УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-23484/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 51 (І) Тарасенко О.В.
Доповідач - Михайлів Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
05 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Братіщевої Л.А., Зубакової В.П.
при секретарі: Бадалян Н.О.
за участю: представника відповідача Приватного підприємства «ВК і К» - Овчаренко Тетяни Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства «ВК і К» про зобов’язання роботодавця скласти акт про нещасний випадок на виробництві та зміна формулювання причини звільнення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «ВК і К» про зобов’язання роботодавця скласти акт про нещасний випадок на виробництві, посилаючись на те, що 02.06.2010 року йому при виконані трудових обов’язків торгового представника ПП «ВК і К» начальником служби контролю підприємстваОСОБА_2 було завдано тілесних ушкоджень.
Оскільки відповідач відмовився скласти акт форми Н-1 за фактом його травмування, ним подано заяви 17.06.2010 року та 05.07.2010 року про звільнення у зв’язку з невиконанням власником підприємства Закону України «Про охорону праці». Однак, 30.06.2010 року його звільнено за п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.
Просив суд визнати неправомірною відмову ПП «ВК і К» скласти акт форми Н-1, зобов’язати відповідача скласти акт форми Н-1, визнати його таким, що звільнений за власним бажанням за п.3 ст. 38 КЗпП України у зв’язку з невиконанням власником законодавства про охорону праці, умов колективного договору з цих питань.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невстановлення судом законності підстав його звільнення та розміру заробітної плати, що належала йому за період вимушеного прогулу, відповідальності відповідача за факт його травмування посадовою особою підприємства.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що за наказом № 233-к від 12.07.2006 року ОСОБА_4 призначено на посаду інженера відділу збуту ПП «ВК і К», а з 01.04.2008 року – переведено на посаду торгового представника відділу продаж цього ж підприємства.
02.06.2010 року ОСОБА_4 отримав легкі тілесні ушкодження. За фактом нещасного випадку ПП «ВК і К» складено акт № 1 від 14.07.2010 року форми Н-5 та НВП.
Наказом № 210-к ОСОБА_4 звільнено за п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача щодо складання акту за формою Н-5 за фактом нещасного випадку, що стався 02.06.2010 року зі ОСОБА_4, а також звільнення позивача та відсутності підстав для складання акту за формою Н-1, а також зміни формулювання причини звільнення.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
За змістом ст. 22 Закону України «Про охорону праці» власник або уповноважений ним орган проводить розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із матеріалів справи, власник наказом від 23.06.2010 року № 92 створив комісію для проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_4
Комісія відповідно до Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві у період з 25.06.2010 року по 14.07.2010 року провела розслідування та прийшла до висновку, що нещасний випадок не пов’язаний з виробництвом, у зв’язку з чим складено акт за формою НПВ (а.с. 82-83).
Відповідно до п.38 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, органи Держнаглядохоронипраці, у разі незгоди потерпілого із змістом акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ) або незгоди з висновками розслідування про обставини та причини нещасного випадку, мають право видавати обов’язкові для виконання роботодавцем приписи.
Проте, звергаючись до суду з позовом, ОСОБА_4, взагалі не посилається на те, що вже проведено розслідування нещасного випадку та складено акт форми НВП, не наводить з якими висновками він не згоден.
В матеріалах справи відсутні і позивачем не надані докази звернення його до органу Держнаглядохоронипраці з приводу незгоди з актом.
Висновки комісії про розслідування нещасного випадку позивачем не спростовуються.
Позивачем не наведено достатніх підстав для скасування рішення суду і в частині відмови у зміні формулювання звільнення.
Згідно його заяви, яка зареєстрована на підприємстві (а.с. 53), позивач та власник дійшли згоди про розірвання трудової угоди на підставі ст.36 п.1 КЗпП України за згодою сторін з 30.06.2010 року.
З наказом ОСОБА_4 ознайомлений.
Вимагаючи змінити формулювання причини звільнення на ч.3 ст38 КЗпП України, позивач не обґрунтував свої вимоги і не довів їх в суді.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 містять загальні висловлювання про неправильне застосування норм матеріального права і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, застосувавши положення ст.ст. 10, 60 ЦПК України, про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень крім випадків в ст. 61 ЦПК України, правильно зазначив про недоведеність позову ОСОБА_4
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду не має, а тому відповідно до ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: