Cправа № 2 -о- 8 / 2008 року

            Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

7 лютого 2008 року Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

                                    головуючого судді - Яковець О.Ф.,

                                    при секретарі -           Твердохліб  І.Г.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Ромни справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи ОСОБА_2, орган опіки та піклування Роменського міськвиконкому, управління пенсійного фонду  України  в м. Ромни   Сумської області   про встановлення факту батьківства ,-

В С Т А Н О В И В:

            ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту батьківства  .

            В своїй заяві він вказує , що йому встановлена 1 група інвалідності  з дитинства. Для призначення надбавки до пенсії після смерті батька у нього виникла   необхідність   надання управлінню Пенсійного Фонду в м. Ромни   документів , які підтверджують їхні  родинні стосунки . При цьому він вказує , що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, доводиться його батьком. Але при запису  його народження в книзі   записів актів громадянського стану   та в свідоцтві про народження відомості про батька на російській мові було записано « ІНФОРМАЦІЯ_2».

            Просить встановити факт батьківства  і винести рішення, за яким ОСОБА_3. визнати його батьком.

            В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою заяву   і пояснив , що    зі слів матері  його батьком є ОСОБА_3. Мати з ним в зареєстрованому шлюбі не перебувала  , жили вони разом з 1957 року  років три , після того жили окремо  . ОСОБА_3 сином його не визнавав , відмовлявся від батьківства . Стосунків ніяких не підтримували  . Документів , які б підтвердили факт батьківства , у нього немає.

            Заінтересована особа ОСОБА_2 до суду не з»явилася , але надала суду письмову заяву в якій вказала , що в кінці 1957 року вона приїхала у відпустку в с. Сміле з Німеччини   . В період відпустки  ОСОБА_3, з своїми батьками   приходили до них додому сватати її . Потім через декілька місяців вона повернулася в с. Сміле після закінчення служби і стала проживати з ОСОБА_3. у його батьків. ІНФОРМАЦІЯ_3 народила сина ОСОБА_1 , алеОСОБА_3, з пологового відділення її не забрав і з того часу вони проживають окремо. ОСОБА_3 відмовився від неї і від сина ОСОБА_1. 

            Представник органу опіки і піклування Роменського міськвиконкому   в судовому засіданні не заперечувала проти встановлення факту батьківства  .

            Представник управління Пенсійного фонду України в м. Ромни до суду не з»явився , хоча про час і день розгляду справи був належним чином повідомлений , заперечень відносно заяви про встановлення факту батьківства суду не надав.

            Заслухавши пояснення заявника, представника органу опіки і піклування, свідків, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку , що заява задоволенню не підлягає  .

            В суді встановлено , що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3  ( а. с. 3) . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3  в м. Дніпропетровську , якого заявник вважав своїм батьком  ( а. с. 4)

            Відповідно до ст. 130 Сімейного Кодексу  України  у разі смерті  чоловіка , який не перебував у шлюбі з матір»ю дитини  , факт  його батьківства може бути встановлений за рішенням суду . Заява про встановлення факту батьківства  приймається судом   , якщо запис про батька дитини  у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини  першої статті 135 Сімейного Кодексу України  .

            Із свідоцтва про народження заявника  видно , що він народився в 1958 році   і в графі «батько»  відсутнє прізвище та по батькові , а є лише ім»я - «ІНФОРМАЦІЯ_2». Із пояснень заявника,  письмових пояснень ОСОБА_2та свідка  ОСОБА_5 видно , що ОСОБА_3 не визнавав заявника своїми сином  , а з матір»ю заявника вони шлюб не реєстрували   , а проживали   в фактичних шлюбних стосунках з 1957 року  і по день народження заявника .

            Свідок ОСОБА_5  в судовому засіданні   показала , що    ОСОБА_3 та ОСОБА_2  шлюб не реєстрували   , разом жили нетривалий час,  поки не родився син  . При  цьому вона повідомила , що ОСОБА_3 є її родичем , але ОСОБА_1.  він своїм сином не визнавав і ніякої допомоги йому не надавав .

            Свідок ОСОБА_6., яка знаходиться в родинних  стосунках із заявником  ,  в судовому засіданні   показала , що  коли народився ОСОБА_1 , то ОСОБА_3 і ОСОБА_2разом не проживали. ОСОБА_1  ОСОБА_3 допомоги ніякої не надавав , аліментів не платив  . Після народженняОСОБА_1.   ОСОБА_3 ніяких стосунків з ними не підтримував .Але в розмові казав , що ОСОБА_1  є його сином  .

            Аналіз пояснень   сторін та свідків  свідчить про те, що ОСОБА_3 не визнавав себе батькомОСОБА_1. Інших доказів   , які б підтвердили   факт визнання ОСОБА_3. батьківства по відношенню доОСОБА_1 в суді не добуто.

            Також  в суді не встановлено , що ОСОБА_3  приймав  участь   у вихованні або утриманніОСОБА_1. , або якимось способом   визнавав своє батьківство   по відношенню доОСОБА_1.

            Крім того, оскільки заявник народився в 1958 році   , то   до даних правовідносин  необхідно застосовувати закон , який діяв на момент народження заявника  .

            Згідно ст. V  п. 20 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 року « Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам  , багатодітним  і одиноким матерям  , посилення охорони материнства та дитинства  , про встановлення почесного звання « Мати - героїня» та заснування ордена

 «Материнська слава»  і медалі «Медаль материнства»      була скасована можливість судового встановлення батьківства .

            Дане положення Указу втратило силу   відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16.10.1968 року.

            Судове встановлення батьківства було відновлено  Основами Законодавства Союзу СРСР та Союзних Республік про шлюб та сім»ю  1968 року та   Кодексом  « Про шлюб та сім»ю України»  від 1969 року.  

            Це свідчить про те, що згідно діючого законодавства на момент народження заявника   не була передбачена можливість судового встановлення батьківства. Оскільки ОСОБА_3  не визнавав себе батьком заявника   і як батько він не вказаний в свідоцтві про народження заявникаОСОБА_1. ,  відсутня письмова заява про визнання ним свого батьківства   , то заяваОСОБА_1.    є необґрунтованою    і в її задоволенні слід відмовити  .

Керуючись ст. 130 Сімейного Кодексу України  , ст. V  п. 20 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 року   « Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам  , багатодітним  і одиноким матерям  , посилення охорони материнства та дитинства  , про встановлення почесного звання « Мати - героїня» та заснування ордена  « Материнська слава»  і медалі «  Медаль материнства» , ст. 4,60,212,213-215 ЦПК України    суд , -

В И Р І Ш И В :

            Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства за необґрунтованістю .   

            Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі  протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про оскарження рішення суду і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ      підпис...

КОПІЯ ВІРНА :

СУДДЯ  РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО  СУДУ                                                                                     О.  Ф. ЯКОВЕЦЬ