Справа № 1-132/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

21 червня 2011 року                                                                                 м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді                                                                      Замченко А. О.

при секретарі –Дейнеці Л.О.,

з участю прокурора –Криушенка Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлученої, пенсіонерки, раніше судимої: 02 лютого 2011 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт

за ч. 2 ст. 389 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 була засуджена 02 лютого 2011 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт.

Вирок відносно ОСОБА_1 надійшов до Білопільського районного підрозділу кримінально-виконавчої інспекції 18 лютого 2011 року.

01 березня 2011 року ОСОБА_1 ознайомлена з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, заходами заохочення та стягнення, попереджена про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання згідно з ч. 2 ст. 389 КК України. ОСОБА_1 встановлено дні явки на реєстрацію (друга та четверта п’ятниця кожного місяця), видано направлення, згідно з яким вона повинна 02 березня 2011 року розпочати відбувати покарання у виді громадських робіт при Кальченківській сільській раді.

02 березня 2011 року ОСОБА_1 до Кальченківської сільської ради не прибула та до виконання громадських робіт не приступила. 11 березня та 08 квітня 2011 року ОСОБА_1 не з’явилася на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції, внаслідок чого 17 березня, 15 квітня та 10 травня 2011 року Білопільським підрозділом кримінально-виконавчої інспекції ОСОБА_1 були винесені застереження у вигляді письмових попереджень про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності у разі ухиляння від відбування покарання та проведено профілактичні бесіди із засудженою.

Але не зважаючи на неодноразові попередження ОСОБА_1 належних висновків не зробила та з метою ухилення від відбування покарання, без поважних на те причин, не виходила на громадські роботи, а саме: 08, 11, 12, 13, 14, 22, 28 та 29 квітня, 04, 05, 06 та 17 травня 2011 pоку.

Крім того, 14 квітня 2011 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

22 квітня 2011 року Білопільським підрозділом кримінально-виконавчої інспекції ОСОБА_1 було винесено застереження у вигляді письмового попередження про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності у разі ухиляння від відбування покарання та проведено профілактичну бесіду із засудженою.

Незважаючи на неодноразові попередження ОСОБА_1, продовжуючи ухилятися від відбування покарання, до Кальченівської сільської ради для відбування покарання у виді громадських робіт з’являлася не регулярно і станом на 28 травня 2011 року з 200 годин громадських робіт, призначених їй судом, не відпрацювала 100 годин.

Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_1 розуміла їх суспільну небезпечність, усвідомлювала можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажала їх настання.

Допитана в судовому засіданні в якості підсудної ОСОБА_1 свою вину визнала повністю, щиро розкаялася та показала, що вироком Білопільського районного суду Сумської області від 02 лютого 2011 року її було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт.

02 лютого 2011 року в Білопільському районному суді Сумської області їй під розписку було роз’яснено, що вона зобов’язана після набрання вироком законної сили з’явитись до Білопільського районного підрозділу кримінально-виконавчої інспекції, а також про наслідки ухилення від відбування громадських робіт.

01 березня 2011 року вона була ознайомлена з порядком та умовами відбування покарання, а також передбаченою відповідальністю за ч. 2 ст. 389 КК України в разі ухилення від відбування покарання, про що надала підписку. Також 01 березня 2011 року була винесена постанова та встановлено дні явки на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції: друга та четверга п’ятниці кожного місяця. Крім того, їй було видано направлення, згідно з яким вона повинна була 02 березня 2011 року розпочати відбувати покарання у виді громадських робіт при Кальченківській сільській раді.

Але 02 березня 2011 року до Кальченківської сільської ради вона не прибула та до виконання громадських робіт не приступила. Ніяких поважних причин не виходу на роботу не було, у цей час вона зловживала спиртними напоями. Крім цього, 11 березня 2011 року не з’явилася на реєстрацію до інспекції без поважної причини. До 17 березня 2011 року так і не приступила до виконання покарання у вигляді громадських робіт. 17 березня 2011 року їй у кримінально-виконавчій інспекції було винесено застереження у виді письмового попередження, що в разі продовження порушення порядку і умов відбування покарання її буде притягнуто до кримінальної відповідальності за ухилення від покарання за ч. 2 ст. 389 КК України.

До Кальченківської сільської ради вона прибула 21 березня 2011 року, де дізналась , що відповідальною по контролю за нею призначено ОСОБА_2, котра провела з нею інструктаж по охороні праці та ознайомила з графіками на квітень та березень визначених робіт. Їй було визначено ділянку поблизу дороги, де повинна була вирубувати молоді зарослі. Так, до кінця березня 2011 року вона приходила на 8 годину до Кальченківської сільської ради після чого йшла виконувати роботи. Виконання нею робіт неодноразово перевіряла і ОСОБА_2, і голова сільської ради ОСОБА_3

07, 08, 11, 12, 13, 14, 28 та 29 квітня 2011 року вона знову не виходила на громадські роботи без поважної причини, так як вживала вдома спиртні напої. У зв’язку з тим, що 08 квітня 2011 року вона не з’явилася на реєстрацію до інспекції без поважної причини, їй знову було винесено застереження у виді письмового попередження, що в разі продовження порушення порядку і умов відбування покарання її буде притягнуто до кримінальної відповідальності за ухилення від покарання за ч. 2 ст. 389 КК України.

14 квітня 2011 року близько 12 години вона знаходилась на вул. Садовій у с. Кальченки в стані алкогольного сп’яніння, за що ДІМ Білопільського РВ ОСОБА_4 склав на неї протокол про адміністративне правопорушення. Роботи по виконанню покарання в той день не виконувала, оскільки була в стані алкогольного сп’яніння.

Але незважаючи на неодноразові попередження і зі сторони голови сільської ради ОСОБА_3, і ОСОБА_2, котра була відповідальна по контролю за нею, вона належних висновків не зробила та знову допускала невихід на роботу без поважних причин, точних чисел вона не пам’ятає.

У травні місяці вона вийшла на громадські роботи лише 01, 12, 13 та 16 травня 2011 року. Решту днів не виходила так як зловживала спиртними напоями дома.

Покази підсудної відповідають фактичним обставинам справи і нею не оспорюються.

За таких обставин суд дії ОСОБА_1 кваліфікує за ч. 2 ст. 389 КК України, оскільки вона вчинила ухилення від відбування громадських робіт, особою засудженою до цього покарання.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної, яка задовільно характеризується за місцем проживання, те, що вона маючи не зняту і непогашену судимість на шлях виправлення не стала і скоїла умисний злочин проти правосуддя, а також обставини, що пом’якшують покарання – щире каяття, повне визнання своєї вини.

Обставин, що обтяжують покарання в ході судового слідства не встановлено.

Тому суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення підсудної і попередження нових злочинів буде покарання у виді арешту.

Вироком Білопільського районного суду Сумської області 02 лютого 2011 року ОСОБА_1 була засуджена за ч. 1 ст. 185 КК України до 200 годин громадських робіт. Станом на 28 травня 2011 року ОСОБА_1 відбула 100 годин громадських робіт, до повного відбуття покарання залишилося 100 годин, що у перерахунку згідно зі ст. 72 КК України відповідає 12 дням арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, і призначити їй покарання у виді двох місяців арешту.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до нового покарання частково приєднати не відбуте покарання за попереднім вироком Білопільського районного суду Сумської області від 02 лютого 2011 року у виді 10 днів і остаточно призначити покарання у виді двох місяців 10 днів арешту.

Запобіжний захід до набрання вироком чинності залишити попередній – підписку про невиїзд.

Строк покарання відраховувати з дня затримання та поміщення ОСОБА_1 до ІТТ Білопільського РВ УМВС України в Сумській області.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: