ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
26.09.06 Справа № 14/317
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Гнатюк Г.М.
суддів Кравчук Н.М.
Мирутенко О.Л.
розглянув апеляційну скаргу Сарненської районної державної
адміністрації №01/23-972 від 26.06.06р.
на рішення Господарського суду Рівненської області від
15.06.2006р.
у справі № 14/317
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю мисливське
господарство „Поліське”, смт.Клевань
до відповідача-1 Сарненський держлісгосп, м.Сарни
до відповідача-2: Виконком Карпилівської сільської ради,
м.Карпилівка
до відповідача-3: Сарненська районна державна адміністрація,
м.Сарни
про визнання права власності
за участю представників сторін:
від позивача: Бондарчук Л.П. –представник (дов. від 01.03.2006р.)
від відповідача-1: не з”явився
від відповідача-2: не з”явився
від відповідача-3: Наумович І.В. –начальник юридичного відділу (дов. №01/23-144 від 09.02.06р.)
Учасникам судового процесу роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами та заяв про відвід суддів від сторін не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.06.2006р. по даній справі (суддя Марач В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю мисливське господарство „Поліське”, смт.Клевань до Сарненського держлісгоспу, м.Сарни, до Виконкому Карпилівської сільської ради, м.Карпилівка та до Сарненської районної державної адміністрації, м.Сарни про визнання права власності на будинки мисливського господарства №№ 6,7,8,9,10,11,12,13, що знаходяться за адресою: ст.Страшів, Сарненьського району по вул.Заводській, позовні вимоги задоволено.
Відповідач-3 - не погоджуючись з вищевказаним рішенням, подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з”ясуванні всіх обставин по справі.
Ухвалою Львівського апеляційного госпсодарського суду розгляд справи відклався з підстав зазначених в ухвалі.
Представник скаржника в судових засіданнях вимоги апеляційної скарги повністю підтримує і наполягає на їх задоволенні.
Позивач в засідання суду явку свого представника забезпечив. Вимоги апеляційної скарги вважає безпідставними ні нормативно, ні документально необгрунтовані та не підтверджені, зазначає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, прийняте при повному з”ясуванні всіх обставин по справі. Подав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідач-1 в засідання двічі не з”явився, подав відзив на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції вважає законним і підстави для його скасування відсутні.
Відповідач-2 в судове засідання явку свого представника двічі не забезпечив, відзиву на позов ні суду, ні сторонам не подав.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача та скаржника, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного:
Рішенням Рівненської обласної ради №254 від 19.09.2003р. „Про мисливське господарство та порядок здійснення полювання” надано у користування мисливські угіддя строком на 15 років ТзОВ „Поліське” відповідно до Додатку №6 п.5 до Рішення обласної ради загальною площею 19,7 тис.га, в тому числі водно-болотні угіддя урочища „Залив” –1028 га (в тому числі Страшівського 88,5га).
Відповідно до проектної документації та у відповідності з Актом вибору земельної ділянки передбаченої для будівництва мисливського господарства за рахунок земель Сарненського держлісгоспу Страшівського лісництва на території Карпилівської сільської ради Сарненьського району за умови передачі землі в оренду строком на 49 років розпочато будівництво будинків позивачем. Дана земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Сарненського держлісгоспу об’єднання „Рівнеліс”. У відповідності до ст.9 Лісового кодексу України Державним підприємством „Сарненський лісгосп” погоджено виділення земельної ділянки площею 0,73 га в кв.43 Страшівського лісництва для ведення мисливського господарства ТзОВ МГ „Поліське”.
17.01.2005р. Рішенням Карпилівської сільської ради №163 вищевказана земельна ділянка площею 0,73 га надана в оренду на 49 років позивачу для будівництва мисливського господарства. Рішенням Карпилівської ради Сарненського району №112 від 29.10.2003р. дозволено ТзОВ „Поліське” проектування та будівництво мисливських будинків в кількості 8 штук на вищевказаній земельній ділянці, за адресою ст.Страшів, Сарненського району в урочищі „Залив”. На підставі вище прийнятих рішень позивачем виготовлено проектну документацію по землеустрою та відведенню земельної ділянки .
На виділеній земельній ділянці позивачем розпочато будівництво дерев”яних будиночків і факт виконання робіт по будівництву і затрати на роботи, відсотки готовності об”єктів будівництва підтверджуються укладеним договором позивача з ТзОВ „АМІЛА” про виготовлення дерев”яних будинків, висновком №0084 судово-бухгалтерської експертизи від 06.05.2006р., висновком судово-технічного дослідження „Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації” від 09.06.2006р.
Отже, факт будівництва дерев’яних будиночків належними та допустимими доказами позивачем доведено і не спростовано скаржником.
Посилання скаржника на самовільну забудову будиночків до уваги як судом першої так і апеляційної інстанції не приймається, оскільки спростовується прийнятими і ніким не скасованими і не відміненими вище зазначеним рішеннями. Як вбачається із матеріалів справи позивач в процесі здійснення господарської діяльності на земельній ділянці, яка ним орендована, здійснив забудову восьми дерев’яних будинків та вважається їх своєю власністю.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом. Зважаючи на вищевикладене і суд першої і апеляційної інстанції прийшов до висновку, що дерев”яні будиночки які знаходяться за адресою вул.Заводська 6-13, ст.Страшів, Сарненського району розміщені на земельній ділянці площею 0,73 га є власністю позивача.
Право власності на спірні мисливські будинки не заперечується також Сарненським держлісгоспом (див. відзив на апеляційну скаргу).
Прокуратурою Рівненської області здійснено перевірку, яка проводилась на підставі звернення ТзОВ мисливського господарства „Поліське” (лист №07-172с-06 від 31.08.06р. в матеріалах справи), щодо платного використання комунальним підприємством „Залив” мисливських будинків. Як вбачається із цього документу, мисливські будинки належать ТзОВ мисливське господарство „Поліське”.
Викладені в апеляційній скарзі обставини не відповідають матеріалам справи та не підтверджені жодними документами в зв’язку з чим місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги позивача.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. При наданих можливостях скаржник жодних аргументів у підтвердження викладеного у апеляційній скарзі суду не навів. Відповідач на спростування вимог апелянта та на підтвердження правомірності рішення суду підтвердив свої доводи наданими в суд першої інстанції документами і доказами.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстави для його скасування відсутні. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою, згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Державне мито за розгляд апеляційної скарги у відповідності до ст.49 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 15.06.2006р. по справі №14/317 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи №14/317 повернути в господарський суд Рівненської області.
Головуючий-суддя Г.Гнатюк
Суддя Н.Кравчук
Суддя О.Мирутенко