Справа №  2-а-204/11

                                                                       ПОСТАНОВА

                                                                ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 липня 2011 року                                              Демидівський районний суд

                                                                                          Рівненської  області

Одноособово  суддя –Олексюк А.О., розглянувши в порядку  скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області про зобов’язання  нарахувати та виплатити, недоплачене  підвищення до пенсії, як дитині війни,-  

                                                                 В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії та зобов’язати нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що, згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року,  має право на виплату підвищеної пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. ОСОБА_2, згідно з розділом IV (прикінцеві та перехідні положення), набув чинності з 1 січня 2006 року. Однак,  підвищення до пенсії, в передбаченому законодавством розмірі, їй не виплачувалось, у зв’язку з тим, що Верховною Радою України при прийнятті Закону  України «Про державний бюджет України на 2006 рік»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на період 2006-2007 років було зупинено.  Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» статтю 6 згаданого Закону викладено в новій редакції, яка виплату дітям війни, вказаного підвищення, не передбачала. Незважаючи на те, що рішенням Конституційного суду України  № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, положення згаданих нормативно-правових актів визнано неконституційним, відповідачем при нарахуванні пенсії та підвищення до неї, вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18.11.2004 року за №2195-IV, не дотримано. На даний час, правило ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року   є чинним  та  змін не зазнало. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Достовірно, про порушення своїх прав  дізналася  лише  в квітні  2011 року з письмової відповіді управління Пенсійного фонду в Демидівському районі Рівненської області.

Від відповідача надійшло заперечення проти позову, в якому управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області зазначає, що, відповідно до ст.ст.99,100 КАС України, встановлено шестимісячний строк звернення до суду за захистом  прав, свобод та інтересів особи, коли особа дізналась  або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивачка не була позбавлена права своєчасно звернутись до суду, якщо вважала, що її право було порушено, так як дане питання неодноразово обговорювалось у засобах масової інформації. Крім того, зазначає, що 19 червня 2011 року набрав чинності ОСОБА_2 України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14 червня 2011 року, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Просить в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись також, на відсутність нормативно-правового регулювання виплати щомісячного підвищення до пенсії «дітям війни»за вказаний у позові період, а також  бюджетних асигнувань на вказані цілі. Зазначає, що за таких умов, не було підстав для нарахування та виплати позивачці  підвищення до пенсії, згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року,   в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Управління діяло в межах діючого  законодавства,  а тому його  дії  є правомірними. На даний час,  питання щодо виплати  підвищення до пенсії «дітям війни»врегульовано шляхом внесення змін до ст..6 Закону України   №2195, а саме п.21 та п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р»та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №107 від 21.12.2007 р., а також п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до яких, підвищення до пенсії «дітям війни»виплачується в розмірі надбавки, встановленої для  учасників війни, згідно зі статтею  14 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»,  та з  01.01.2008 року становить 47 грн., з 01.04.2008 року-48,10 грн., з 01.07.2008 року - 48,20 грн., а з 01.10.2008 року  до теперішнього часу становить 49,80 грн..  

Вивчивши подані відповідачем заперечення та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до  наступних  висновків.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня,  коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод  чи інтересів.  

ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області з приводу перерахунку виплати підвищення до пенсії,  як дитині війни, за вказаний у позові період, на що 7 квітня 2011 року отримала письмову відмову  (а.с.10). Отже, з часу отримання відмови, встановлений законодавством строк звернення до адміністративного суду не пропущений, у зв’язку з чим, позов ОСОБА_1 підлягає розгляду по суті  пред’явлених позовних вимог за  весь період.

Згідно з ч.2 ст.19. Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення,  дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.  

За правилом ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій  чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та чи з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася  8 листопада 1939 року, що стверджується документом, що посвідчує її особу (а.с.4). Отже, відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року, позивачка  наділена  статусом «дитина  війни»(а.с. 5).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  ОСОБА_2, згідно з розділом IV (прикінцеві та перехідні положення), набув чинності з 1 січня 2006 року.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року № 3235,    (пункт 17 статті 77),  Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»( пункт 12 статті 71) дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в період 2006-2007 років було  зупинено.  Законом  України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів», ( підпункт 2 пункту 41 розділу II) ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»змінено та викладено у новій редакції. Нова редакція статті не передбачала виплату підвищеної пенсії  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2008 році.

Однак, у 2006 році Законом України  “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік.” від 19.01.2006 року №3367, який набрав чинності  1 квітня  2006 року, пункт 17 статті 77 Закону №3235 -  виключено. Таким чином, дію статті 6 згаданого Закону, починаючи з 1 квітня 2006 року  було відновлено.

Правилом ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»(зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”»), було установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»–запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Таким чином, в період з 1 січня 2006 року по 31 березня 2006 року, включно, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року № 3235, якими  дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2006 рік було зупинено, зберігали свою чинність, а  виплата підвищеної пенсії «дітям війни», починаючи з 1 квітня 2006 року, залежала від настання певних умов ( за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету).

Оскільки, вказаного вище порядку у 2006 році  Кабінетом Міністрів України запроваджено не було, то умови виплати підвищення до пенсії «дітям війни», починаючи з 1 квітня 2006 року,  не настали.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що правових підстав здійснювати нарахування, а, як наслідок, і виплату підвищення до пенсії  «дітям війни»в період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року у відповідача не було. Тому, дії відповідача за цей період є правомірними, у зв’язку з чим вимоги позивачки за 2006 рік задоволенню не підлягають.   

Проте,  у 2007 році Конституційний суд України  своїм  рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року  положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,   визнав такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).

Згідно з п.3. резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року, згадані  положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16 ), втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення.

Аналогічно, підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів», яким ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»змінено та викладено у новій редакції, також втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року.

Таким чином, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року  дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року,  було відновлено.  На даний час,  правило ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року   є чинним  та  змін не зазнало.

Однак, положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 (2008) рік»№4894;№107   до того,  як втратили  свою  юридичну силу, були чинними, а, отже, діяли  і в період  з 1 січня 2007 року по 8 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року, включно, підлягали застосуванню.

Враховуючи, що згідно з ч.2 ст. 19. Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,  суд прийшов до висновку, що  управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі під час нарахування пенсії позивачці в період з 1 січня 2007 року по 8 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року,  включно, діяло відповідно до діючого на той час законодавства. У зв’язку з цим, позовні вимоги позивачки в цій частині задоволенню не підлягають. Однак, починаючи з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року, Управління зобов’язано було враховувати положення ст. 6 вказаного Закону при  нарахуванні пенсії позивачці.

Однак, підвищення до пенсії  в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ОСОБА_1 не виплачувалось, що  стверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі ( а.с.7-8).  

При цьому, посилання відповідача на відсутність в державному бюджеті за 2006-2008 роки видатків для таких виплат, суд вважає необґрунтованими, оскільки, згідно зі статтею 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який  формується в тому числі з коштів державного бюджету України. Згідно зі ст.88 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», в разі недостатності коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються в повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Таке ж положення міститься у Законі України «Про державний бюджет України на 2008 рік». Отже, факт наявності чи відсутності в державному бюджеті відповідних асигнувань ніяк не впливає на дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  Крім цього, дії Управління по нарахуванню та виплаті  підвищення  до пенсії  «дітям війни" відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", згідно з якою  підвищення до пенсії виплачується в розмірі надбавки,  встановленої для  учасників війни, яка   з  01.01.2008 року становить 47 грн., з 01.04.2008 року - 48,10 грн., з 01.07.2008 року-48,20 грн., а з 01.10.2008 року до теперішнього часу становить 49,80грн. є неправомірними. Так, вказана Постанова  Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом і  суперечить  положенням  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Крім того, відповідно до ст. 3 вказаного Закону  державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами. Отже,  виплата надбавки до пенсій має  здійснюватись  у відповідності  до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Посилання відповідача на те, що 19 червня 2011 року набрав чинності ОСОБА_2 України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким установлено, що в 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік є безпідставним, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані лише на період до 31 грудня 2010 року, тобто до набрання чинності вищевказаного Закону.

Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення управлінням Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області права ОСОБА_1 на одержання  підвищеної  пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року. У зв’язку з чим, порушене право   позивачки підлягає захисту.

Для  захисту  порушеного права  позивачки,  суд вважає  необхідним зобов’язати  відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі,  передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року.  

                    Враховуючи вище викладене, на підставі  ч.2 ст. 6, ч.2 ст.19 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року,  ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік”, Рішення Конституційного України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, керуючись  ст.ст. 7-12,71,183-2 КАС України,-

ПОСТАНОВИЛА:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області  про визнання протиправною бездіяльності  відповідача, щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії та зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з  1 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року –задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області          по не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_1  підвищення до пенсії в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року -  протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі Рівненської області нарахувати та провести виплату ОСОБА_1  підвищення до пенсії за період  з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року, включно,   в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року, з врахуванням виплачених  сум.           

В решті позовних вимог –відмовити.

Постанова підлягає до негайного виконання                                                             Постанова може бути оскаржена сторонами до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Демидівський районний суд Рівненської області, шляхом подання в 10-денний строк з моменту отримання  копії постанови  апеляційної скарги.

С У Д Д Я