні  члени сім'ї  несуть  солідарну  з  наймачем  майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів  сім'ї наймача належать дружина наймача,  їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони  постійно  проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи,  які спільно проживають,  пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст.  5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»до  членів  сім'ї  наймача  включаються  лише  громадяни, які постійно  проживають  в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими  зберігається  право  на  житло.

За приписами ч. 2 ст.  8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»від 19.06.1992 р.  передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою  всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі  (будинку,  кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх,  за  якими  зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням  уповноваженого  власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 71 ЖК України  жиле приміщення  зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках:

    1) призову  на  строкову  військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу,  а також призову  офіцерів  із запасу  на  військову  службу  на  строк до трьох років - протягом усього   періоду   проходження   зазначеної   військової   служби; перебування   на   військовій   службі   прапорщиків,  мічманів  і
військовослужбовців надстрокової служби -  протягом  перших  п'яти років перебування на дійсній військовій службі;

    2)  тимчасового  виїзду  з  постійного  місця  проживання  за умовами  і  характером  роботи  або  у  зв'язку з навчанням (учні, студенти,  стажисти,  аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За приписами ч. 1, 3 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З огляду на приведені норми закону, суд дійшов висновку, що  не ґрунтуються на приписах ст..  71 ЖК України доводи позивача про те, що за ним зберігалося право на  квартиру № 64 по вул.. Червоноармійська, в м. Охтирка Сумської області, оскільки, судом встановлено, що таке право за ним зберігалося лише в період з  01.08.1989 року по 13.07.1993 року, коли він був курсантом вищого військового навчального закладу.

В подальшому позивач і його сім»я були забезпечені житлом за місцем  проходження служби і з цих підстав набули права на взяття на квартирний облік та в подальшому на забезпечення житлом.

Посилання ж позивача на те, що він був відсутній за місцем постійного проживання в спірній квартирі в м. Охтирка за умовами і характером роботи  не ґрунтуються на законі на фактичних обставинах, встановлених судом.

Системно проаналізувавши  норми закону щодо поняття сім»ї суд встановив, що  12.06.1993 року позивач створив свою сім»ю, яка не була пов»язана спільним побутом з сім»єю ОСОБА_5, а тому в розумінні Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»позивач не мав права на приватизацію спірної квартири.

Таким чином,  позивач та його представник протягом розгляду справи не надали доказів, які б свідчили про порушення прав позивача відповідачами.

Доказів, які б спростовували висновки суду щодо встановлених по справі фактичних обставин, сторони не надали, позовні вимоги не ґрунтуються на приписах  чинного законодавства, а тому судом визнані такими, що не підлягають задоволенню за безпідставністю в повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 10, 11, 59-61, 79, 81, 88, 209 ч. 3, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 47 Конституції України,  ст. 9, 64 ЖК України,  ст. 3 СК України, Законом  України «Про приватизацію державного житлового фонду»від 19.06.1992 р., суд

в  и  р  і  ш  и  в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_5, Охтирської міської ради, третя особа: САМОХВАЛОВА ОСОБА_9»янівна, про визнання приватизації квартири недійсною,  визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права на приватизацію квартири – відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.  

СуддяОСОБА_1