Справа №2-а-534/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  04 липня 2011 р.                                                                                      м.Радивилів

          Суддя Радивилівського  районного суд Рівненської області ОСОБА_1, розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському  районі  про визнання дій незаконними та зобов’язання суб’єкта  владних  повноважень  нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії  як дитині війни за останні шість місяців та виплачувати її в подальшому.

В С Т А Н О В И В:

       ОСОБА_2, 20.06.2011 року  звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі  про поновлення  пропущеного строку  для звернення до суду, визнання дій незаконними та зобов’язання суб’єкта  владних  повноважень  нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії  як дитині війни за останні шість місяців та виплачувати її повністю в подальшому.

          В обґрунтування позову посилається на те, що вона має статус “дитина війни” і має право на отримання надбавки до пенсії як дитина війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач на протязі року  2010 - 2011 р  не виплачував їй такої надбавки.

          Судові витрати по справі просила стягнути з відповідача.

          Ухвалою суду від 21.06.2011 року було відкрито скорочене провадження по справі.

Протягом десяти днів з дня отримання ухвали про відкриття скороченого провадження у встановлений законом термін відповідач не подав до суду заперечення до позову або заяву про визнання позовних вимог.

          Суддя за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши повідомлені позивачем обставини справи, вважає що позов підлягає до задоволення частково.

          Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня  1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, є дитиною війни.   

           З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 народилась 15 січня 1942року, отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача серія  СР №826652 та відповідною відміткою в пенсійному посвідченні №303139

          Виходячи із наведеного, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».   

          Згідно ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.   

          Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.   

          Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.   

          Відповідно до статті 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»у 2010 році   прожитковий мінімум    на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили  працездатність встановлено у розмірі: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня  - 706  гривень,  з 1 липня - 709 гривень,  з 1 жовтня - 723 гривні, з  1 грудня - 734 гривні.   

          Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового   мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.   

          Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.   

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначено Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік». Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.   

          Пунктом 8 Постанови КМ України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, було встановлено, що дітям війни проводиться підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом.           А відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.   

          Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема,  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.   

          А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суддя, керуючись положеннями Указу Президента України  № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

          Керуючись принципом верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, ч.1.ст.17 Закону України «Про виконання та застосування практики Європейського Суду з прав людини», та  оскільки при розгляді справи «Кечко проти України»(заява 63134/000) суд не прийняв до уваги аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, так як орган державної влади не може посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.   

          Оскільки правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії, будуються на принципі юридичної визначеності, то зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.    

          Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.   

          Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачам підвищення до пенсії за період з  20.12.2010р. по 18.06.2011р. встановленого ст. 6 Закону № 2195-ІV, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.   

Що стосується вимог про виплату після 19.06.2011 року, то позовні вимоги в цій частині є такими, що задоволенню не підлягають в зв’язку з наступним:  

14.06.2011 року ВР України прийняла Закон №3491-VI «Про внесення змін до  Закону України «Про Державний          бюджет України на 2011 рік», підписаний Президентом України 15.06.2011 року і набув чинності з 19.06.2011 року. У відповідності з цим Законом у 2011 році норми і положення  ст..6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни»мають застосовуватись у порядку та розмірах встановлених  Кабінетом Міністрів  України  виходячи з наявного  фінансового  ресурсу бюджету ПФ України на 2011 рік. На даний час такий порядок і розміри КМ України не встановлені.

Звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині нарахування і виплати позивачу 30% надбавки до пенсії як дитині війни в подальшому не обґрунтовані та до задоволення не підлягають.

На підставі наведненого та керуючись ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -   

  П О С Т А Н О В И В :   

          Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському  районі  про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни –задовільнити частково.

          Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському  районі щодо відмови ОСОБА_2 у нарахуванні та виплаті надбавки до пенсії до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком за період з 20.12.2010 року по 18.06.2011 року.           

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському  районі Рівненської області  нарахувати та виплатити ОСОБА_2  (ід.н.153552065) підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 20.12.2010 року по 18.06.2011 року з врахуванням абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. 

          В частині інших позовних вимог   – відмовити.

          Відповідно до ч.1 п.9 ст.256 КАС України постанова підлягає до негайного виконання.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду  через Радивилівський  районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.   

           При неподані в 10-денний строк апеляційної скарги постанова набирає законної сили по закінченню цього строку, а при поданні апеляційної скарги постанова набирає законної сили по закінченю розгляду справи апеляційним судом.

               Суддя:                                                                                         Кохно В.І.