1-16/11  

В И Р О К

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

25 червня 2011 року                                                                                 місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя в складі суду :

Судді –Шиян В.В.,

при секретарі         Кульбачній В.В.

за участю прокурора       Рябушка С.І.

за участю захисників:           ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю законних представників  підсудних:

                                                      ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

за участю законного представника потерпілого: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця міста Маріуполя, громадянина України, українця, не одруженого, освіта не повна середня,   не працюючого,  раніше не судимий,  який зареєстрований  та проживає в АДРЕСА_1

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, уродженця міста Маріуполя, українця, не одруженого, який навчається в  ОШ № 41, раніше не судимого,  зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України,  уродженця міста Маріуполя,  який навчається в  ПТУ № 2 група 12, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_3

У скоєні злочину передбаченому  ст.. 186 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

12 вересня 2009 року  приблизно о 20 годині, неповнолітній ОСОБА_8, в групі осіб з  неповнолітніми ОСОБА_9 та ОСОБА_10, знаходячись біля будинку 27 по провулку Ризькому в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, керуючись корисними мотивами,  за попередньою змовою групою осіб, відкрито викрали у  неповнолітнього ОСОБА_11  гроші які  належать ОСОБА_12 а саме:

- 145 гривень (купюрами 1х100, 2х20, 1х5),

спричинив тим самим  потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду на вказану суму.  Викраденим  розпорядилися на власний розсуд.

Підсудний ОСОБА_8  допитаний в судовому засіданні провину визнав частково, та пояснив, що 12 вересня 2009 року о 20 годині, він  разом з ОСОБА_10, ОСОБА_9 знаходячись біля будинку 27 по вулиці Ризької в місті Маріуполі  зупинили неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_13 Підсудний ОСОБА_10   вдарив ОСОБА_13 кулаком в плече, після чого той зізнався, що у ОСОБА_11 є гроші. ОСОБА_10 обшукав кишені ОСОБА_11 та  не знайшов грошей, тоді він, побачивши гроші в маленький боковій кишені, забрав у потерпілого ОСОБА_11 гроші в сумі 145 гривень, та передав їх ОСОБА_9 Останній тримаючи гроші в руці, впав, та гроші розсипалися. Після пошуків було знайдено  лише 45 гривень (купюрами  2х20, 1х5 гривень), які вони повернули  потерпілому ОСОБА_11  Купюру в 100 гривень знайдено не було. Після пригоди, вже коли вони пішли з місця злочину, йому хтось із хлопців передав купюру в 100 гривень, але він не пам’ятає хто це був ОСОБА_9 чи ОСОБА_10. Пізніше він разом з ОСОБА_10  розміняли  купюру в 100 гривень в магазині, купив продукти харчування, та потім  він відав  20 гривень ОСОБА_10  ОСОБА_9 він теж пропанував гроші, але ОСОБА_9 відмовився від грошей. Вважає винним лише себе у відкритому викраденні грошей, оскільки  ОСОБА_10 та ОСОБА_9  не допомагали йому, про викрадення грошей з ними він не домовлявся, та попередньої змови в нього не було, а потерпілого при цьому ніхто не бив та не залякував. Просить суд строго його не наказувати.   

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_10  провину не визнав, та пояснив, що 12 вересня 2009 року о 20 годині, він разом з неповнолітніми ОСОБА_8 та  ОСОБА_10 зустрів   потерпілого ОСОБА_11 та його друга  ОСОБА_13 Не пояснюючи причин, хлопці почали убігати від них, тому він  обурився  їх поведінкою  та почав доганяти їх. Догнавши ОСОБА_13 він зупинив його, та вдарив в плече, але не сильно. ОСОБА_13 розповів йому що вони убігали,  тому що у ОСОБА_11 є гроші. Під час розмови до них підійшов ОСОБА_11 та ОСОБА_8 з ОСОБА_9. Поки вони вияснювали чому хлопці від них втікали, ОСОБА_13 розповів ОСОБА_8 про те, що у ОСОБА_11 є гроші. ОСОБА_8 не з ким не домовляючись   забрав у ОСОБА_11 гроші та передав їх ОСОБА_9 Навіщо він передав гроші ОСОБА_9 він не знає мабуть для того щоб сховати або повернути потерпілому. ОСОБА_9 тримаючи гроші в руці упав та  вронив їх.  Після пошуків було знайдено лише 45 гривень які вони віддали потерпілому ОСОБА_11 Де поділося 100 гривень він не знає, але йому відомо що ОСОБА_8 розмінював  купюру в 100 гривень в магазині, а потім віддав йому 20 гривень. За що він дав йому гроші він не знає але зрозумів що для того щоб він нікому не розповідав  про злочин. Просить суд оправдати його, оскільки він потерпілого не бив, гроші не відбирав, нікого не залякував, і не домовлявся з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про викрадення грошей.   

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 провину свою не визнав, та пояснив, що 12 вересня 2009 року він разом з ОСОБА_10, ОСОБА_8 зустріли ОСОБА_11 та ОСОБА_13  По не зрозумілим йому причинам, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 почали убігати від них. ОСОБА_10 почав доганяти хлопців та догнав ОСОБА_13 Він разом з ОСОБА_8  підішли до ОСОБА_13 і ОСОБА_10, які стояли про щось розмовляли, також до них підійшов ОСОБА_11 . Чи бив ОСОБА_10 ОСОБА_13 йому не відомо, оскільки він не бачив. ОСОБА_10 сказав, що у ОСОБА_11 є гроші. Домовленості на те щоб відібрати у потерпілого гроші у них не було. ОСОБА_8 самостійно обшукав кишені ОСОБА_11 забрав у нього 145 гривень та передав йому ці гроші. Навіщо він передав йому гроші він не знає. Він хотів віддати гроші ОСОБА_11 але перечепився за проволоку, впав та розсипав гроші. Після того як вони зібрали гроші то не знайшли купюри в 100 гривень. Куди вона поділася він не знає. Вони повернули ОСОБА_11 суму в розмірі 45 гривень та пішли всі разом гуляти, при цьому ОСОБА_11 почав казати, що йому гроші не потрібні, та вони можуть залишити їх собі, та тривалий час гуляв з ними.  Лише ввечері, коли  потерпілий ОСОБА_11 пішов до дому,  ОСОБА_8 запропонував йому 20 гривень. Він розумів що це за гроші, але відмовився від них. Просить суд визнати його не винним, оскільки він гроші не відбирав, насильство не застосовував, про викрадення грошей   ні з ким не домовлявся.   

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_10 свою провину не визнали повністю, а підсудний ОСОБА_8  провину визнав частково, однак пояснення підсудних в судовому засіданні  спростовуються як матеріалами справи так і поясненнями потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_13

Так допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 пояснив, що 12 вересня 2009 року приблизно о 20 годині, він гуляв разом з ОСОБА_13 коли зустрів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Раніше  у нього виникали суперечки з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 так як вони забирали у нього гроші. Оскільки у нього були гроші які необхідно було повернути бабусі ОСОБА_12 то він почав убігати від хлопців разом з ОСОБА_13  Підсудний ОСОБА_10 почав доганяти їх та догнав ОСОБА_13 і вдарив його кулаком в плече. Оскільки він не хотів залишати друга, то він підійшов до ОСОБА_13 та ОСОБА_10 та к тому часу вже підішли  ОСОБА_8 з ОСОБА_9  ОСОБА_10 дізнався у   ОСОБА_13,  що  у  ОСОБА_11,  є гроші, та обшукав кишені у ОСОБА_11 але нічого не знайшов. ОСОБА_8 нічого не кажучи, знайшовши у нижній кишені  гроші  в сумі  145 гривень забрав їх та передав їх ОСОБА_9  наказавши  перерахувати їх. ОСОБА_9 перерахував  гроші,  там були купюри 1х100, 2х20, 1х5,  положив їх в свою кишеню. Віддавати йому гроші ОСОБА_9 не збирався, а лише посміхався.  Він просив у підсудних  повернути гроші, оскільки це були гроші бабусі ОСОБА_12 та їх необхідно було повернути їй, але хлопці гроші не віддавали. Через деякий час ОСОБА_9, який сидів на  маленькій огорожі  впав та у нього з кишені випали гроші. ОСОБА_9 з кимось  ще, с ким він не пам’ятає, почали збирати гроші,  але знайшли лише 45 гривень, де поділося ще 100 гривень він не знає, але здогадався, що вказані 100 гривень забрав хтось з підсудних. Підсудні віддали йому 45 гривень. Оскільки гроші були  не його а бабусі, то він почав благати підсудних щоб вони повернули 100 гривень, але гроші ніхто не повернув посилаючись на те, що вони загубилися. Тому він разом з ОСОБА_13 пішли гуляти з підсудними та  намагалися  вияснити у кого знаходяться гроші, для чого  запропонував підсудним залишити гроші собі та витратити їх на власний розсуд. Не вияснив у кого знаходяться гроші він пішов до дому.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що він разом з ОСОБА_11  зустріли підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 які  почали підзивати їх. Оскільки у ОСОБА_11 були гроші, то він сказав щоб вони убігали від підсудних, оскільки вони можуть забрати гроші. Він разом с ОСОБА_11  почали убігати,  за ними побіг ОСОБА_10 та наздогнав його, а ОСОБА_11 відбіг подалі та зупинився. ОСОБА_10 наздогнавши його вдарив кулаком в грудну клітину  від чого він нахилився. ОСОБА_10 почав питати у нього чому вони побігли, а він розповів що у ОСОБА_11 є гроші. В цей час підішли ОСОБА_8, ОСОБА_9  та ОСОБА_11 Оскільки ОСОБА_8 стояв поруч то він почув, що у ОСОБА_11 є гроші та перевіривши кишені забрав у нього гроші та передав їх ОСОБА_9 ОСОБА_9 сидячи на маленькій огорожі  з грошима впав  з неї та розсипав їх. Після того як гроші зібрали то не хватило 100 гривень. ОСОБА_11 просив щоб підсудні повернули йому 100 гривень, оскільки це були  не його гроші, а гроші його бабусі, але гроші в сумі 100 гривень йому ніхто не віддав. Вони ще трохи погуляли. ОСОБА_11 до дому не уходив оскільки він намагався вияснити у кого знаходяться гроші. Вже після того як ОСОБА_11 пішов до дому, ОСОБА_8, почав ділити гроші. Кому скільки ОСОБА_8  давав грошей, він не пам’ятає, йому гроші не давали. Лише  наступного дня до нього  прийшов ОСОБА_8 та запропонував йому гроші, він розумів, що це гроші ОСОБА_11 і ОСОБА_8 запропонував їх йому для того щоб він нікому не розповідав про злочин.   

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_12 пояснила, що 12 вересня 2009 року вона разом зі своїм онуком ОСОБА_11 поверталася до дому. Оскільки їй не було куди покласти гроші вона попросила щоб він поклав їх у свою кишеню. Після онук пішов гуляти та гроші залишилися в нього. Ввечері коли онук повернувся до дому вона дізналася що гроші  в нього викрали ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10 Наступного дня  вона звернулася до батьків підсудних с проханням віддати 100 гривень, однак на неї  ніхто серйозно не відреагував, гроші не повернули, тому вона вимушена була звернутися до міліції. Просить суд стягнути з підсудних суму матеріальної шкоди в розмірі 100 гривень, на строгій мірі покарання не наполягає.

Допитана в судовому засіданні законний представник підсудного ОСОБА_8 –ОСОБА_4 пояснила, що  неповнолітній ОСОБА_8  це її син, якого вона  охарактеризувала  добре, пояснила, що син розповів їй про пригоду, та потім дуже каявся у скоєному, також підтвердила той факт, що раніше між її сином та потерпілим ОСОБА_11  раніше теж виникали суперечки. Просить суд строго його не наказувати.

Допитана в судовому засіданні законний  представник неповнолітнього підсудного ОСОБА_9 –ОСОБА_5 , пояснила, що  неповнолітній ОСОБА_8  це її син, якого вона  охарактеризувала  добре, пояснила, що  самостійно виховує сина. Про пригоду син їй нічого не розказував, про те що сталося довідалася від працівників міліції. Вважає свого сина не винним  та просить суд виправдати його.

Допитана в судовому засіданні законний представник неповнолітнього підсудного ОСОБА_10 –ОСОБА_6 пояснила що  підсудний її син, якого вона охарактеризувала добре. Пояснила, що син навчається добре, раніше нічого протиправного не скоював. Про пригоду дізналася лише коли викликали до міліції. Вважає свого сина не винним, та  просить суд виправдати його.            

Відповідно до ст. 65 КПК України, доказами  в кримінальній справі є всякі фактичні данні, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий, суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються показаннями свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, протоколами слідчих та судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами  за результатами оперативно - розшукових заходів та іншими документами.

Так поясненнями  підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10 даними ними в ході досудового слідства   ( а.с. 66-67, 77, 98, 106)  було підтверджено факт  попередньої змови у формі конклюдентної дії оскільки  кожен з них  своїми поясненнями підтверджує певні дії іншого направленні на відкрите заволодіння чужим майном. В судовому засіданні  також знайшов своє підтвердження кваліфікуючий признак  як скоєння злочину за попередньою змовою групою осіб.  А саме між підсудними під час виконання певних дій виникла конклюдентна форма дій ( за мовчазливою згодою) за якими кожен з підсудних виконував  окремі дії які в цілому були направлені на досягнення однієї мети ( відкритого заволодіння майном потерпілого).   А саме залякування ОСОБА_10 свідка ОСОБА_13 в присутності потерпілого ОСОБА_11, та обшукування кишень його брюк,   відкрите викрадення грошей  ОСОБА_8 та незаконне утримання грошей ОСОБА_9. Таким чином узгоджені дії підсудних  разом призвели до скоєння закінченого злочину а саме до відкритого викрадення чужого майна  вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Пояснення підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 щодо відсутності попередньої домовленості між ними щодо скоєння злочину, суд визнає як  спробу уникнути покарання.

Розглядаючи пояснення неповнолітнього підсудного ОСОБА_9 в тій частині що він хотів повернути гроші потерпілому, не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства та спростовуються  поясненнями підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_10, в ході  досудового слідства,  та поясненнями потерпілого ОСОБА_11 в ході досудового та судового слідства за якими підсудний ОСОБА_9  отримавши  гроші,  пішов та сів на огорожу на який сидів деякий час, а потім не втримавшись впав з неї  та розсипав гроші,  при цьому ні яких дій направлених  на передачу грошей потерпілому ОСОБА_11 з боку підсудного ОСОБА_9 зроблено не було.  

В обвинувательному висновку підсудному  ОСОБА_8 вмінялося  навмисне відкрите викрадення майна, за попередньою змовою  групою осіб,  яке належало ОСОБА_12 в сумі 100 гривень. Суд вважає зазначену суму помилковою, оскільки неповнолітні ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 за попередньою змовою групою осіб, відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_11 майно яке належить ОСОБА_12 а саме гроші  в сумі 145 гривень. В подальшому неповнолітні  підсудні розпорядилися викраденим майном  на власний розсуд,  віддавши потерпілому ОСОБА_11 суму 45 гривень. Так судом встановлено що сума спричиненої шкоди підсудними ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10  складає  саме 145 гривень.  

Таким чином суд вважає, що події злочину мали місце,  вина підсудних доказана повністю,  а їх дії  необхідно кваліфікувати  за ст.186 ч.2 КК України, оскільки вони навмисно, за попередньою змовою групою осіб скоїли відкрите викрадення чужого майна ( грабіж).   

Призначаючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу підсудних та обставини справи які  обтяжують  та пом’якшують покарання.

Так ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10  скоїли тяжкий злочин  за попередньою змовою групою осіб,  що суд визнає як обставини які обтяжують покарання,  в судовому засіданні свою провину не визнали, у скоєному не покаялися.

Однак підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 скоїли злочин в неповнолітньому віці, тяжких наслідків від їх дій не сталося, за місцем проживання  та навчання характеризуються добре, що суд визнає обставинами що пом’якшують покарання.

Сукупність вказаних пом’якшуючих обставин, дають суду підстави, призначити підсудним мінімальне покарання встановлене санкцією кримінального закону. При цьому суд вважає можливим виправлення засуджених   без відбуття покарання з випробуванням та покладенням на них обов’язків.

Заявлені цивільний позов потерпілих підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа ( у віці від 14 до 18 років) відповідає за спричинену шкоду самостійно  на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна достатнього для відшкодування шкоди , ця шкода відшкодовується в частині якої не достатньо, чи в повному обсязі його батьками чи опікунами, якщо вони не доведуть що шкоду було спричинено не за їх виною.

Судом достовірно було встановлено, що матеріальну шкоду, спричинено неповнолітніми підсудними в наслідок скоєння ними злочину, та провина його батьків  при цьому відсутня. У зв’язку з чим  матеріальна шкода підлягає відшкодуванню неповнолітніми підсудними.   

Речових доказів по справі не має.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд –

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину передбаченому ст. 186 ч.2 КК України, та  призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 ( чотири) роки.

Визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні злочину передбаченому ст. 186 ч.2 КК України, та  призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 ( чотири) роки.

Визнати  ОСОБА_10  винними у вчиненні злочину передбаченому ст. 186 ч.2 КК України, та  призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 ( чотири) роки.

В силу ст.104 КК України звільнити засуджених ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10  від відбуття  призначеного судом покарання  з випробувальним терміном  на 1 (один)  рік, якщо вони  протягом випробувального строку не скоять  нового злочину  та виконають покладені на них обов’язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов’язати ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в період випробувального строку періодично з’являтися на реєстрацію в кримінально виконавчу інспекцію, не виїжджати за межі України  на постійне місце проживання без дозволу  кримінально виконавчої інспекції  та повідомляти кримінально виконавчу інспекції  про зміну місця проживання.

Запобіжний захід до набрання чинності  вироком  - залишити  без зміни підписку про невиїзд  

Стягнути  в дольовому порядку з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, з кожного  по 33,34 гривні,  а всього 100 гривень.

На вирок може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом п’ятнадцяти діб з моменту його оголошення.

Суддя  -