Справа №  2-255/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  06.05.2011  

06 травня 2011  Київський райсуд м. Полтави у складі :

головуючого- судді                              Калька О.С.

при секретарі                                        Обламський Ж.В.

позивача                                                ОСОБА_1

відповідачів                                           ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника позивача                        ОСОБА_4

представника відповідача                    ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі –продажу нерухомого майна та визнання права власності, -  

В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу (біржового контракту) № Ц1 від 3 лютого 2010р. дійсним та визнання права власності на нежитлові приміщення.

Позовні вимоги позивач обгрунтував тим, що 3 лютого  2010р. між ним та відповідачами був укладений договір купівлі-продажу (біржовий контракт) № Ц1 від 3 лютого 2010р. на нерухоме майно, яке складається з 3/10 (три десятих) частини нерухомості у складі спільного нерухомого майна. Вказаний договір був зареєстрований на ТБ «Полтавська регіональна біржа нерухомості»в м. Полтаві. Згідно акту прийому –передачі від 03.02.2010 року відповідачами було передано, а позивачем отримано у власність 3/10 частки нерухомого майна у складі спільної сумісної власності відповідачів та розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Половка, буд.64д. За вказане майно позивачем було сплачено відповідачам кошти в сумі 1500000 грн. в рівних частинах. Просить визнати дійсним договір купівлі –продажу 3/10 частки нерухомого майна у складі спільної сумісної власності №Ц1 від 03 лютого 2010 року, укладений між позивачем та відповідачами, а саме нежитлові будівлі та споруди "А-З-б" –виробничо-побутовий корпус зі столовою та залом зразків заг.пл. 5573,5 кв.м., "В-1", "В1-1", "В2-2" –головний складський корпус, холодильник, майстерні з гаражами, заг.пл. 18723,6 кв.м., "Г-1" –туалет, заг.пл. 1,4 кв.м., "Д-1"-прохідна, заг.пл. 28,3 кв.м., "Ж-1" –прохідна, заг.пл. 4,7 кв.м., "З-1" прохідна, заг.пл. 5,6 кв.м., "К-1" –склад №4, заг. пл. 663,5 кв.м., №1, №2, №4 –огорожі, №3-ворота, №5-пожрезервуар, №6-залізнична колія та розташовані на земельній ділянці) по вул. Половки, буд. № 64 (шістдесят чотири) “Д” у м. Полтаві та визнати право власності на вказане майно.  

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі просив його задовольнити, пояснивши, що придбав 3/10 частини нежитлових приміщень у відповідачів, уклавши при цьому біржову угоду, однак відповідачі від нотаріального посвідчення договору купівлі –продажу відмовляються, посилаючись на те, що ними була вже укладена біржова угода (договір купівлі –продажу), що є достатнім та відмовляються нести додаткові витрати.

Відповідачі  ОСОБА_2 та його представник і ОСОБА_3 позов визнали, не заперечували проти його задоволення.

Представник третьої особи товарної біржи «Центральна товарна біржа»в судове засідання не з»явився, надавши заяву с проханням слухати справу в його відсутність.

Суд заслухавши думку сторін, дослідивши докази у справі, приходить до наступного висновку.      

Згідно договору №ц1 купівлі –продажу частки нерухомого майна у складі спільної сумісної власності від 3 лютого 2010 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продали, а позивач ОСОБА_1 придбав 3/10 частки нерухомого майна у складі спільної сумісної власності за адресою: м. Полтава, вул. Половка, буд.64 «Д»(а.с.16 –19). Згідно акту приймання –передачі від 3 лютого 2010 року на виконання умов пункту 4.3 договору купівлі –продажу частки нерухомого майна у складі спільної сумісної власності від 03.02.2010 року продавці пропорційно їх часток передали, а покупець прийняв у власність 3/10 частки нерухомого майна (а.с.20).

Як вбачається з нотаріально посвідченого договору купівлі –продажу від 10 грудня 2008 року відповідачі є власниками нежитлових будівель та споруд що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Половка, буд.64д (а.с.10-11) Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 володіють по Ѕ частини нежитлових будівель та споруд у складі їх спільної власності за адресою: м. Полтава, вул. Половки, буд.64д. (а.с.12).

          Як встановлено судом та не заперечується сторонами за ініціативою відповідачів належна їм 3/10 частка у складі спільної сумісної власності 3 лютого 2010 року була виставлена на торги Товарної біржі “Центральна товарна біржа” з початковою вартістю 1500000 (одін мильйон п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок.

Згідно Правил біржової торгівлі, затверджених рішенням біржового комітету - ТБ “Центральна товарна биржа” 3 лютого 2010р. було проведено біржові торги з продажу нерухомого майна відповідачів - належна їм 3/10 частка у складі спільної сумісної власнсті ПРОДАВЦІВ, до якої входять нежитлові будівлі та споруди "А-З-б" –виробничо-побутовий корпус зі столовою та залом зразків заг.пл. 5573,5 кв.м., "В-1", "В1-1", "В2-2" –головний складський корпус, холодильник, майстерні з гаражами, заг.пл. 18723,6 кв.м., "Г-1" –туалет, заг.пл. 1,4 кв.м., "Д-1"-прохідна, заг.пл. 28,3 кв.м., "Ж-1" –прохідна, заг.пл. 4,7 кв.м., "З-1" прохідна, заг.пл. 5,6 кв.м., "К-1" –склад №4, заг. пл. 663,5 кв.м., №1, №2, №4 –огорожі, №3-ворота, №5-пожрезервуар, №6-залізнична колія та розташовані на земельній ділянці по вул. Половки, буд. № 64 (шістдесят чотири) “Д” у м. Полтаві.

          Згідно протоколу біржових торгів від 3 лютого 2010р. № 1 (а.с.54-55) позивач, який брав участь у торгах, став переможцем торгів з продажу майна відповідачів.

За належне відповідачам нерухоме майно - 3/10 частка у складі спільної сумісної власності відповідачів, до якої входять нежитлові будівлі та споруди "А-З-б" –виробничо-побутовий корпус зі столової за залом зразків заг.пл. 5573,5 кв.м., "В-1", "В1-1", "В2-2" –головний складський корпус, холодильник, майстерні з гаражами, заг.пл. 18723,6 кв.м., "Г-1" –туалет, заг.пл. 1,4 кв.м., "Д-1"-прохідна, заг.пл. 28,3 кв.м., "Ж-1" –прохідна, заг.пл. 4,7 кв.м., "З-1" прохідна, заг.пл. 5,6 кв.м., "К-1" –склад №4, заг. пл. 663,5 кв.м., №1, №2, №4 –огорожі, №3-ворота, №5-пожрезервуар, №6-залізнична колія та розташовані на земельній ділянці по вул. Половки, буд. № 64 (шістдесят чотири) “Д” у м. Полтаві. за  було запропоновано 1500000 (одін мильйон п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, які останній сплатив відповідачам.

Згідно умов договору купівлі-продажу (біржового контракту) №ц1 від 3 лютого 2010р., продаж 3/10 частки нерухомого майна у складі спільної сумісної власності відповідачів вчинений за ціною 1500000 (одін мильйон п'ятсот тисяч) гривень, яка повністю у рівних частинах була сплачена позивачем готівкою і отримана кожнім з відповідачів особисто до підписання цього договору. На час підписання цього договору сторони не мали одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків. Факт повного розрахунку за придбане майно підтверджено  відповідачами в судовому засіданні.

          3 лютого 2010р. між позивачем (покупцем) та відповідачами (продавцями) був укладений договір купівлі-продажу (біржовий контракт) № Ц1 від 3 лютого 2010р., згідно з яким продавці продали, а покупець купив 3/10 частку у складі спільної сумісної власності відповідачів по вул. Половки, буд. № 64 “Д” у м. Полтаві.

          Спірний договір купівлі-продажу був зареєстрований відповідачем ТБ “Центральна товарна биржа” 3 лютого 2010 року.

          Відповідно до акта приймання-передачі майна від 3 лютого 2010р. спірне майно —3/10 частка  було передано позивачу.

          Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

          Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. N 6/5 затверджено Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке передбачає обов’язкову реєстрацію прав власності на нерухоме майно шляхом внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням такого права.

          Позивач звернувся до відповідачів з проханням нотаріально посвідчити договір купівлі - продажу (биржовий контракт) (а.с.67-68)

          В задоволенні питання щодо нотаріального посвідчення позивачу було відмовлено. При цьому відповідачі послалися на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" згідно якої передбачено, що біржовий контракт не підлягає нотаріальному посвідченню та вважається укладеним з моменту реєстрації його на біржі та на відсутність коштів для нотаріального посвідчення.

          Статтею 650 ЦК України передбачено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

          Частиною 4 ст. 656 ЦК України передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей та цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

          Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого майна, згідно зі ст. 657 ЦК України, укладається у письмовий формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державний реєстрації. ОСОБА_5 України "Про товарну біржу" встановлює певні особливості укладення договорів на біржах. Так, зокрема, відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" біржовий контракт не підлягає нотаріальному посвідченню та вважається укладеним з моменту реєстрації його на біржі.

          Біржовий контракт з моменту його реєстрації на біржі є вчиненим правочином.

          Водночас, ч. 4 ст. 334 ЦК України встановлено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державний реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Проте, як вбачається з приписів ч. 2 ст. 210 ЦК України, державна реєстрація правочину має проводиться у порядку, встановленому Законом.

          У відповідності до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою КМ України від 26.05.2004р. № 671 (п. 5) державній реєстрації підлягають правочини, зокрема договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку  (квартири) або іншого нерухомого майна, інші правочини, державна реєстрація яких передбачена законом. Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням (п. 6) з обов'язковим зазначенням дати нотаріального посвідчення договору та номера бланку. Тобто такий реєстр унеможливлює реєстрацію правочинів, які взагалі не повинні бути посвідчені нотаріально.

          Така колізія дає підстави вважати наявним порушення конституційного принципу верховенства права, закріпленого у ст. 8 Конституції України, а саме: приписами чинного законодавства не встановлюється нікчемність правочину, якщо не відбулась його державна реєстрація. Також відсутність державної реєстрації не впливає на його дійсність як оспорюваного правочину.

          Таким чином, біржовий контракт на підставі ст. 204 ЦК України є правомірним правочином.

          Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

          Отже, порівняльний аналіз наведених норм законодавства дозволяє зробити висновок, що біржовий контракт, як вчинений (укладений) правомірний правочин, слід вважати підставою, за якою набувається право власності.

          За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутність належного порядку реєстрації біржового контракту, як правочину, не може позбавляти особу, а саме позивача, на набуття прав за ним, в цьому випадку і прав власності на майно.

          До того ж при прийнятті рішення судом щодо визнання права власності закріплюється принцип публічності, який забезпечує дотримання законодавчої новації ЦК України, щодо необхідності проведення державної реєстрації певних правочинів.

          Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

          Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Відповідно до цивільного законодавства України однією із умов виникнення прав та обов'язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду. Право власності в Україні повинно спиратися на певний титул (правовстановлюючий документ), для того щоб бути доведеним перед іншими особами. З аналізу статей 15, 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності поряд із судами належить і третейському суду.

          Матеріалами справи повністю підтверджують, що позивач правомірно набув право власності на нежитлові приміщення. Право власності виникло внаслідок обставин, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

          З наведеного вбачається, що у позивача, як суб'єкта права власності, об'єктивно існує право володіння, користування та розпорядження спірним майном, внаслідок чого вимоги позивача про визнання права власності на нежитлові приміщення суд визнає правомірними.

          Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку, є підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Позивачем доведено, що він набув право на оплатне отримання нерухомого майна у власність.

За викладених обставин встановлено, що позивач є добросовісним набувачем майна, адже майно ним було набуте за відплатною угодою, на момент вчинення якої будь-якої інформації про неможливість її вчинення не було відомо. Крім того, сукупність матеріалів справи свідчить про те, що угода відповідала справжній волі осіб, яки її уклали, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від сторін договору.

          Разом з цим зі змісту укладеного договору (біржового контракту) вбачається, що між сторонами справи досягнуто двосторонню обов'язкову домовленість щодо усіх істотних умов договорів, спрямовану на встановлення цивільних прав та обов'язків щодо відплатної передачі позивачу нерухомого майна, а також відбулося  його часткове виконання. Тому з огляду на зміст ст.ст. 219 п.2, 220 п.2 Цивільного кодексу України укладений між відповідачем і позивачем 3 лютого 2010р. договір (біржовий контракт) за № ц1 є дійсними.

          Згідно п. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

          При цьому згідно Наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. N 6/5 “Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно” встановлено необхідність здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі правовстановлювальних документів.

           Реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації за його місцезнаходженням на підставі правовстановлювальних документів, визначених в додатку № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення – Переліку, а саме на підставі договорів, рішень судів тощо.

          Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 55 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 204, 210, 220, 328, 334, 392, 650, 656, 657 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

          Визнати дійсним договір купівлі продажу 3/10 частки нерухомого майна у складі спільної сумісної власності (біржовий контракт) № Ц1 від 03 лютого 2010 р., укладений між ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інн НОМЕР_1), ОСОБА_3, (АДРЕСА_2, інн НОМЕР_2) та ОСОБА_1 (м. Кременчук, 101-й кварталАДРЕСА_3,          інн НОМЕР_3) пропорційно розміру часток кожного з відповідачів.

          Визнати за ОСОБА_1, м. Кременчук, 101-й кварталАДРЕСА_3, інн НОМЕР_3 право власності на 3/10 частки нерухомого майна у складі спільної сумісної власності, до якої входять нежитлові будівлі та споруди "А-З-б" –виробничо-побутовий корпус зі столовою та залом зразків заг.пл. 5573,5 кв.м., "В-1", "В1-1", "В2-2" –головний складський корпус, холодильник, майстерні з гаражами, заг.пл. 18723,6 кв.м., "Г-1" –туалет, заг.пл. 1,4 кв.м., "Д-1"-прохідна, заг.пл. 28,3 кв.м., "Ж-1" –прохідна, заг.пл. 4,7 кв.м., "З-1" прохідна, заг.пл. 5,6 кв.м., "К-1" –склад №4, заг. пл. 663,5 кв.м., №1, №2, №4 – огорожі, №3-ворота, №5-пожрезервуар, №6-залізнична колія та розташовані на земельній ділянці) по вул. Половки, буд. № 64 (шістдесят чотири) “Д” у м. Полтаві.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  шляхом  подачі   апеляційної скарги  на рішення суду протягом десяти днів    з дня проголошення рішення.

   Головуючий                                                                                            О.С. Калько