У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.
за участю ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Рівненського міського суду від 14 лютого 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки,
в с т а н о в и л а:
Заочним рішенням Рівненського міського суду від 14 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 11 616 гривень матеріальної шкоди, 500 гривень моральної шкоди 171 гривню судових витрат.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, де фактично покликався на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права.
На її обґрунтування зазначав про відсутність дійсної вартості шкоди, визначеної висновком експерта, всупереч Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України і Фонду держмайна України № 142\5\2092 від 24.11.2003 року. Поданий позивачем рахунок, який взятий до уваги місцевим судом, вважав неналежним доказом про понесені витрати на відновлення попереднього стану автомобіля, оскільки не підтверджено факту їх оплати.
Щодо моральної шкоди, то вказував про її недоведеність.
Просив скасувати заочне рішення Рівненського міського суду від 14 лютого 2011 року та ухвалити нове –про відмову в задоволенні позову.
ОСОБА_3, бувши повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, доказів про поважність причини своєї відсутності не надав.
ОСОБА_1 та його представник, заперечуючи проти задоволення скарги, покликалися на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у заподіянні матеріальної шкоди його майну доведена і
Справа №22-1178-11 Головуючий у 1 інстнації: Крижова О.Г.
Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
обґрунтована, а тому стягнув її розмір на користь позивача. Крім того, місцевий суд зважив на наявність у діях ОСОБА_3 моральної шкоди, яку й стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1.
Погоджуючись з правильністю досягнутих судом попередньої інстанції висновків, колегія суддів виходила з такого.
Матеріалами справи встановлено, що 4 вересня 2010 року приблизно о 12 год. 25 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки „Ніссан”, державний номерний знак НОМЕР_2, в м. Рівному на перехресті вулиць 6-ої Гвардійської і Вербової не додержав безпечної дистанції і здійснив зіткнення з автомобілем марки „Фольксваген”, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням позивача, внаслідок чого ці транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Зазначені обставини стверджено постановою Рівненського міського суду від 06.09.2010 року, якою на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у виді 425 гривень штрафу (а.с. 4).
Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України –постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Очевидним є те, що своєї вини у заподіянні шкоди ОСОБА_1 відповідач не заперечив, не погодившись із рішенням в частині визначення розміру матеріальної шкоди та не визнавши наявність моральної шкоди у своїх діях взагалі.
Доводи апеляційної скарги про хибність визначеного міським судом розміру матеріальної шкоди, що не ґрунтується на належних і допустимих доказах, на увагу заслуговувати не можуть, виходячи з такого.
За змістом ст.ст. 10 і 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, заперечуючи проти доказів, представлених ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог, не надав жодного доказу на обґрунтування своїх заперечень і не спростував обставини розміру шкоди, як і не заявив з цією метою клопотання про призначення судової експертизи, хоча таке його процесуальне право в апеляційному суді ґрунтується на положеннях ч. 2 ст. 303 ЦПК України. Тим паче, характер і зміст пошкоджень, що вказані у рахунку №388 від 29.09.2010 року, сторонами не оспорюється.
В частині відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів, знаходячи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги –необґрунтованими, взяла до уваги обставини цивільно-правового спору та вимоги закону.
Так, пункт 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України зазначає, що моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.
Врахувавши встановлені факти і положення цивільного законодавства, апеляційний суд приходить до висновку про правильність твердження суду попередньої інстанції стосовно наявності моральної шкоди. Вірним є те, що ця шкода проявилась у моральних стражданнях позивача та вимагала від нього частково додаткових зусиль для організації свого життя, однак при цьому міський суд цілком обґрунтовано зменшив її розмір із 1 000 гривень, про що просив ОСОБА_1, до 500 гривень.
Оскаржуване рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі. Апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а заочне рішення Рівненського міського суду від 14 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з моменту її проголошення.
Головуючий: Судді: