Справа № 11-11 2008 р. Головуючий у 1-й інстанції - Шунько Г.О.
Категорія - ст. 286 ч. 2 Доповідач - Гончаров М.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року січня “15” дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Лугового М.Г.,
суддів - Гончарова М.В.,
Лантушенка Ю.Ф.,
з участю прокурора - Кононової Л.Ф.,
та адвоката - ОСОБА_4.,
цив. відповідача - ОСОБА_3.,
потерпілої - ОСОБА_2.,
засудженого - ОСОБА_1.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_4., засудженого ОСОБА_1. та цивільного відповідача - нафтогазовидобувного управління “Полтаванафтогаз” на вирок Роменського міськрайонного суду від “30” жовтня 2007 р.,
яким, ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий,
засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки.
Постановлено стягнути з нафтогазовидобувного управління “Полтаванафтогаз” ВАТ “Укрнафта” на користь ОСОБА_2. 3772 грн. 80 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 32000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1. на користь експертних установ 282 грн. 42 коп., 1416 грн. 84 коп. та 1059 грн. 48 коп. витрат пов'язаних з проведенням експертиз.
В С Т А Н О В И Л А:
У відповідності з вироком суду ОСОБА_1. визнаний винним і засуджений за те, що 18 вересня 2006 року, близько 18 години 10 хвилин, керуючи автомобілем “Татра - 815”, д.н. 34-23 ПОТ, що належить нафтогазовидобувному управлінню “Полтаванафтогаз” ВАТ “Укрнафта”, в порушення вимог п. 12. 4 Правил дорожнього руху України, рухаючись зі швидкістю 82 км/год. в с. Гудими Роменського району, не справився з керуванням внаслідок перевищення швидкості руху автомобіля, несвоєчасно загальмував і здійснив зіткнення з зустрічним автомобілем марки “ВАЗ-2106” під керуванням водія ОСОБА_5., заподіявши останньому тілесні ушкодження, від яких він загинув. В даній дорожній обстановці, за умови руху автомобіля “Татра-815” зі швидкістю 60 км/год., при своєчасному застосуванні гальмування, водій ОСОБА_1. мав технічну можливість зупинити автомобіль до місця зіткнення з автомобілем “ВАЗ-2106”.
В поданих апеляціях:
- засуджений ОСОБА_1. посилається на незаконність його засудження, вважає, що суд допустив однобокість та неповноту судового слідства, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, суд, пославшись у вироку на висновок експертизи ДНДЕКЦ при МВС України, не врахував висновок експертів НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області, тому просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування;
- адвокат ОСОБА_4 вказує на те, що досудове та судове слідство проведено неповно і однобічно, зокрема в основу вироку покладені сумнівні висновки експертизи, оскільки вихідні дані слідства не були точно встановлені, викликає сумнів і в правильності проведення відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_1., не з'ясовано причину виїзду автомобіля “ВАЗ-2106” на смугу зустрічного руху, при призначенні покарання засудженому суд не врахував, що на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, неправильно вирішений цивільний позов і, крім цього, ОСОБА_1. є суб'єктом ЗУ “Про амністію”, тому просить вирок скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування;
- цивільний відповідач - нафтогазовидобувне управління “Полтаванафтогаз” вважає вирок в частині вирішення цивільного позову необгрунтованим. Вважає, що водій автомобіля “Татра-815” їхав в межах швидкості для населених пунктів, а причиною зіткнення автомобілей був виїзд автомобіля “ВАЗ-2106” на зустрічну смугу, тому просить вирок в частині цивільного позову скасувати.
Заслухавши доповідача про обставини справи й зміст апеляцій, потерпілу, яка просила вирок залишити без зміни, адвоката та цивільного відповідача, які підтримали апеляції, засудженого, який просив застосувати до нього Закон України “Про амністію”, думку прокурора, вважавшого вирок законним і обгрунтованим і підстав для скасування чи зміни немає, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що задоволенню вони не підлягають.
Доводи апеляцій про невинуватість ОСОБА_1. у порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5були предметом дослідження суду першої інстанції і вони спростовані наведеними у вироку доказами.
Зокрема, сам ОСОБА_1., не заперечуючи про те, що, керуючи автомобілем “Татра-815”, здійснив зіткнення з зустрічним автомобілем “ВАЗ-2105”, але зазначив, що цей автомобіль їхав по його смузі руху. Він застосував гальмування, проте уникнути зіткнення автомобілів він не зміг.
За висновком судово-медичної експертизи смерть водіяОСОБА_5настала від багаточисельних тілесних ушкоджень, що викликало сильний внутрішньо-плевральний крововилив (т. 1, а.с. 72-76).
Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18 вересня 2006 року вбачається, що це місце знаходиться в с. Гудими Роменського району на ділянці проїзної частини вул. Гагаріна.
На місці ДТП виявлені сліди гальмування автомобіля “Татра-815”. Правий слід гальмування закінчується в точці з координатами 3,3 м від правого краю проїзної частини та має загальну довжину 37,6 м (а.с. 20-28 т.1).
Отже, доводи апеляції адвоката про те, що довжина сліду гальмування складає 30,1 м є необгрунтованими і спростовуються протоколом огляду місця події.
Відповідно до протоколів огляду та перевірки технічного стану транспортних засобів видно, що на час ДТП автомобіль “Татра-815” був технічно справний, без навантаження рухався по вул. с. Гудими. Внаслідок зіткнення на автомобілі “Татра-815” деформована передня частина автомобіля, передній бампер з правого боку, передня частина радіаторної решітки, в автомобілі “ВАЗ-2106” деформована передня частина автомобіля, капот, передній бампер, лівий передній підкрилок, навісне обладнання двигуна, ліва передня та задня двері (а.с. 30-33 т. 1).
Під час відтворення обстановки та обставин події, яке було проведено у відповідності з вимогами ст. 194 КПК України, ОСОБА_1. вказав відстань 69,4 м між автомобілями “Татра-815” та “ВАЗ-2106”, коли він побачив на смузі його руху автомобіль “ВАЗ-2106”, а місце зіткнення знаходиться на відстані 29,4 м від початку сліду гальмування автомобіля “Татра-815” (а.с. 48-52 т.1).
За висновком повторної комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи Державного науково-дослідного центру МВС України №9-21/22 від 05.04.2007 року швидкість руху автомобіля “Татра-815” в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди була не менш 82-83 км/год. В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля “Татра-815” ОСОБА_1. вбачається невідповідність вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху України, яка з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. За умови руху автомобіля “Татра-815” з дозволеною в населеному пункті швидкістю (60 км/год.), при своєчасному застосуванні гальмування водій ОСОБА_1. мав технічну можливість зупинити автомобіль “Татра-815” до місця зіткнення з автомобілем “ВАЗ-2106” (а.с. 146-164 ч.1).
Оскільки висновок цієї експертизи є науково - обгрунтований, викладений в категоричній формі до висновків експертів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Проф. Бокаріуса і висновків експертів НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області, які використовували іншу методику при дослідженні та інший підхід до оцінки слідової інформації, суд дав належну оцінку цим експертизам, обгрунтовано поклав в основу вироку висновок повторної комплексної експертизи, тому доводи апеляцій адвоката та засудженого про те, що суд не дав оцінки висновкам інших експертиз, є безпідставними.
Що стосується вихідних даних для проведення експертизи, то судові експерти взяли їх з постанови про призначення експертизи, протоколу огляду місця ДТП, схеми до протоколу огляду місця ДТП, протоколів огляду та перевірки технічного стану транспортних засобів та відтворення обстановки і обставин з участю ОСОБА_1., тобто висновок експертів відповідає вимогам ст. 200 КПК України.
Окрім цього, як вбачається з протоколу судового засідання судом в повному обсязі були досліджені висновки вищезазначених експертиз, допитані експерти, а у вироку дана належна оцінка.
Що стосується відображення на початку гальмівного шляху шашечок протектора правого колеса, то це свідчить не про технічну несправність гальмівної системи автомобіля “Татра-815”, що не заперечував і ОСОБА_1., а про екстрене гальмування і знаходження коліс на грані блокування, а відносно швидкості, то сам ОСОБА_1. в судовому засіданні пояснив, що він їхав не більше 80 км/год.
Отже, доводи апеляцій про те, що у справі неповно і однобічно проведено досудове та судове слідство і що вона розглянута судом необ'єктивно є необгрунтованими, оскільки під час вивчення справи таких даних не встановлено.
Немає й підстав вважати, що стосовно ОСОБА_1. допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, яке б тягнуло за собою скасування чи зміну вироку.
Отже, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1. відповідає зібраним у справі доказам, а кваліфікація дій засудженого за ст. 286 ч. 2 КК України є правильною.
Що стосується вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2., то він вирішений відповідно до вимог ст.ст. 1166, 1188, 1772 ЦК України та кримінально-процесуального законодавства.
У зв'язку з тим, що в діях водія ОСОБА_1. є невідповідність вимогам п. 12.4 Правил дорожнього руху і з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди, що потягло загибель ОСОБА_5, а також порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України і потерпілим, суд, правильно визначивши змішану форму вини, застосувавши ст. 1188 ЦК України, навівши розрахунки, прийняв правильне рішення по цивільному позову, а, врахувавши, що ОСОБА_1. скоїв ДТП під час виконання трудових обов'язків, обгрунтовано стягнув матеріальну і моральну шкоду з нафтогазовидобувного управління “Полтаванафтогаз” ВАТ “Укрнафта”, тому підстав для задоволення апеляції цивільного відповідача про скасування вироку в частині цивільного позову колегія суддів не знаходить.
Покарання, яке суд призначив засудженому ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу та обставини, які пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які засуджений та адвокат посилаються в апеляціях, тому підстав для його пом'якшення немає.
В той же час, засуджений ОСОБА_1. під час розгляду справи в апеляційному суді звернувся з заявою про застосування до нього Закону України від 19 квітня 2007 року “Про амністію”, звільнивши його від основного та додаткового покарання.
Оскільки на момент вчинення злочину ОСОБА_1. мав двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, і сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 96 т. 1), і злочин є необережним, за який передбачено покарання на строк не більше восьми років позбавлення волі, то колегія суддів вважає необхідним застосувати до нього Закон України від 19 квітня 2007 року “Про амністію”.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 377 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Роменського міськрайонного суду від 30 жовтня 2007 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію та апеляції адвоката ОСОБА_4. і цивільного відповідача - нафтогазовидобувного управління “Полтаванафтогаз” - без задоволення.
На підставі п. “б” ст.1 Закону України від 19 квітня 2007 року “Про амністію” звільнити ОСОБА_1 від основного та додаткового покарань.
Головуючий - Луговий М.Г.,
Судді - Гончаров М.В.,
Лантушенко Ю.Ф.