Справа № 11-85 2008р. Головуючий у 1-й інстанції - Опімах Л.М.
Категорія - ст.190 ч.1 Доповідач - Гончаров М.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року лютого 5 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Лугового М.Г.,
суддів - Гончарова М.В., Матуса В.В.,
з участю
прокурора - Паливоди Л.В.,
та адвоката - ОСОБА_2,
засудженої - ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженої ОСОБА_1
на вирок Ковпаківського районного суду м.Суми від 13 червня 2006р.
яким, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судима,
засуджена за ст.190 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
За ст.ст. 27 ч.4, 369 ч.2 КК України ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в її діях складу злочину.
ВСТАНОВИЛА :
У відповідності з вироком суду ОСОБА_1 визнана винною і засуджена за те, що працюючи на посаді головного спеціаліста управління у справах захисту прав споживачів Сумської міської ради, відповідно до доручення, 26 жовтня 2005 року проводила перевірку торгівельного місця на центральному ринку м.Суми, яке належало приватному підприємцю ОСОБА_3.Виявивши порушення, ОСОБА_1 28 жовтня 2005 року склала протокол про адміністративне правопорушення та акт. Цього ж числа, ОСОБА_1 увівши в омануОСОБА_3, з метою заволодіння її коштами, видала себе за працівника управління, який в подальшому може вплинути на рішення адміністративної комісії стосовно розміру штрафу та позбавлення права на торгівлю і зайняття підприємницькою діяльністю, за певну винагороду, хоча фактично такого впливу не мала. Внаслідок цього, ОСОБА_34 листопада 2005 року погодилася на таку пропозицію і на теріторії центрального ринку м.Суми по вул.Засумській № 2 м.Суми, будучи впевненою, що ОСОБА_1 сприятиме позитивному вирішенню адміністративної справи, передала останній гроші в сумі 1000 грн.
В поданих апеляціях:
- прокурор вказує на те, що суд безпідставно перекваліфікував дії засудженої зі ст.190 ч.2 КК України на ст.190 ч.1 КК України, зменшивши обсяг обвинувачення та виправдав її за ст.ст. 27 ч.4, 369 ч.2 КК України, що призвело до неправильного застосування кримінального закону. Зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочинів доведена зібраними по справі доказами. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
- засуджена ОСОБА_1 посилається на необгрунтованість її засудження за ст.190 ч.1 КК України. Вказує на те, що гроші які були вилучені її сумки, опинилися поза її волею, доказів її винності немає, тому просить вирок скасувати, а провадження по справі закрити.
Заслухавши доповідь судді про обставини справи й зміст апеляцій, засуджену ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2., які підтримали апеляцію, думку прокурора про необхідність скасування вироку у зв”язку з неправильним виправданням ОСОБА_1 за ст.ст. 27 ч.4, 369 ч.2 КК України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженої ОСОБА_1 - частковому задоволенню.
Відповідно до ст.367 КПК України підставами для скасування або зміни вироку при розгляді справи в апеляційному порядку є невідповідність висновків суду викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а згідно ст.369 КПК України вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновок, коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відхилив інші.
Органом досудового слідства дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ст.ст. 27 ч.4, 369 ч.2 КК України, тобто підбурювання ОСОБА_4 та ОСОБА_3до надання хабарів, в сумі відповідно 300 грн. та 1000 грн.
Суд першої інстанції виправдав ОСОБА_1 за вказаним законом за відсутністю в її діях складу злочину вказавши про те, що умисел ОСОБА_1 був спрямований лише на заволодіння грошовими коштами, а не давання хабара іншій особі.
Такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать зібраним доказам, а тому не можна визнати їх обгрунтованими.
Прийнявши до уваги тільки пояснення ОСОБА_1 суд не дав їм оцінки, не перевірив їх належним чином та не звернув увагу на покази потерпілихОСОБА_3, ОСОБА_4 і невідомо чому їх відхилив.
Так, із показів ОСОБА_3вбачається, що у присутності секретаря адміністративної комісії ОСОБА_1 повідомила розмір штрафу та вид додаткового покарання, які можуть бути накладені на неї за допущене правопорушення, та зазначила, що це рішення приймається комісією. Після цього, ОСОБА_1 в приміщенні управління заявила, що за прийняття позитивного рішення по справі її начальник вимагає 1500 грн.
В цій частині покази ОСОБА_3 підтверджує і свідок ОСОБА_7, яка займала посаду секретаря адміністративної комісії.
Із протоколів очних ставок між ОСОБА_3і ОСОБА_7, а також ОСОБА_1 та ОСОБА_7 вбачається, що і ОСОБА_1 і ОСОБА_7 визнавали, що в присутності ОСОБА_3обговорювали можливі наслідки її притягнення до адміністративної відповідальності.
З наведеного слідує, що ОСОБА_3була обізнана про порядок розгляду адміністративних матеріалів і не сприймала ОСОБА_1 як посадову особу, яка одноособово вирішує питання про адміністративне стягнення.
Слова ОСОБА_1 про те, що начальник вимагає 1500 грн. ОСОБА_3розцінила як натяк на те, що ці гроші необхідні посадовій особі, яка уповноважена приймати рішення по адміністративним справам, або може вплинути на прийняття відповідного рішення.
Отже, суд першої інстанції поверхово дослідив зібрані по справі докази, не дав оцінки в цій частині показам потерпілих ОСОБА_3та ОСОБА_4 та прийняв передчасне рішення.
Окрім цього, виключаючи з обвинувачення ОСОБА_1 епізод заволодіння грошима ОСОБА_4 за недоведеністю її вини у вчиненні цього злочину суд не повно дослідив обставини справи та не дав належної оцінки зібраним доказам за цим епізодом.
Зокрема, суд не звернув увагу на те, що потерпіла ОСОБА_4 послідовно зазначала, що саме ОСОБА_1 сказала їй, що для позитивного вирішення питання її притягнення до адмінвідповідальності необхідно “подяка”, а її розмір повинна визначити сама, і вона віддала ОСОБА_1 300 грн.
Суд зовсім не дав оцінки показам свідків ОСОБА_5,ОСОБА_6, а тільки зазначив, що показання цих свідків не підтверджують факт отримання грошей ОСОБА_1 від ОСОБА_4, та не з”ясував хто ж складав акт та протокол про адмінправопорушення щодо ОСОБА_4
За таких обставин, вирок суду не можна визнати законним та обгрунтованим, а тому підлягає скасуванню в повному обсязі, а справа поверненню на новий судовий розгляд, під час якого суду слід ретельно і всебічно дослідити всі докази, які містяться у справі, проаналізувати їх у сукупності, та дати відповідну юридичну оцінку діям ОСОБА_1
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362, 366, 367, 369, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити, а апеляцію засудженої задовольнити частково.
Вирок Ковпаківського районного суду м.Суми від 13 червня 2006 року відносно ОСОБА_1скасувати, а справу надіслати на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Головуючий - Луговий М.Г.
Судді - Гончаров М.В., Матус В.В.