Краснопільський районний суд Сумської області

вул.Вокзальна, 18 смт.Краснопілля Краснопільський район Сумська область Україна 42400

Справа №  1-7/11

В И Р О К

І м е н е м   У к р а ї н и

14 липня 2011 року                                                                       смт.Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді                     Басової В.І.

з участю секретарів                     Ярової С.І., Вангородської Ю.В.

                    прокурора                               Явтушенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню                                                                                                                                                                                                                                 

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 вул. Сумська, Краснопільського району Сумської області, росіянина, громадянина України, не одруженого, не працюючого, не військовозобов’язаного, раніше судимого:

- 30.05.1979 р. за ч.2 ст. 81, ч.1,3 ст. 215, ст. 41, ст. 42 КК України в ред.1960 року до 3–х років позбавлення волі;

- 29.03.1994 р. за ч. 2 ст. 140, ст. 14 КК України  в  ред.1960 року до виправних робіт строком на 2 роки з утриманням 20% заробітної плати;

- 13.06.1994 року за ч.3 ст. 81, ч.3 ст. 42, ст. 14 КК України в ред.1960 року до 4-х років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 29.10.2001 р. за ч. 3 ст. 185, ст. 75, ст. 76 КК України до 3-х років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки;

- 20.01.2002 р. за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4–х років 6 місяців позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

24 травня 2009 року близько 11 години підсудний ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном прийшов на територію тваринної ферми ТОВ «Славгород»в с. Славгород Краснопільського району Сумської області, де скориставшись відсутністю працівників ферми, проник до сараю, звідки таємно викрав трьох поросят вагою по 8 кг кожне, вартістю 45 грн. за 1 кг. живої ваги, спричинивши вказаному товариству  матеріальну шкоду на суму 1080 гривень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою причетність до викрадення поросят заперечував, скористався ст. 63 Конституції України та відмовився давати покази. Стверджував, що він злочину не вчиняв, при написанні явки з повинною та дачі показань в ході досудового слідства в якості підозрюваного і обвинуваченого, оговорював себе під психічним тиском зі сторони працівників міліції. До прокуратури не звертався, оскільки вважав це марним.

Не дивлячись на таку позицію підсудного, його вина в інкримінованому діянні повністю доведена показами свідків та іншими матеріалами справи.

Свідок ОСОБА_2, сусід, якому підсудний після скоєння крадіжки пропонував придбати поросят, на досудовому слідстві зазначав (а.с.13), що ОСОБА_2 розповідав йому, що викрав поросят на фермі та пропонував разом сходити та взяти ще. Під час судового розгляду стверджував, що про викрадення з ферми поросят підсудний не казав, а казав що якісь хлопці на мотоциклах, що стоять за городом  попросили його продати тих поросят.  До показів цього свідка про хлопців на мотоциклах, суд відноситься критично, оскільки ніхто інший їх не бачив та про них не чув, а в ході проведення досудового слідства та в суді наявний ряд протиріч, покази є непослідовними, що дає суду підстави сумніватись в їх правдивості.

Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 суду пояснили, що 24 травня 2009 року підсудний пропонував їм купити поросят. Звідки ті поросята та які вони не питали, оскільки не збирались їх купувати.

ОСОБА_5  працювала свинаркою на фермі, бачила підсудного по дорозі на роботу : він йшов в бік ферми з візком косити траву.

ОСОБА_6, повідомила, що з підсудним не співмешкали як родина, а він жив у неї та допомагав по господарству, за що вона його кормила. Вона тримає та розводить свиней, тому потрібна допомога. ОСОБА_1 кожного дня ходив косити траву за село з візком. У неї поросята не зникали. На продаж поросят від свого імені вона підсудного ніколи не уповноважувала. Про те що він намагався продати якихось поросят дізналась від сусідів- Оніщенко.

ОСОБА_7, працював завідуючим фермою та був присутнім  при проведенні слідчої дії – відтворення обстановки і обставин події наприкінці червня 2009 року. Показав, що ОСОБА_2 в присутності слідчого та інших осіб вільно розповів про обставини  викрадення, показав на місці як потрапив в середину, з якого станка брав поросят, куди поклав та яким шляхом вивіз їх з ферми. Всі пояснення ОСОБА_1 давав досить детально, на запитання слідчого відповідав без затримок.

ОСОБА_8, також був при проведенні відтворення обстановки і обставин події  з участю підсудного та дав покази аналогічні  показам ОСОБА_7, зазначивши, що підсудний самостійно та вільно все розповідав та показував, протокол слідчої дії був прочитаний ним повністю, ніяких неточностей, протиріч та зауважень не було.

ОСОБА_9 працівник міліції Краснопільського РВ ГУМВС України, станом на травень 2009 року працював дільничним  у с.Славгород, і 14.06.2009 р. в ході усної розмови з ОСОБА_1 про крадіжку з ферми ТОВ «Славгород»поросят, останній зізнався у скоєному. До того ж дільничний був присутнім під час огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події, відбирав пояснення у свідків, зазначив,  що явка з повинною написана ОСОБА_1 абсолютно добровільно, покази, дані останнім після написання явки з повинною  також  дані з ініціативи підсудного, що ніякого тиску на підсудного не чинив.

ОСОБА_10 слідчий СВ Краснопільського РВ УМВС України в Сумській області  також пояснював, що в його провадженні перебувала дана кримінальна справа. Він  організовував проведення слідчих дій, в тому числі і відтворення обстановки та обставин події 29 червня 2009 року. Жодного тиску на тоді ще підозрюваного ОСОБА_1 не здійснювалось, всі пояснення він давав абсолютно добровільно та детально, повністю визнавав свою вину. Під час проведення досудового слідства від ОСОБА_1 жодних заяв та скарг про незаконні методи ведення дізнання та досудового слідства не надходило.

Місце та обставини скоєння злочину підтверджуються протоколами огляду місця події (а.с. 6-8),  виїмки та огляду (а.с. 50), відтворення обставин та обстановки події (а.с.60- 62), вартість викраденого підтверджується довідкою ТОВ «Ряснянське»(а.с.29).

Будучи неодноразово допитаним в ході досудового слідства як підозрюваний (а.с.58), обвинувачений (а.с. 66, 70), при відтворенні обставин та обстановки події з фотофіксацією цієї слідчої дії (а.с.60-62) ОСОБА_1 визнавав свою вину і давав детальні пояснення щодо конкретних обставин викрадення. Аналіз цих показань, свідчить про те, що повідомити такі деталі скоєного злочину, могла особа, що була його безпосереднім виконавцем.  

Твердження підсудного в частині обговорювання себе під  психологічним тиском працівників міліції суд вважає безпідставними, оскільки у нього була реальна можливість, перебуваючи на підписці про невиїзд оскаржити незаконні методи ведення слідства до прокуратури, але він не скористався цією можливістю. Зазначені підсудним факти  спростовуються і  матеріалами прокурорської перевірки, за результатами якої винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, оскільки відсутні будь-які дані про те, що на ОСОБА_1 в ході досудового слідства чинився психологічний тиск працівниками міліції (а.с.386-388).

Невизнання вини підсудним, суд розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх сукупно, суд приходить до висновку, що дії підсудного слід кваліфікувати за  ч.3 ст.185 КК України, оскільки він повторно скоїв таємне викрадення чужого майна - крадіжку,  поєднану з проникненням у інше приміщення.

Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Так, підсудний скоїв тяжкий злочин, за місцем проживання  характеризується задовільно (а.с.87),  має непогашену в установленому законом порядку судимість.

Пом'якшуючих  покарання підсудного обставин  судом не встановлено.

Обставиною, обтяжуючою покарання є рецидив злочину.   

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного не можливе без ізоляції від суспільства та призначає йому покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України. Таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст. 93-1 КПК України  СТФ ТОВ «Славгород» був заявлений цивільний позов на суму 1080 грн., але представник цивільного позивача не прибув на судовий розгляд і не підтримав  вимоги позову, тому його слід залишити без розгляду, роз’яснивши можливість звернення в порядку цивільного судочинства.

Питання речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.  

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст.ст.323, 324  КПК України,  -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання –4 (чотири) роки  2 (два) місяці  позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити  взяття під  варту.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 25 серпня 2010 року.  

Речові докази по справі: металевий візок на резиновому ходу та мішок, визнані знаряддям вчинення злочину  /ас. 52-53/ - залишити у розпорядженні власника ОСОБА_6.

Цивільний позов залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Краснопільський районний суд Сумської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

                    Суддя                                                            В. І.  Басова