ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
21.09.2006 року Справа № 2/99н-ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді : Баннової Т.М.
суддів: Бойченка К.І.
Єжової С.С.
за присутністю секретаря
судового засідання Сідорової О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача Солоніченко О.В., дов. від 16.03.2006
№ 20/10
від 1-го відповідача - Кабанець С.В., дов. від 14.09.2006
№ 12902/07
від 2-го відповідача – не прибув
від 3-го відповідача - Кабанець С.В., дов. від 14.04.2006 б/н
від 4-го відповідача - Кабанець С.В., дов. від 24.07.2006
№ 9476/07-10
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
Науково - виробничої фірми „Луганські
акумулятори”
на постанову
господарського суду Луганської області
від 19.05.2006
по справі № 2/99н-ад (суддя Седляр О.О.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства
Науково - виробничої фірми „Луганські
акумулятори”
до 1-го відповідача Управління Пенсійного Фонду України в
Ленінському районі м. Луганська
до 2-го відповідача Управління Пенсійного Фонду України в
Київському районі м. Полтави
до 3-го відповідача Головного управління Пенсійного Фонду України
в Луганській області
до 4-го відповідача Управління Пенсійного Фонду України, м. Київ
про визнання недійсним повідомлення та скасування
рішень
На підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 19.09.2006 оголошено перерву до 21.09.2006, о 17 год. 30 хв.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Відкрите акціонерне товариство Науково - виробнича фірма „Луганські акумулятори” (далі –ВАТ НВФ „Луганські акумулятори”) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним повідомлення (розрахунку) фактичних затрат на виплату та доставку пенсій на суму 16 грн. 14 коп. та про скасування рішень Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 17.10.2005 №6718/06, Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області №4640/04-10 та Пенсійного Фонду України від 26.01.2006 №918/07-10.
Постановою господарського суду Луганської області від 19.05.2006 у задоволені позову відмовлено. Мотивована дана постанова вимогами п.2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон №1058), Закону України від 17.02.2000 №1461-III „Про внесення змін до деяких законів України”, Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон №400), Закону України „Про пенсійне забезпечення”, Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за N 64/8663 (далі –Інструкція N 21-1), Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон № 2181). Суд першої інстанції зазначив, що при надісланні позивачу повідомлення (розрахунку) сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій 1-й відповідач діяв у порядку, межах та спосіб, передбаченими чинним законодавством.
Посилання позивача на недотримання вимог п.п. 5. 2.1 ст. 5, п.п. 6.1, 6.2.4 ст.6 Закону № 2181 судом не прийнято до уваги. За висновком суду положення даного закону не зачіпляють порядку покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, передбачених Законом №1058. Недодержання порядку відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій не робить недійсним само зобов’язання платника щодо покриття вказаних фактичних витрат .
Вимоги позивача про скасування рішень Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 17.10.2005 №6718/06, Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області №4640/04-10 та Пенсійного Фонду України від 26.01.2006 №918/07-10 також залишені без задоволення, оскільки, за висновками суду, дані рішення стосуються окремих зобов’язань та мають індивідуальний характер.
Позивач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій йдеться про скасування постанови та про прийняття нової про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних вимог її заявник посилається на неправильне застосування норм матеріального права, вимоги п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058, ст.2 Закону №400, п.6.4 Інструкції №21-1, Закону №2181, ст.1 Закону України „Про систему оподаткування”, Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”.
Скаржник вважає неправильним висновок місцевого господарського суду щодо встановлення порядку покриття витрат на виплату і доставку пенсії Законом України „Про пенсійне забезпечення”, оскільки це передбачено Законами № 1058, № 400 та № 2181, яким встановлено адміністративний порядок узгодження податкових зобов’язань, до яких, за твердженням скаржника, віднесені і фактичні витрати на виплату і доставку пенсії.
Заявник скарги також вважає, що Інструкція №21-1 є підзаконним актом, та її вимоги не можуть змінювати норми, встановлені нормативним актом вищої юридичної сили –Закону №2181. Позивач стверджує, що прийняття відповідачами оспорюваних актів порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Відповідачі доводи ВАТ НВФ „Луганські акумулятори” оспорюють, оскаржувану постанову місцевого господарського суду вважають законною й обґрунтованою та просять залишити її без змін.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників позивача, 1-го, 3-го та 4-го відповідачів, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів скарги та встановлено судом першої інстанції, ВАТ НВФ „Луганські акумулятори” зареєстроване як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Ленінському районі м. Луганська 23.02.1999 за №12.04.05 –0418.
Зобов’язання підприємств та організацій згідно Закону № 1058 по відшкодуванню фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пільгових пенсій пов’язані з покриттям пенсійних виплат і послуг Пенсійного фонду, не передбачених ст. 9 Закону № 1058. Обов’язок по відшкодуванню вказаних витрат встановлений п.2 Прикінцевих положень цього закону, відповідно до якого підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими умовами праці. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим законом.
ВАТ НВФ „Луганські акумулятори” оспорює розрахунок Управління Київського району Пенсійного фонду від 17.06.2005 № 26 про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б” –„з” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” за 2004 рік (далі –розрахунок №26), посилається на порушення органами Пенсійного фонду України порядку та термінів надіслання повідомлення (розрахунку), які встановлені п. 6.4 Інструкції № 21-1, щодо надіслання розрахунку до 20 січня поточного року та 10 днів з новопризначених пенсій та вважає через вказані порушення відсутнім у нього обов’язку по відшкодуванню витрат за вказаним розрахунком.
Проте доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги з наступного.
Порядок відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку пенсій регулюється Інструкцією № 21-1, яка згідно її п. 1.1 розроблена відповідно до Законів № 1058 та № 400, затверджена в установленому порядку, зареєстрована в Міністерстві юстиції України, тому є нормативно-правовим актом.
Пунктом 6.4 Інструкції №21-1 передбачено, що органами Пенсійного фонду України розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, які надсилаються підприємствам до 20 січня.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок № 26 про фактичні витрати на виплату та доставку пенсії Хавалджи Г.К. складений Управлінням Київського району в м. Полтаві Пенсійного фонду України, тобто не за місцезнаходженням ВАТ НВФ „Луганські акумулятори”, та був направлений останньому через орган Пенсійного фонду місцезнаходження позивача –через Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська відповідно до порядку, передбаченого п. 6.10 Інструкції №21-1.
Строки направлення розрахунку вказаним пунктом Інструкції № 21-1 не передбачені.
Отже, при надісланні позивачу розрахунку № 26 органи Пенсійного фонду діяли в порядку, передбаченому діючими нормативно-правовими актами.
Надсилання повідомлень про розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсій з повідомленнями про вручення Інструкцією № 21-1 не передбачено.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, якими визначено, що положення Закону № 2181 не зачіпають порядку покриття витрат на виплату та доставку пенсій.
З урахуванням правової природи витрат на виплату і доставку пенсій апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду за постановою стосовно того, що положення Закону № 2181 застосовуються відносно стягнення несплачених або несвоєчасно сплачених сум цих витрат, але не зачіпають порядку їх покриття.
Рішення органів Пенсійного фонду України винесені за результатами розгляду скарг позивача у межах повноважень цих органів і відповідають діючому законодавству та фактичним обставинам. Підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 104, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254, п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
У Х В А Л И В:
1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Науково - виробничої фірми „Луганські акумулятори” на постанову господарського суду Луганської області від 19.05.2006 по справі № 2/99н-ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 19.05.2006 по справі № 2/99н-ад залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
У судовому засіданні 21.09.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Суддя-доповідач Т.М.Баннова
Судді К.І.Бойченко
С.С.Єжова