ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"03" жовтня 2006 р. | Справа № 15/235/05 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
судді-доповідача Пироговського В.Т.,
суддів Картере В.І., Жекова В.І.,
секретар судового засідання Буравльова О.М.,
за участю представників сторін в засіданні суду 12.09.2006р.:
від позивача Лук’янова О.В., Тимченко Л.М.,
від відповідача не з’явилися,
за участю представників сторін в засіданні суду 03.10.2006р.:
від позивача Лук’янова О.В., Тимченко Л.М.,
від відповідача Щедров Є.В., Годунова О.В.
розглянула апеляційну скаргу
ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області
від 04.07.2006р.
у справі № 15/235/05
за позовом ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль”
до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва
про визнання недійсним рішення.
Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.1 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.08.2006р. відкрито апеляційне провадження по даній справі за апеляційною скаргою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2006р. розгляд справи в апеляційному порядку призначено на 12.09.2006р.
Вказані ухвали надіслана сторонам 17.08.2006р., тобто сторони повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
За правилами ст.150 КАС України в засіданні суду 12.09.2006р. розгляд справи відкладено на 03.10.2006р.
Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні від 03.10.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Враховуючи ту обставину, що на момент заявлення позову спори про визнання недійсним рішення органу ДПС були підвідомчі господарським судам України, колегія суддів вважає за можливе розглянути заявлені вимоги по суті, не дивлячись на те, що спір по цій справі, починаючи з 01.09.2005р., розглядається за КАС України, яким не передбачено такий спосіб захисту від порушень з боку суб’єктів владних повноважень як заявлення позову про визнання рішення недійсним.
ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 17.02.2004р. № 0000242301/0.
Рішенням місцевого господарського суду від 20.04.2004р. (суддя Ткаченко О.В.) зі справи № 6/75, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2004р. (головуючий суддя Бойко Л.І., судді Величко Т.А., Жукова А.М.) та постановою Вищого господарського суду від 12.01.2005р. (головуючий суддя Уліцький А.М., судді Жаботина Г.В., Чернов Є.В.), визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 17.02.2004р. № 0000242301/0, судові витрати у сумі 203 грн. покладено на відповідача.
Постановою Верховного Суду України від 05.04.2005р. (головуючий суддя Шицький І.Б., судді Барбара В.П., Гуль В.С., Колесник П.І., Лилак Д.Д., Новікова Т.О., Черногуз Ф.Ф.) частково скасовано постанови Вищого господарського суду України від 12.01.2005р., Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2004р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 20.04.2004р. щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 17.02.2004р. № 0000242301/0 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 71 405 грн. (основний платіж), справу в цій частині позовних вимог передано на новий розгляд до суду першої інстанції, у решті судові рішення зі справи № 6/75 залишено без змін, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, що в ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” йдеться лише про санкції за невиконання чи неналежне виконання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які за правилами цієї статті не застосовуються протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.05.2005р. прийнята до провадження вказана справа із присвоєнням їй № 15/235, а ухвалою від 18.07.2005р. справі присвоєно № 15/235/05.
Постановою господарського суду першої інстанції від 04.07.2006р. (суддя Васильєва Л.І.) позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 17.02.2004р. № 0000242301/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання по ПДВ у сумі 54 020 грн., відмовлено в останній частині позову, стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” судові витрати в сумі 74,62 грн. державного мита, 103,59 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, 2339,78 грн. за проведення судово-економічної експертизи.
Судове рішення вмотивоване тим, що матеріалами справи та висновком експерта від 29.05.2006р. підтверджено завищення відповідачем податкового зобов’язання з ПДВ на 10 860 грн. внаслідок визначення бази оподаткування з урахуванням ПДВ, який включається в ціну товарів (робіт, послуг), у зв’язку з чим органом ДПС порушено п.4.1 ст.4 Закону України „Про ПДВ”. Крім того, на думку суду, при визначенні суми основного платежу з ПДВ не враховано, що в перевіряємому періоді показники податкового кредиту підлягають збільшенню на 43 160 грн., т.я. товариством придбавались товари для використання у власній господарській діяльності.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, відмовити ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Так, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом помилково застосовано положення абз.3 преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та безпідставно виключено зі сфери регулювання правовідносини, у яких податкова інспекція діяла як контролюючий орган, а не як орган стягнення. Також відповідач звертає увагу колегії суддів на невідповідність висновків судово-економічної експертизи, яку покладено в основу оскарженої постанови, чинному законодавству, адже під час підписання акту перевірки товариство не мало жодних заперечень відносно нарахування ПДВ. Стосовно необхідності збільшення розміру податкового кредиту орган ДПС відзначає, що „факт надання для проведення експертизи податкових накладних свідчить не на користь позивача”, у тому числі експертом не доведено, що вказаний у податкових накладних податок не включено до податкового кредиту перевіряємого періоду або наступних звітних періодів.
В запереченнях на апеляційну скаргу ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” просить апеляційну скаргу залишити без задоволення як необґрунтовану, у зв’язку з чим постанову господарського суду Миколаївської області від 04.07.2006р. по справі № 15/235/05 залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази, вислухавши пояснення представників сторін, колегія судів встановила наступне:
ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” за період з 01.01.2001р. по 01.10.2003р., з питання правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету сум прибуткового податку з громадян, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та державного мита за період з 01.01.2001р. по 01.12.2003р., за результатами якої складено акт від 13.02.2004р. № 173/65/23-01/30083966.
Зазначеним актом встановлено, зокрема, порушення товариством приписів п.4.2 ст.4 Закону України „Про ПДВ”, а саме не включено до складу податкових зобов’язань з ПДВ в 2001 році 31 799 грн., в 2002 році 26 216 грн., в період з 01.01.2003р. по 01.10.2003р. 16 609 грн., сплачених платнику податків у складі отриманих коштів від реалізації матеріалів, продуктів та харчування працівників в їдальні, яка здійснювалась в рахунок заробітної плати. Також, актом перевірки встановлена розбіжність між даними товариства та даними перевірки, яка виникла при обчисленні сум податкового кредиту за період з 01.01.2001р. по 01.10.2003р., а саме в порушення вимог п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ” ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” віднесено до складу податкового кредиту 3188 грн., сплачених в ціні товарів, які не підлягають амортизації та вартість яких не відноситься до валових витрат виробництва.
На підставі акту перевірки за вищеназвані порушення, згідно із п.п. „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, відповідно до ст.11 Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ із змінами та доповненнями, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва оформлено та надіслано податкове повідомлення-рішення від 17.02.2004р. № 0000242301/0, яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ у загальній сумі 142 412 грн., у т.ч. 71 405 грн. основного платежу та 71 007 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Вважаючи, що прийняте податкове повідомлення-рішення суперечить українському законодавству, ВАТ „Миколаївська теплоелектроцентраль” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом про визнання його недійсним, який під час нового розгляду (з урахуванням визнання податкового повідомлення-рішення від 17.02.2004р. № 0000242301/0 недійсним в частині визначення податкового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 71 007 грн. під час попереднього судового розгляду) задоволено частково з мотивів, викладених в описовій частині цієї ухвали.
Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, повноту, об’єктивність дослідження наданих доказів, судова колегія погоджується із висновком, викладеним в оскаржуваному судовому рішенні, та зазначає таке:
В рамках провадження по справі № 15/235/05 проведена судово-економічна експертиза, за наслідками якої оформлено висновок від 29.05.2006р. № 3295-3297.
З тексту названого висновку вбачається, що на підставі аналізу даних документів первинного бухгалтерського обліку (журналів-ордерів і відомостей по балансовим рахункам, головних книг, книг обліку продажу та придбань товарів (робіт, послуг), податкових накладних) та податкових декларацій з ПДВ за перевіряємий період експертом з’ясовано, що акт перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 13.02.2004р. № 173/65/23-01/30083966 є обґрунтованим лише в частині донарахування ПДВ у сумі 17 385 грн., а не в розмірі 71 405 грн., оскільки при складанні акту перевірки:
- органом ДПС визначено базу оподаткування ПДВ з урахуванням сум податку на додану вартість, сплаченого підприємством постачальникам під час придбання товарів, що призвело за розрахунком експерта до зайвого донарахування відповідачем податкового зобов’язання у сумі 10 860 грн.;
- органом ДПС помилково не збільшено податковий кредит товариства на 43 160 грн., на який останнє мало право з огляду на те, що ним придбавались продукти для власної їдальні з подальшою реалізацією цих продуктів працівникам підприємства, тобто для використання у власній господарській діяльності.
Апеляційний господарський суд погоджується з думкою господарського суду першої інстанції щодо обґрунтованості висновку експерта, адже при проведенні судово-бухгалтерської експертизи досліджено увесь пакет документів, необхідних для правильного вирішення поставлених питань. При цьому, аналіз первинних документів відбувався з посиланням на конкретну норму законодавства, що підлягає застосуванню в даному випадку.
Також, колегія суддів звертає увагу органу ДПС на ту обставину, що положеннями п.2 ст.71 КАС України обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.
Отже, Одеський апеляційний господарський суд відзначає, що з урахуванням вищевказаних вимог КАС України суб’єкт владних повноважень має довести законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які лягли в основу акту.
В порушення названої норми процесуального права ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва не спростувала твердження експерта та, як наслідок, не довела правомірність прийнятого нею рішення.
Доводи органу ДПС відносно помилкового застосування місцевим господарським судом положень абз.3 преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є необґрунтованими у зв’язку з тим, що факти, встановлені Постановою Верховного Суду України, враховані господарським судом першої інстанції в повному обсязі під час нового розгляду справи.
Не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність заперечень з боку товариства відносно нарахування ПДВ під час підписання акту перевірки, т.я. ненадання заперечень до акту перевірки не позбавляє перевіряєму особу права на звернення до суду із позовом та можливості викладення своїх міркувань по суті наявних порушень саме в тексті позовної заяви.
Стосовно ненадання під час перевірки контролюючому органу податкових накладних, які досліджені експертом, судова колегія відзначає хибність такої позиції, оскільки вимогами п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону України „Про ПДВ” прямо передбачено застосування штрафних санкцій у разі коли на момент перевірки платника податку органом ДПС суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними. Проте, з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по ПДВ до акту перевірки від 13.02.2004р. № 173/65/23-01/30083966 вбачається лише визначення податкового зобов’язання за самостійне донарахування сум податку контролюючим органом за відсутності посилань на застосування штрафних санкцій за непідтвердження податкового кредиту належними документами, у зв’язку з чим твердження суб’єкта владних повноважень про ненадання податкових накладних під час перевірки не відповідають дійсності.
Посилання ДПІ недоведеність експертом, з висновком якого погодився господарський суд Миколаївської області, тієї обставини, що вказані у податкових накладних суми податку не включались до податкового кредиту перевіряємого періоду або наступних звітних періодів, не приймаються до уваги з огляду на ненадання відповідачем доказів зворотнього.
Відтак, мотиви, з яких подана скарга, не можуть бути підставами для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, тому останнє слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Керуючись ст.ст.150,160,162,195,196,198,200,205,206 КАС України, колегія суддів
Ухвалила:
Постанову господарського суду Миколаївської області від 04.07.2006р. зі справи № 15/235/05 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Ухвала в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач | В.Т. Пироговський |
Судді | В.І. Картере |
В.І. Жеков |